Друге життя розпочалося у старих хат скансену в Ужгороді.

Солом’яні покрівлі цих старовинних хат оновили.

У старих хат, які є експонатами Закарпатського музею народної архітектури і побуту, почалося друге життя — їхні солом’яні покрівлі оновили.

— Якщо торік ми зосереджувалися на реставрації дахів тих музейних будиночків-експонатів, які вкриті драницею і гонтом, тобто дерев'яною покрівлею, то цього року основну увагу приділили заготівлі житньої соломи, — розповідає директор музею Василь Коцан. — Закупляли її в Коростенському районі на Житомирщині, а також у селі Смереково Великоберезнянського району. Знані майстри саме з цього гірського закарпатського села народним методом в'язали солом'яні снопи у жупи, якими вже й покривали музейні об'єкти.

Дирекції скансену, який приваблює дедалі більше відвідувачів, удалося повністю перекрити хату кінця ХVІІІ століття, привезену до музею із села Тибава Свалявського району; завершити також дах хати, що з села Рекіти Міжгірського району (середина ХІХ сторіччя), яку не встигли перекрити торік через брак соломи. Нині її заготовлено в такій кількості, що можна ще до кінця року оновити стріху хати, яка колись була зведена в селі Оріховиця Ужгородського району.

Цю важку й кропітку роботу виконують майстри Іван Куртанич і Микола Соханич. До речі, Іван навчив Миколу цього давнього ремесла, адже в їхньому роду цим займаються з діда-прадіда, навіть дотепер сіють і збирають жито, а жінки випікають з нього смачнющий хліб.

Принагідно можна зауважити, що добрий майстер за день зав'яже до трьохсот жуп. А на тибавську хату їх використано 3100 одиниць. На рекітську й оріховицьку треба до п'яти тисяч, пише Василь Нитка, "Голос України".

Нагадаємо, сьогодні у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту проведуть майстер-клас з розпису кераміки.