Журналісти дослідили, як заробляють гроші роми Винограівщини.

В Україні офіційно проживає близько 50 тисяч ромів, більшість із них - понад 14 тисяч осіб - на Закарпатті.

Є стереотип, що вони переважно заробляють на життя жебрацтвом. А от і ні. Тисячі живуть у... справжніх палацах,пише Юлія Голодрига на сторінках Еxpres.ua.

Їдемо у село Підвиноградів, що за 100 кілометрів від Ужгорода. Тут мешкає понад понад 2 тисячі ромів, оселилися - понад сто років тому.

Дорогою питаємо стрічну жінку, де живуть багаті роми.

"Хочете приколючения, то їдьте головною вулицею, потім повернете наліво. Не помилитесь, бо таких замків, як там, ви ще в житті не бачили", - чуємо у відповідь.

І справді, кількаповерхові палаци з позолоченими брамами видно здалеку. Дахи з дорогої черепиці. Будинки розфарбовані у різні кольори - зелений, синій, рожевий. На вулиці автівки марок "Toyota", "Range Rover"...

ДЕ ЧОЛОВІКИ? У РОСІЇ

Щойно я ступила на територію табору, відчула на собі десятки поглядів. Циганка загороджує мені дорогу:

"Що, красавица, треба, чого тут?" Відрекомендовуюсь, питаю, де барон. "Він не є тут, не є! - відповідає трохи нервово. - Чоловіків узагалі нема. Никого! Вони у Росії. Айно, лише взимку приїдуть. А жінки тут із чужими не говорять. Заказано!"

Йду далі - а за мною зо 20 дітей віком від 5 до 12 років. Ось назустріч іде й чоловік (таки збрехала циганка, що жодного немає)! У золотистому костюмі, з краваткою, а з ним ще п'ятеро охоронців. Назвався Артемом. Його дядько тут барон уже 20 років, батько - депутат. Поки барона нема, Артем за головного.

"Гарно тут у вас, справжні палаци. Звідки гроші на такі маєтки?" - питаю племінника барона. "Наші чоловіки заробляють гроші, - каже Артем Фаркош, усміхається - чи не всі зуби золоті. - Постійно їздимо на заробітки в Росію, будуємо дачі, багатоповерхівки. За місяць зарплата 1 - 1,5 тисячі доларів. З однієї сім'ї на заробітки може поїхати й десятеро".

Тож за місяць сім'я ромів, як розповідає Артем, заробляє 10 - 15 тисяч "зелених", а за сезон - понад 60 - 70 тисяч! Не дивно, що тут такі розкішні оселі...

"Росіяни ставляться до нас гірше, ніж раніше, агресивно, через останні події", - каже Артем. "А ви я як стежите за новинами? Телевізор, інтернет маєте?" - питаю. "Техніка є лише у головних з табору. Ми віруючі Баптистської Церкви, нам заборонено читати газети, дивитися телевізор чи сидіти в інтернеті. А от паспорти мають усі".

У СІМ'Ї - 50 ВНУКІВ!

Поки чоловіки на заробітках, жінки, пильнують будинки. Хоч то справжні палаци, роми їх називають "хижинами".

"Жінки не працюють, майже не виходять із табору. Основна їхня турбота - варити їсти та доглядати дітей. А дітей багато, - каже Артем Фаркош. - От мені 27, уже маю п'ятеро. У мого батька - десятеро дітей, п'ятеро синів і п'ять дочок. Він має вже 50 онуків і сім правнуків!"

Є в поселенні і школа, яка розрахована на 9 класів. За словами чоловіка, навчальний заклад може вмістити 200 - 300 дітей. Але в таборі їх куди більше. У цій школі вчаться писати, читати, вивчають Слово Боже - от і вся освіта. Здобувши мінімальні знання, діти переважно більше вчитися не йдуть. Бо це тут не головне. Пріоритет - сім'я та заробітки.

