Про легендарні місця Ізраїлю розповідає письменник Алекс Штрай.
Я дуже добре пам'ятаю емоційний стан, який я пережив, в кінці 80-х років, коли вперше приїхав в Єрусалим і побачив здалеку стіни Старого міста і вежу царя Давида, яка здіймається над ними. Точно пам'ятаю, що у мене тоді різко почастішав пульс, поповзли дрібні мурашки по шкірі і, не дивлячись на страшну сорокаградусну спеку, я відчув холодок, який легкою хвилею пробіг зверху вниз по спині. Але я абсолютно точно пам'ятаю, що в цей момент я не бачив в небі ангелів і не чув звуки арф.
Так чи інакше, але мій психічний стан цілком відповідав стану звичайних прочан, які мільйонами приїжджають в Святе Місто, щоб доторкнутися до Стіни Плачу або Гробу Господнього. З тих пір я побував в Старому Єрусалимі не менше сотні разів і навіть одного разу бачив, як веде себе турист, у якого почався Єрусалимський синдром.
Пізніше я дізнався, що саме так психіатри називають стан людей, у яких в момент відвідування Землі Обітованої несподівано починаються візуальні і слухові галюцинації. У цьому стані вони починають розмовляти з Богом і пророкувати про Кінець Світу. А деякі навіть називають себе месією.
В середньому в рік в Ізраїль приїжджає близько ста таких месій. Серед них більшу частину становлять християни. В основному п'ятидесятники. Меншу - іудеї і мусульмани. Приблизно 40% з них відразу потрапляють в спеціалізовану лікарню «Кфар Шауль». Там їх лікують і під наглядом відправляють додому.
Дослівно назва цієї лікарні перекладається, як «Село Саула». Не можу точно сказати, збіг це чи ні. Але я абсолютно впевнений, що якби знаменитий цар Саул сьогодні опинився в Єрусалимі, то неодмінно б опинився в цій самій лікарні за ту поведінку, яку йому приписує Біблія. І, звичайно, нинішні ізраїльські мозгоправи поставили б йому діагноз Єрусалимський синдром.
Алекс Штрай