Отже, багатомісячний марафон пошуків заміни Хатії Деканоїдзе на посаді голови Нацполіції України в середу завершився.
Новим шефом усіх поліцейських країни став 45-річний Сергій Князєв — генерал поліції третього рангу (по-старому генерал-майор), начальник департаменту карного розшуку НП, колишній очільник закарпатських поліцейських.
Безсумнівний фаворит Арсена Авакова — Вадим Троян — де-факто вибув з боротьби за крісло очільника НП ще до виявлення формальної невідповідності регламентним вимогам. Просто деякі грантодавці Нацполіції та МВС твердо заявили про припинення фінансування в разі перемоги Трояна, пише на сторінках Дзеркала тижня Анатолій Марченко.
Князєва ж, у числі кількох кандидатів, відібрала з 64 кандидатів ретельно зважена декоративна Конкурсна комісія, і далі очільник МВС Арсен Аваков подав його кандидатуру на твердження в Кабмін, що той і зробив 8 лютого. Того ж дня Князєв, разом із міністром Аваковим і своїм нещодавнім начальником, а нині заступником міністра внутрішніх справ Вадимом Трояном, провів прес-конференцію у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета. І на цьому брифінгу одразу виявилася одна з рис Князєва — його явне небажання розкривати будь-які деталі розшуку й слідства. Саме його відповіді були найбільш обтічними і загальними на кшталт "на цьому етапі говорити зарано". Втім, у часи всеосяжного безглуздого й нещадного піару, кострубату ораторську стриманість Князєва можна, швидше, вважати плюсом. Кар'єрний міліціонер рідко коли поводиться інакше.
25 років Сергій Князєв проходив своє становлення разом із системою. Розмови з небагатьма людьми, які знають Князєва, дозволяють зробити висновок: новий начальник Нацполіції має знання і досвід для того, щоб знизити показники конкретно-кримінальної злочинності, але, ймовірно, не має якостей, які б дозволяли сподіватися на зниження рівня злочинності "політичної". Але про це трохи згодом.
У системі МВС більшу частину часу він провів на оперативній роботі або керував нею. Князєв почав службу в Білій Церкві, доріс там до начальника кримінальної міліції, тобто шефа саме всіх оперів; керував карним розшуком Київської області в непрості часи пошуків знаменитого "боярського маніяка" Юрія Кузьменка, спіймав його (за чутками, одержавши за це достроково полковника); у складні часи служив у Донецькій області; після знаменитої перестрілки в Закарпатті був "кинутий" туди вже як шеф обласної міліції. Коли в Рівному вийшли назовні "бурштинові війни", очолив там поліцію регіону. У Києві вважають, що Князєв скрізь і з усіма завданнями справлявся. Завдяки чому й став начальником карного розшуку країни.
Ніби як суперниками Князєва в "передвиборних перегонах" за посаду голови НП серед інших були ще два не менш досвідчені розшуковці — теж генерали поліції Дмитро Головін і В'ячеслав Аброськін, які керують Головним управлінням поліції відповідно в Одеській і Донецькій областях. За інсайдерськими даними, у Князєва з ними чудові стосунки, він узагалі цінує "оперське братерство". Це важливо для майбутнього вибудовування відносин центру поліції з регіонами, тим більше що Одеська і Донецька області, мабуть, найскладніші у правоохоронному плані. У Донбасі, зрозуміло, війна, а Одеса "лідер" за кількістю вбивств та інших тяжких злочинів. У січні, наприклад, убивства там ставалися мало не щодня, щоправда, майже всі під керівництвом Головіна розкриті (адже недарма Головін перед Князєвим очолював карний розшук країни). Зрозуміло ж, якщо центр і регіони діятимуть злагоджено, успіхи будуть більш значними.
Втім, є ще один спільний знаменник в Аброськіна й Князєва: обидва — улюбленці Василя Паскала, колишнього заступника Авакова. Саме з подачі політично неоднозначного, але визнаного професіонала Паскала Сергій Князєв очолював МВС Закарпатської області, а потім і Рівненської. Аваков до кадрових рекомендацій свого колишнього заступника чутливий донині.
