Знахар? Мольфар? Цілитель?

Як назвати людину, яка не на словах, а на ділі може творити чудеса?

Якби не кілька дуже шанованих мною людей незалежно один від одного не розповіли б мені про Віктора Григоровича, я б пропустив розповіді про його чудесні зцілення повз вуха. З тих пір, як нетрадиційна медицина стала прибутковим бізнесом і всяких гомеопатів, фітотерапевтів і екстрасенсів розплодилося, як «собак не різаних», довіра до них у мене практично завжди зникала після п'ятихвилинної розмови.

Тому під'їжджаючи до його дому в Виноградові недалеко від Чорної гори, не дивлячись на рекомендації, я був налаштований скептично. Тим більше, вело мене не бажання полікуватися, а професійна цікавість. І перше, що мене здивувало - його зовнішній вигляд. Мені сказали, що йому під 70, а біля воріт невеликого будинку мене зустрів спортивного вигляду чоловік по роках молодший за мене, оточений трьома онуками. Тому перш за все я уточнив його вік. Все було вірно.

Друге, що мене вразило - це відсутність в зовнішності і поведінці Віктора Григоровича звичної для його колег театральщини. І третє - мені стало ясно, що п'ятьма хвилинами я не відбудуся.

Розмова тривала мінімум півтори години і в результаті, залишаючи його будинок, я зрозумів, що, перш за все, повинен буду розповісти про те, хто він такий і чим може допомогти хворим людям. Але написати про це, прекрасно розуміючи, що мовиться про здоров'я людей, я вирішив тільки після того, як приведу до нього кого-небудь зі своїх друзів, з яким він зможе прямо у мене на очах надати практичну допомогу. А не просто задовольнити мою письменницьку цікавість до закарпатських знахарів, мольфарів і цілителів.

Глава Світового Клубу Закарпатців, письменник Алекс Штрай.