До речі, коли я захотіла відвідати школу, то мене не впустили. Так само і в церкву. Кажуть, що чужі у ці святі місця не можуть зайти.

Мешканці табору розповідають, що дівчата тут одружуються у 12 - 13 років, хлопці - у 15 - 16. Основна місія жінки - народити дитину.

Продукти роми купують у своїх магазинах, часом старші можуть на базар піти у селі. А от на городах бульбу чи помідори не вирощують. Бо табір - не те місце, де треба працювати.

ВОРОЖИТИ ЗАБОРОНЕНО

Їдучи до ромів у табір, планувала поспілкуватися з ворожкою. Уже гроші підготувала, щоби "позолотити ручку". Та коли підійшла до двох циганок, що виглядали як ворожки - з браслетами, у хустинах, із чорним довгим волоссям - вони з обуренням сприйняли моє прохання.

"Не ворожимо ми! Віра нам цього не дозволяє. Йдіть геть!" - заявили.

Віра вірою, а за злочини тут карають за давніми звичаями, ще дохристиянськими.

"Один із найважчих злочинів у ромському таборі - крадіжка у своїх. Карає винятково барон. Бесідує, а потім може побити. За згвалтування можуть назавжди вигнати з табору, ще й у поліцію здати", - розповідають місцеві.

Цікавлюся, яка ієрархія в таборі.

"У барона є заступники, - каже Артем. - Також рада старшин - вісім найстаріших із громади. Вони мають такі ж повноваження, як і барон. Якийсь конфлікт, проблема, - вони все вирішують. Влада може перейти з покоління в покоління. А якщо наступника нема - табір голосуванням обирає нового барона".

У таборі заборонено спиртне. А ще одним табу є жіноча стрижка. Для циганок коротке волосся - символ безчестя. А якби ромську жінку побачили у штанах, то і з табору могли б вигнати. Вони мають носити лише довгі сукні. А чоловікам тут заборонено одягати спортивні костюми.

РОМИ.ІНША СТОРОНИ ЖИТТЯ

...За 14 кілометрів від села Підвиноградів є селище Королево. Там ромський табір удвічі більший, налічує близько чотирьох тисяч осіб. А живуть вони значно скромніше, тут панує бідність. Контраст помітний відразу.

"Лашудес", - вітаюся по-ромськи. Це означає "добрий день". "Були у Підвиноградові? - питає Микола Богар, представник табору. - Не любимо їх. Там наркодилери живуть. Вони торгують наркотиками, тому й такі палаци мають. І до нас уже дісталися, тут декілька маєтків повибудовували. Чи на чесні гроші можна таку розкіш собі дозволити? Це - банда!"

Пан Микола показує мені своє село. Дозволяє заходити на подвір'я, робити фото.

"Традиції в нас схожі. Нашим жінкам теж не можна стригтися. А як хтось щось вкраде, то посеред табору можуть його всі по черзі лупцювати, - розповідає чоловік. - Але замість дорогих будинків у нас бідні хатини, на 4 тисячі людей маємо дві труби, з яких тече вода. Живемо бідно, так. Але чесно. Гроші заробляємо за кордоном".

...У цьому таборі геть інша атмосфера. У Підвиноградові ставилися до мене вороже, а в Королеві зустріли радісно. Діти щирі. Навіть захотіли фото.

"Наіс, наіс!"("Дякую" ромською) - вигукували. І ще довго махали руками на прощання. Такі вони контрасти життя ромів.

...У цьому таборі геть інша атмосфера. У Підвиноградові ставилися до мене вороже, а в Королеві зустріли радісно. Діти щирі. Навіть захотіли фото. "Наіс, наіс!"("Дякую" ромською) - вигукували. І ще довго махали руками на прощання. Такі вони контрасти життя ромів.

Нагадаємо, такого немає навіть у нас: закарпатець розповів, як живе ромське гетто у Словаччині.