Закарпатський Дід Мороз розповів про роботу в Новорічну ніч: чудо та великі гроші.

Йому за сорок, сьогодні він успішний і заможний. Проте, вже багато років поспіль у Новорічну ніч він працює дідом Морозом.

Свою неймовірну новорічну історію Голосу Карпат розповів один майже справжній дід Мороз. Втім, свого справжнього імені чоловік відкривати не хоче, адже новорічне чудо, каже, має залишатися чудом.

Приміряти на себе казкове амплуа закарпатця Павла О. свого часу змусила скрута. Згодом у його житті все налагодилось, справи пішли вгору, він став успішним бізнесменом, але вирішив залишитись частинкою новорічного дива і до нині у ніч Нового року він працює дідом Морозом.

Свій перший новорічний костюм він взяв на прокат за останні кошти. Такий підзаробіток йому трапився спонтанно - запропонували і він погодився. Втім, тієї ночі він заробив шалені, по міркам того часу, гроші - вистачило і на святковий стіл, і на подарунки рідним, і на оплату комуналки.

"Ту ніч, я не забуду ніколи. Роботу, ми з напарницею, Снігуронькою Олею, з якою познайомились за кілька годин до цього, почали ввечері 31 грудня і працювали аж до 4 ранку - розвозили подарунки та вітали сім'ї з Новим роком, а в той час вдома на мене чекали батьки, дружина і двоє маленьких дітей. Ретельно готуватись до своєї ролі часу в мене не було, тому довелося згадувати усе, що бачив на святкових ранках у садочках, школі і в кіно. В кожній оселі нас радо вітали, особливо діти, а окремі господарі додатково віддячували за візит грошима, деякі навіть дуже щедро. Втім, дізналися ми про це лише під ранок, коли завершили роботу. Я знав, що у Новорічну ніч можна непогано заробити, тому й погодився на цю роботу, але такого точно не очікував - серед чималої суми гривневих кюпюр ми нарахували майже 1000 доларів - величезні на той час для мене гроші", - розповів Павло.

Але, найбільша радість, втомленого після ночі роботи Діда Мороза, вже під ранок, чекала вдома.

"Дорогою додому ми знайшли якийсь цілодобовий магазинчик, який довго шукали, адже новорічна ніч. Я, на широку ногу, накупував продуктів, подарунків, фруктів, цукерок, шампанське і вирішив поки не перевдягатись, а привітати ще й свою родину. Діти, зпросоння, мене не впізнали і сприйняли за справжнього діда Мороза, а батьки та дружина не подали вигляду, що це не так. Ви б бачили, як блищали їх оченята, як вони раділи, що до них, хоч і під ранок, прийшов дід Мороз! Потім я пішов в машину, перевдягнувся, забрав пакети з продуктами і, вже як тато, повернувся додому. Скільки радості я тоді пережив, важко передати словами. Малеча підбігла - "Тату, тату, до нас приходив дід Мороз, ось, ось, подарунки!!!", - а я кажу "і я його зустрів, он скільки всього він нам передав"... Певно тоді, я й вирішив, що хочу стати частинкою новорічного дива для інших родин", - продовжує свою історію Павло.

До наступних новорічних свят він вже ретельно готувався. Спочатку, брав костюм на прокат, а згодом, коли його підприємницькі справи пішли вгору, придбав свій власний. Тепер наш дід Мороз, вітає родини у костюмі, пошитому на замовлення, і виглядає, з його слів, як справжній казковий персонаж (до слова, гарний костюм та відповідні аксесуари коштують чималих грошей). Каже, що робота діда Мороза виснажує, але емоції, які отримує від щасливих облич, того варті. І, навіть, переїхавши з невеликого закарпатського містечка до столиці, він продовжує творити новорічне чудо. Зараз, зароблені у Новорічну ніч кошти, Павло витрачає на благодійність та вважає своїм обов'язком привітати ті родини, яким не так пощастило у житті.

З його слів, столичні діди Морози заробляють набагато більше, аніж закарпатські (різниця в десятки тисяч гривень). Проте, каже, на Закарпатті казковим персонажам працювати легше, адже конкуренція менша, тож замовлень більше.

"Знаєте, в коштах вже давно в мене потреби немає. Зараз, у новорічну ніч я продовжую вітати друзів та знайомих, адже вони знають про мою "роботу", я навіть приймаю замовлення заздалегідь. Маю вже й ельфів-помічників - це мої діти. Вони вже дорослі із задоволенням допомагають мені готуватись до новорічних свят і, хоч були тоді ще зовсім маленькі, вони пам'ятають той Новий рік, коли до них прийшов дід Мороз. Але тепер усі кошти витрачаю на подарунки для тих, хто цього потребує, або, через скруту, як я колись, не може дозволити собі свята для своєї родини. Мені й самому іноді здається, що раз на рік, я перетворююсь на справжнього діда Мороза (посміхається). Принаймні, для когось точно так і є", - каже Павло.

Не обходиться святкова ніч у діда Мороза і без курйозів, траплялося, що й собака покусала.

"Ой, ця не дуже щаслива новорічна історія трапилася зі мною років десь 7-8 тому між Свалявою і Мукачевом. Я вже повертався додому, в село до батьків, і по дорозі заїхав привітати одну неблагополучну родину. Під'їхав до їх будинку, взяв подарунки, зайшов у двір, постукав у двері, і, як завжди, швиденько пішов назад до машини, аж тут пес... не знаю звідки він там взявся, величезний такий дворняжка... Подарунки я звісно залишив, але, як я звідти тікав, той собака встиг клацнути зубами біля п'ятої точки і відірвати шмат костюма. Потім, звичайно, смішно було, але більше я так у двори не заходжу. Собаці ж не поясниш, що я дід Мороз (сміється). А ще було, що в одну новорічну ніч, Снігуронька моя на святі не розрахувала з алкоголем (нам часто пропонують випити під час роботи). Добре, що то вже під ранок було і це був наш останній візит, тож довелося і її, і мішок на плечах до машини тягти, картина ще та, я вам скажу (сміється). Всяке бувало", - каже дід Мороз Павло.

А ще, Павло переконаний, що кожен, якщо захоче, може створити для когось справжню новорічну казку і стати частинкою справжнього Новорічного чуда.

"Головне - це мати бажання творити добро та дива! Адже в кожному місті і селі є родини, які не можуть дозволити собі свята. Мені би хотілося, щоб ті, кому пощастило в житті, хто нічого не потребує і живе в достатку, пам'ятали про них і ставали частинкою новорічного дива хоча б для однієї родини. Тому, бажаю всім щасливого Нового року і ніколи не переставати вірити в дива! Хо-хо-хо!", - поділився дід Мороз.

Нагадаємо, в Ужгороді запалили вогні на головній ялинці краю.