4 червня – День працівників водного господарства, що відзначається в Україні з 2003 р. відповідно до президентського указу.
Закарпаття – дуже специфічний регіон у гідрологічному планові, тому тут значення усіх об’єктів водної сфери особливе. З одного боку, сітка річок і потічків тут така густа, як мало де в Україні. Щоправда, більшість їх дуже мілкі, хоча і стрімкі, камені виблискують над хвилями. З іншого боку, водний режим у нас такий самий нерегулярний, як і наше культурне життя: то буває що кілька днів поспіль без жодних подій, то в один день скупчується зразу десяток акцій. Так і тут. Річки тривалий час такі, що їх можуть кури переходити. Минулого літа Інтернет заполонили фото геть пересохлого в Ужгороді Ужа, відбулося ледь не відспівування річки активістами соціальних мереж. Натомість цього року вже маємо світлини протилежного змісту – невеличкі човники і плотики ентузіастів. І це не в рамках гумористичної Ужгородської регати, а справді – худо-бідно, але пливуть. Приблизно така ситуація нині і на інших більших річках. Адже на Закарпатті беруть початок 9429 річок і потічків, тут знаходиться 137 природних і штучних озер. Загальна площа водного басейну області 15 тис. га. Найдовша ріка – Тиса (201 км в межах області). Найбільші її шість приток: Латориця (144 км), Уж (107 км), Боржава (106 км), Ріка (92 км), Теребля (91 км), Тересва (56 км).
Недарма сім синіх і жовтих смужок на обласному гербі символізують саме Тису і названі шість найбільших її приток в межах області. Більшість річок області протікають серед хребтів та гір Українських Карпат, тому належить до річок гірського типу. Річки, які виходять на Закарпатську низовину, у нижній течії мають ознаки рівнинних річок. Найбільший гірський водоспад — Воєводин, найвищий — Трофанець, а найвідоміший - Шипот.
Цього року усі наші річки значно повноводніші, ніж минулоріч: далися взнаки і сніжна зима, і наступні весняні грози з подальшими повенями. Відповідно додалося і роботи працівникам гідрологічної сфери. Якщо у більш фінансово благополучні часи у нас створено цілу систему польдерів для відводу повеневих вод, чимало дамб для захисту берегів, здійснено берегоукріплення, деякі береги забетоновано, зміцнено мости, то у нинішню скрутнішу добу ідеться переважно про правильну експлуатацію гідротехнічних споруд і підтримання їх у належному стані. Що ж до якогось подальшого будівництва на річках, зокрема міні-електростанцій, то наразі прихильники цієї ідеї не змогли переконати громадськість у її цілковитій безпечності. Натомість діюча ще з 1956 р. найбільша в області Теребле-Ріцька ГЕС (а при ній величезне водосховище) і досі лишаються чи не найбільш видатними гідротехнічними спорудами Закарпаття.
В області також налічується 137 озер, найбільше з яких — Синевир, утворений 10 тисяч років тому внаслідок землетрусу на висоті 989 м площею 7 га, з глибиною 27 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова. Береги вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140—160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера — Морське Око.
На Рахівщині відомо зо два десятки озер Чрногори льодовикового походження – на висоті 1250 – 2000 метрів над рівнем моря. Натомість у низинних районах вражають близька тридцяти великих штучних озер-рибників, створені свого часу колгоспниками і працівниками радгоспів для розведення цінних порід риби, передусім форелі. Вони продовжують успішно експлуатуватися і нині, на багатьох проходять фестивалі рибалок.
Болота колись були найбільш поширеними на Тячівщині, але з 1878 р. почалося їхнє осушування. На сьогодні, навпаки, стоїть питання, про відновлення болотного ландшафту в окремих місцевостях (зокрема, на Берегівщині) – з метою підтримування екологічної рівноваги.
В області відомо також 360 джерел мінеральних вод, не менше артезіанських і термальних джерел. На більшості з них працюють численні санаторії і туристично-відпочинкові комплекси. Діє ряд підприємств із розливу мінеральної води.
Хоча і водні ресурси Закарпаття, і відповідна сфера господарства переживають нині не найліпші часи, ми все-таки маємо і чим пишатися, і чим перейматися. Прогнозують, що у ХХІ столітті вода стане одним з найважливіших ресурсів для людства. Закарпаття і в цьому сенсі край багатий, головне зараз – не процвиндрити ці статки.
Сергій Федака.