В мережі розповіли легенду створення закарпатського баноша

Виявляється, колись цю страву готували тільки чоловіки.

Розповідають таку легенду: “Неподалік від Рахова жив собі ґазда, тримав отару овець, з чого й жив, пише Zakarpatpost.net

Повсякдень харчувався овечим молоком, сиром, вурдою, бринзою, всім тим, що Бог давав на городі та в саду. Одного разу ґазда пішов на торговицю продавати овечу бринзу та вурду, там гуцули-ґазди з Рахівщини завжди закупляли борошно, оскільки в краї не росла пшениця.

І тут один торговець, якого звали Банош, запропонував йому муку жовтого кольору, ґазда хоч і вагався, та все-таки придбав півкіло тої муки. Повернувшись додому, надумав на вихідні в дворі приготувати їжу на вогнищі. Наклав ватру, поклав казан і почав гадати, як приготувати щось з тієї жовтої муки, надумав, що можна спробувати на сметані, щоб було смачніше, з думкою, що сметана жовте борошно забарвить у білу кашу. Взяв сметану та насипав до казана, почекав, поки не почалося кипіння, після чого почав добавляти кукурудзяної муки, помали помішуючи на малому вогні. Після якоїсь там години зняв ту страву з вогню та поніс до хати. Наклав по мисках і почали пробувати: ґаздувська жона (файна гуцулка) поїла ту страву і запитує чоловіка: “З чого приготовелена ся страва?” Той відповів: “З жовтої муки, яку я придбав у Баноша на торговиці”. Жона похвалила чоловіка та подякувала за дуже смачну страву”.

Кажуть, що від тодішніх часів банош готують тільки чоловіки і тільки на Рахівщині!

Бануш (банош) готують у чавунному казанку на відкритому вогні. У казанок заливають сметану чи вершки і доводять до кипіння, солять, потім дрібною цівочкою сиплють кукурудзяне борошно, постійно помішуючи дерев’яною ложкою, доводять до готовності, поки на поверхню не проступлять крапельки жиру. Готова страва має бути середньої щільності, жовтого кольору і ледь кислувата на смак. Подають зі шкварками, бринзою, грибами. Справжній гуцульський банош можна скуштувати на Рахівщині на щорічному фестивалі “Гуцульська бринза”.

Нагадаємо, в мережі розповіли, звідки походить назва ужгородської "Рафанди".