Закон "про освіту" і Закарпаття: що думають нацменшини і як на місцях виконуватимуть поправку

Як на місцях виконуватимуть мовну норму нового закону про освіту, і що нацменшини думають про поправку — у репортажі із Закарпатської та Чернівецької областей.

Під час обідньої перерви у дворі угорської гімназії у місті Берегове Закарпатської області шумно — батьки забирають дітей і перемовляються між собою, усюди звучить угорська мова. На годиннику 15:00, але вчаться тут за середньоєвропейським часом, тож уроки завершилися о 14:00. Головна тема обговорення на шкільному подвір’ї — новий закон про освіту, повідомило Громадське.

Закон ухвалила Верховна Рада місяць тому, через два тижні його підписав президент України Петро Порошенко. Сьома стаття закону, в якій гарантується навчання державною мовою, спричинила низку дипломатичних скандалів. Тепер школи національних меншин повинні забезпечити всім учням із 5 класу навчання українською мовою, хоча право вивчати рідну мову за представниками інших народів залишається.

Одними з перших відреагували уряди Угорщини та Румунії, чиї національні меншини посідають шосте й сьоме місце за чисельністю в Україні. Угорщина навіть пообіцяла блокувати будь-які ініціативи України, які можуть наблизити її до Європейського союзу.

Громадське вирушило в місця компактного проживання угорців і румунів — у Закарпатську й Чернівецьку області — щоби з’ясувати, як живуть національні меншини і чи готові вони виконувати новий закон.

За законом угорського часу

Деякі батьки на подвір’ї угорської школи в Береговому ніяково усміхаються й відмахуються від розпитувань. Повільно вимовляючи слова, ламаною російською пояснюють: про закон чули, але мову знають надто погано, щоби нею розмовляти.

На в’їзді в містечко Берегове щит із написом «Вітаємо в нашому місті» дублюється угорською — «Üdvözöljük városunkban». Написи двома мовами тут зустрічаються чи не на кожнім кроці.

Берегове вважається центром угорської культури на Закарпатті, до кордону з Угорщиною — менше п’яти кілометрів. Це одразу ж впадає в око. Місцеві живуть за угорським, а не за київським часом; усюди угорські прапори — на державних установах, церквах, будинках. Вивіска на дверях Воздвиженського костелу угорською відраджує від абортів; у сквері лунає угорське радіо. На одному з будинків — табличка українською та угорською мовами забороняє парковку.

«Мадяри вважають, що це їхнє місто. Воно для них як священна корова — не дай бог щось погане сказати, — скаржиться Громадському місцевий підприємець, за сумісництвом — глава міського відділення партії «Свобода» Василь Вовкунович. Він спілкується українською, але його дружина вивчила також угорську. — Добре хоч прапори почали вивішувати правильно — український ліворуч. Але буває висять прапори України та Угорщини, так угорський чистенький, випрасуваний, а український брудний і пошарпаний. Ми підходимо і кажемо — хлопці, вам не соромно?».

Вивіска на дверях Воздвиженського собору угорською мовою відраджує від абортів Фото: Сергій Бейко/Громадське

Особливий статус для нацменшин

Засноване ще 900 років тому, Берегове постійно переходило з рук до рук: лише протягом 20 століття місто встигло побувати під владою чотирьох держав — Румунії, Чехословаччини, Угорщини та Радянського Союзу, до складу якого вся Закарпатська область увійшла в 1944 році.

На згадку про ті часи на місцевому вокзалі — пам’ятна табличка «Жорстоке бомбардування червоними військами». Для Вовкуновича це майже як особиста образа: стверджує, що ніяких бомбардувань тут не було, а угорці встановлюють, що хочуть і як хочуть.

Угорське питання на Закарпатті завжди було болючим і охолоджувало відносини офіційного Києва і Будапешта. Часто це пов’язано з позицією самих угорців, які занадто ревно ставляться до своїх національних меншин.

Ще у 2014 році прем’єр-міністр країни Віктор Орбан заявив, що угорці на Закарпатті повинні отримати право на самоврядування: «Угорська громада повинна отримати подвійне громадянство, усі права національної спільноти, а також можливість самоврядування. Це наші чіткі очікування від нової України».

