Археологічні розкопки на Виноградівщині: як пройшла практика студентів УжНУ.

Археологічні замальовки з розкопок на Малокопанському городищі та в Середнянському замку.

Щорічна археологічна практика істориків відбувається і на пам’ятках області, і на закордонних. Десятки майбутніх спеціалістів закріплюють в польових умовах знання, які здобули за університетськими партами. А найголовніше – вони набувають навичок життя в умовах наметового табору. Якби керівників практики попросити написати твір «Як я провів літо?», вони неодмінно згадували б організацію екскурсій до музеїв Луцька та Львова, заняття в міжнародній експедиції в Словаччині, виїзди до міст Угорщини, Австрії та Чехії, а також відкриття нових сторінок давньої та середньовічної історії краю на розкопках церкви в Ужгороді, дакійському городищі в Малій Копані і пошук слідів таємничих тамплієрів в Середнянському замку.

Остання, серпнева, група студентів-першо(уже друго)курсників розпочала свою практику на Малокопанському городищі. Отаборилися під горою, звідки близько до всіх «стратегічних» місць: самого розкопу, дров для вогнища, річки, населеного пункту з магазинами.

За тиждень розкопок виявили середньовічну та дакійську кераміку, монети, прикраси, побутові речі, що їх зберегла для дослідників минувшини земля. У вільний від практичних занять час улюбленим місцем перебування археологів стали мальовничі пляжі річки Тиси. Повноцінному відпочинку сприяла постійно сонячна погода. Студенти на початку практики жартували: «На святих дощ не паде!!!», хоча тоді ще не знали, що на них чекають три чудові тижні без жодної краплинки дощу.

Окрім суто археологічної діяльності, практиканти постійно слухали від місцевих жителів легенди про городище та його околиці. Привітно прийняв наших студентів і відомий архітектор Олександр Купар, який показав зроблену власноруч зменшену копію великої піраміди. Саме під нею створили місце для релаксації, де провели значний час відпочинку. Зустріч з професором завершилася дарунками збірок авторських новел з автографами і найкращими побажаннями.

Малокопанський вояж увінчав виступ сатиричного гурту «Шарж», який приїхав привітати істориків з професійним святом – «Днем археолога». У програмі були й гумористичні мініатюри, і жартівливі пісні про археологів та лопату, а також серйозні тексти про любов і гідність. Приємно, що на імпровізований концерт на лісовій галявині зібралися не тільки поселенці наметового містечка, а й тутешня громадськість.

За тиждень археологи з великим сумом покидали настільки рідний табір Малої Копані, але з надією на нові емоції на новому місці – біля Середнянського замку. Традиційно намети поставили в кількох десятках метрів від розкопу й центральної замкової споруди, неподалік від річки на окраїні селища. І фінальні два тижні польового археологічного сезону стартували.

У істориків побутують лозунги: «Два студенти з універа замінявуть бульдозера!», «Три історики з лопатов замінявуть екскаватор» і далі в тому самому ключі ?. Біля оповитих легендами руїн ця традиція була порушена. Не куби перевернутої землі, а ретельно вивчений кожен сантиметр досліджуваної ділянки! Поставили сито й почали шар за шаром зазирати в глибини невідомості. Зруйновані часом стіни, які зовсім не видно під товщею ґрунту, виринали перед очима практикантів і вперше за кількасот років знову бачили світ. Перетираючи кожну піщинку, студенти виявили десятки монет, елементів оздоблення книжок, предметів виробництва та зброї, які дадуть змогу після лабораторного опрацювання відповісти на важливі питання закарпатської історії.

Задоволений перебігом практики доцент Ігор Прохненко організував молоді широку програму відпочинку. Серія походів до історичних підвалів в центрі селища і змістовні екскурсії значно розширили кругозір майбутніх спеціалістів. А після повернення до табору на студентів вже чекав кінь чорної масті, на якому всяк охочий міг безлімітно кататися біля славетних руїн. Футбольні турніри і спортивна риболовля стали гармонійним десертом відпочинку.

Тож у повному обсязі виконавши завдання практики, щасливі, змужнілі й засмаглі студенти повернулися до університетських аудиторій, щоб з новим натхненням формуватися як історики-професіонали, а головне – особистості.

Медіацентр УжНУ