Граючи в "хрестики-нулики" на кадровій дошці, президент і Яценюк, які досі ще ділять між собою поле, домовилися про те, кому відходить Нацполіція, а кому — ГШР. Зрозуміло, команді Яценюка дедалі складніше відстоювати свою територію. Але в цій ситуації сторонам вдалося майже неможливе — поставити "хрест" на "нулику".
Фаворитом конкурсу на посаду голови НП, як багато хто вважав, був В'ячеслав Аброськін. До цієї посади безперечно досвідчений розшуковець і "міцний мент" плив упевнено, але біля берега потрапив у вкрай неприємну історію з розгоном блокади "ДНР". Крім того, як стверджують в оточенні міністра, очільник МВС ставився до керівника Донецького головкому з певною осторогою. Авакова бентежила зайва лояльність Аброськіна до президента й надмірна сприйнятливість до побажань Ріната Ахметова. Міністрові ж посередники між ним і олігархом були не потрібні.
Кандидатура Князєва влаштовувала і Паскала, і його нинішнього роботодавця Ахметова, і реципієнтів Ахметова в "НФ", і бізнес-партнера Ахметова на Банковій. Ахметов стає дедалі чіткіше вираженим знаменником у взаєминах між власниками нинішньої парламентської коаліції. Нехай навіть не всі в чисельнику це усвідомлюють, а Ахметов не всіх у знаменнику знає в обличчя.
Але повернімося безпосередньо до Князєва. Він, на відміну від попередниці, не претендує на лаври реформатора: сам собі апендикса не виріже. Цілком очевидно, що Князєву потрібен заступник з питань реформи Нацполіції.
Якщо Деканоїдзе була "заточена" на патрульну поліцію і, власне, усі сили віддавала її створенню, то Князєв, з огляду на біографію, безперечно, приділятиме підвищену увагу кримінальному блоку, чию діяльність знає не з чуток.
При цьому Князєв — не політичний бунтар і навіть не політгравець. Він розуміє свою роль у системі. Я був би приємно й сильно здивований, якби Князєв узявся ламати "дах" системи тіньових обмінників або перекривати потік досить специфічної продукції, яка направляється з горлівського "Стиролу" на вулиці наших міст…
Виявлені журналістами проекту Bihus.info сім квартир, які належать колишній (але прописаній разом з батьками Князєва) дружині, можуть свідчити про схильність генерала третього рангу до нестатутного накопичення. З іншого боку, за інформацією DT.UA, дружина Князєва — справді бізнесвумен, менеджерить низку ремонтних бригад, оплату за роботу яких отримує житловими площами. У будь-якому разі Князєв шкоду країні може завдати не своїми комерційними діями, а специфічною бездіяльністю.
2015-го в Закарпатті на міліцію перед місцевими виборами покладали великі надії. Насамперед, щодо недопущення масового підкупу виборців. Ця проблема не раз обговорювалася на нарадах у губернатора: з конкретними розпорядженнями, списками імен конкретних "скупників" і, зрозуміло, замовників. Підкуп виборців — це підслідність міліції, яка під керівництвом Князєва фактично самоусунулася від вирішення проблеми. У зв'язку із цим одразу після виборів заіскрив Москаль:
"Вимагаю від начальника Закарпатського УВС Князєва та його підлеглих припинити розмови про те, що міліція під час виборів поза політикою. І провести комплекс оперативно-розшукових і слідчих дій для встановлення винних у підкупі виборців і притягнення їх до кримінальної відповідальності".
Більше того, перед виборами — в "день тиші" — Москаль затримав у Мукачеві охоронців балогівської компанії "Барви", які розносили фальшиве звернення губернатора до виборців Мукачева. І здав їх до міськвідділу міліції. Зрозуміло, справу навіть не довели до суду, хоча всі необхідні докази були. Багато хто сподівався на те, що "бойовий мент" і АТОвець буде жорстким, але справедливим і справді спробує навести порядок. Але сміливість протистояти ворогу або бандиту — це одне, а сміливість протистояти впливовим людям — це інше. Дві різні сміливості. Схоже, Сергій Князєв має тільки одну. Нехай хоч від неї буде користь.