А цьогоріч у березні віце-прем’єр Угорщини Жолт Шемьєн виступив за автономію угорських меншин у сусідніх країнах. В українському Міністерстві закордонних справ такі слова сприйняли «з подивом». МЗС розповсюдило заяву, в якій обережно зауважило, що слова віце-прем’єра не відповідають інтересам Будапешта і Києва.

Протягом 20 століття місто Берегове встигло побувати під владою чотирьох держав — Румунії, Чехословаччини, Угорщини та Радянського Союзу, до складу якого вся Закарпатська область увійшла в 1944 році (на фото — банер чотирма мовами інформує про закритий для руху вантажівок міст) Фото: Сергій Бейко/Громадське

Попри те, що офіційно Угорщина ніколи не висувала територіальних претензій Україні, у Києві давно і з побоюванням говорять про можливість «закарпатського сепаратизму».

За даними останнього перепису населення у 2001 році, угорців у 25-тисячному Береговому більше половини. Майже всі 150 тисяч представників громади живуть у Берегівському районі Закарпаття. Тут є села, де взагалі не розмовляють українською. А тому і вчаться діти переважно угорською мовою. За інформацією Міністерства освіти, таких шкіл у країні — 71. У Береговому їх шість.

Одна з них — загальноосвітня школа №6 — майже в центрі міста, у 300 метрах від площі Ракоці. Ференц Ракоці — найпопулярніша особистість в Береговому. Головному ідеологу угорської визвольної війни 18 століття по всьому місту встановлено пам’ятники й погруддя.

На будівлі школи майорять два прапори — український та угорський; табличка з назвою теж дублюється угорською. Заступник директора відповідає українською мовою з легким акцентом. Пояснює, що не проти зйомки, але потрібен письмовий дозвіл міськради.

Міськрада, як і все в маленькому місті, розташована поруч. Тут вивісили три прапори: України, Угорщини та прапор із гербом Берегового. Заступниця міського голови Надія Ловга з усмішкою каже, що, звичайно, ніхто не забороняє йти в школу. Але давати офіційний документ відмовляється.

Небажання спілкуватися з журналістами в місцевої влади з’явилися одразу після підписання закону президентом. Раніше Ловга в телефонній розмові з Громадським відповідала, що не знає, як виконуватиметься закон, але обіцяла розповісти про всі нюанси.

На ділі до жодної з угорськомовних шкіл нас так і не пустили. Причини називали різні — хтось заявляв, що «просто не хоче», хтось просив дозвіл від міськради. І тільки в селі Яноші недалеко від Берегового, чесно відповіли: із районної адміністрації надійшло розпорядження не пускати до шкіл журналістів.

Політика і права

«Вони без указівки зверху кроку зробити не можуть. Мабуть, сказали їм поки мовчати — ось вони й мовчать», — припускає Василь Вовкунович.

Він підкреслює, що українці нормально уживаються в Береговому з угорцями, але в розмові стає зрозуміло, що це радше холодна війна, аніж справжнє перемир’я.

Його колега, депутатка ужгородської «Свободи» й глава закарпатського відділення «Руху на захист української мови» Ірина Гармасій стверджує, що проблеми мови виникають лише з угорською національною меншиною.

Організація, яку очолює Гармасій, була проти так званого закону Ківалова-Колесніченка, ухваленого в лютому 2012 року. Він гарантував використання регіональної мови нарівні з українською. Під регіональною малася на увазі мова національної меншини, якщо 10% жителів будь-якої української області та Криму називали її рідною.

Парламент скасував закон у 2014 році, одразу після перемоги Євромайдану, але це викликало негативну реакцію місцевих рад у південно-східних регіонах і Криму. Тому виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов відмовився підписувати законопроект про скасування і формально закон Ківалова-Колесніченка діє донині.

Усі батьки, з якими спілкуємося в Береговому, проти нового закону. Розмовляють із пресою неохоче. «Українську мову, звичайно, треба вчити, але ми проти, щоб ось так одразу і різко все скасовували», — каже Валентин, батько школярки з угорської школи.

«Те, що нам не дають отримати освіту рідною мовою — утиск наших прав,— стверджує Єва, її дитина вчиться в першому класі угорської школи. Цю школу закінчив і її старший син. — Я розмовляла з педагогами, у цілому ніхто не проти закону. Він непоганий. Але ця єдина норма нас обурює».

