У Берегові співали хорові колективи вищих навчальних закладів

Захід відбувся в рамках Днів Ференца Ракоці, які проходять цього тижня в ЗУІ, що носить ім’я ватажка визвольної боротьби угорського народу проти гніту Габсбургів у 1703-1711 роках.

У зустрічі взяли участь 11 хорових колективів з нашого краю, Угорщини та Румунії.

Міжнародний фест Берегово приймає вдев’яте. Перша зустріч відбулась у 2005 році, тоді ще без участі закордонних гостей. На наступній глядачів радували й посланці сусідніх країн.

“Пізніше вирішили проводити такі оглядин раз у 2 роки,- нагадала у вітальному слові ректор ЗУІ Ілдіка Орос.- На початку 2-тисячних інститут зазнав багатьох утисків та гонінь, зазіхань на нерухомість, майно тощо. Позивались в судах, які у 2005-му успішно виграли. Необхідно було трохи “випустити пар” після таких “пресувань”, тому й вирішили трохи поспівати. Разом з хористами інших вишів. Так народилась нинішня традиція.”

Закарпаття тісно пов’язане з іменем Ференца Ракоці. В регіоні воєдино переплелись культури представників різних національностей, які до того ж спільно боролись за свою свободу. 

“Нинішня зустріч – це не змагання, а скоріше оглядини, а ще правильніше – радісне свято,- завершувала промову Ілдіко Орос.- Піснею дякуємо Богу, що ми є і що нас єднає любов до прекрасного і вічного.”

Присутні разом стоголосо виконали гімн студентів “Gaudeamus Igitur.”

На правах господарів зустріч відкрили спудеї коледжу ЗУІ під керівництвом Юліанни Кіш. Їх змінили на сцені гості з Ніредьгазького університету, якими опікується Ласло Томаші. Шквал оплесків викликав майже професійний виступ чоловічого ансамблю та народного хору Мукачівського державного університету. Зачарована публіка довго не хотіла відпускати зі сцени посланців міста над Латорицею.

Приємно здивував камерний хор “Кредо” з Реформатського університету ім.Кароя Гашпара з Будапешта. Не поступались їм у майстерності й зразковий хор студентів та народний вокальний ансамбль Ужгородського коледжу культури і мистецтв. Своєрідну манеру виконання продемонстрував колектив викладачів з румунського Клужа (Коложвар). Відшліфовані роками твори геніїв класичної музики Анатолія Кос-Анатольського, Миколи Лисенка, Джузепе Верді звучали під куполом атріума величаво й натхненно. Як завжди, були на висоті сивочолі “Бояни” з Ужгородського національного університету – справжня легенда нашого краю.

Лауреат багатьох міжнародних конкурсів – хор студентів Ужгородського державного музичного училища ім.Задора був заснований ще в далекому 1948 році. З тих пір репертуар колективу постійно оновлюється. Але незмінними залишаються твори класиків – Франца Шуберта, Жан-Крістофора Росаза, Одрі Снайдер, Карла Дженкінса, які винесли на суд глядачів спудеї обласного центру. А завершували програму зведені хори реформатських колегіумів Дебрецена та Шарошпотока, до яких приєднались однодумці за віросповіданням – камерний хор “Кредо” з Будапешта.

До слова, першими двома колективами керує знаний фахівець, лауреат престижної премії ім.Ференца Ліста Шандор Береші, котрий нинішнього року відзначає 50-ліття творчої діяльності. З цієї нагоди ректор ЗУІ Ілдіка Орос вручила Маестро ювілейну відзнаку і пам’ятний дарунок, а всім керівникам колективів – відповідні Грамоти та сувеніри.

Під диригуванням Шандор Береші хори виконали бойову пісню Ференца Ракоці “Cum Deo Pro Patrio De Libertate” (”З Богом за вітчизну і свободу”). Саме під таким гаслом після проголошення знаменитого Маніфесту куруци розгорнули бойові знамена в Торпі, Варах, а через день – Берегові.

Чотири прапори Ференца Ракоці гордо стояли і на сцені атріуму вишу. На одному з них написано: “Господь хорошу справу ніколи не залишить”.

“Цей вислів став своєрідним символом зустрічей хорових колективів,- наголосила Ілдіко Орос,- Адже всі вони роблять добру справу – примножують традиції, поширюють і пропагують культурні цінності, згуртовують людей навколо свободолюбивих ідей.”

Перед фуршетом реформати з ентузіазмом виконали зі сцени не передбачені сценарієм “Застільну обідню” молитву, а греко католики на двох мовах – українській та угорській, традиційну “Многая літ.” Пізніше спів прозвучав і персонально для Ілдіки Орос. Ним учасники зібрання дякували господині за відмінно проведену зустріч.

Микола Горват