«Чуєте, як я розмовляю українською мовою? Але ж я угорець, — додає ще один чоловік. Він представляється Людвігом. — Як дитина вивчатиме предмети українською мовою, якщо для цього треба думати українською?»

А угорський філолог з угорської гімназії, який назвав себе Ласло, зауважує, що боїться втратити роботу. Адже наразі школи не мають плану виконання закону, тому вчителі хвилюються за подальшу кар’єру.

Грошей немає

Прихильники закону, в якості аргументів на його користь, наводять результати зовнішнього незалежного тестування (ЗНО) — показники Закарпаття стабільно найнижчі по країні.

За словами міністерки освіти Лілії Гриневич, цьогоріч у 36% випускників із Закарпаття результати ЗНО з української мови та літератури склали від 1 до 3 балів. А в Берегівському районі такий результат показали 75% школярів. У 2016 році ЗНО з української мови та літератури не склали 27% закарпатських випускників, у Берегівському районі провалили ЗНО 70% школярів. Природно, що з такими балами вступити до українського вишу неможливо.

Але багато випускників і не зацікавлені вступати до вишу в Україні. У Береговому, приміром, є угорський університет, де навчається більшість випускників міста. Решта ж надає перевагу європейським вишам.

«Вони звідти виходять зі знанням мінімум п’яти мов. І найчастіше повертатися в Україну не планують», — розповідає в інтерв’ю Громадському глава Закарпатської області Геннадій Москаль.

Щойно закон ухвалила Верховна Рада, Москаль першим виступив проти і закликав президента накласти вето. Він стверджує, що не знає, як виконувати мовну норму — хоча б тому, що область не має на це коштів. Згідно із законом, учителі в школах національних меншин повинні перекваліфікуватися в українських.

На думку Москаля, це майже неможливо — учителі вузькопрофільних предметів, таких як хімія, фізика, географія, просто не зможуть на належному рівні викладати їх українською. А україномовні педагоги не схочуть їхати навіть у свої рідні села — не те що в угорські.

Питання також у тому, наскільки угорській меншині взагалі необхідне досконале знання української мови. Як і у всіх прикордонних областях, на Закарпатті багато заробітчан. Найчастіше вони їдуть до Словаччини або Угорщини, багато з них мають  два паспорти.

«Проблема виключно економічна. Якби тут була робота, ніхто б не їхав. Так, ми розуміємо, що в нас триває війна і ті, хто їдуть, теж розуміють. Але людині властиво шукати, де краще і в цьому нічого немає поганого», — каже Геннадій Москаль.

Угорська громада в регіоні справді найбільш згуртована — у всіх місцевих радах обов’язково є угорці, в облраді вони представляють партію КМКС (Kárpátaljai Magyar Kulturális Társaság — «Товариство угорської культури Закарпаття»). Із «Блоком Петра Порошенка» в неї домовленість підтримувати ініціативи один одного, пояснює Москаль.

А ще угорці постійно вкладаються в розвиток регіону. Москаль розповідає, що з Ужгорода навіть можна поїхати в клініку в Будапешті й отримати там безкоштовну кваліфіковану медичну допомогу. Угорці додатково фінансують угорські та українські школи в місцях проживання національних меншин, виділяють гранти на будівництво доріг, реставрації та відкриття дрібного бізнесу.

Такі дії угорського уряду можуть свідчити також про те, що в Угорщині просто не зацікавлені в їхньому поверненні на історичну батьківщину.

«Угорщина не гумова і в них своїх проблем вистачає. Тому вони хочуть, щоби їхні національні меншини жили там, де живуть, водночас щоби їх не утискали в правах», — пояснює голова Закарпатської області.

Поки угорські політики в Україні не коментують те, що відбувається. У «Товаристві угорської культури Закарпаття» з Громадським спілкуватися відмовилися. Але вже лунають ідеї про відкриття приватних угорських шкіл, якщо мовна норма в новому законі про освіту залишиться. Як розповіли нам батьки угорських школярів, на це вони й розраховують.

Нагадаємо, генпрокурор Луценко прокоментував "освітній" закон.