Закарпатські експерти про держфінансування партій: потрібно, але чи готові?.

«Голос Карпат» зібрав думки експертів стосовно фінансування політичних партій з державного бюджету на наступних виборах до Верховної ради.

У жовтні 2015 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії політичній корупції", №731-19. Слід зазначити, що у своєму початковому варіанті цей законопроект запроваджував державне фінансування політичних сил, які отримали 3% голосів на останніх парламентських виборах 2014 року. Проте в нього були внесені зміни і нині чинний закон передбачає, що тільки партії, які пройшли до Верховної Ради в результаті виборів у жовтні 2014 р. — тобто які подолали 5-відсотковий бар'єр у пропорційній частині голосування, зможуть скористатися державним фінансуванням, починаючи з липня 2016 р.

За словами народного депутата VII скликання Івана Бушка, державне фінансування політичних партій – важливий крок до розвитку демократії. Він наголошує, що подібна практика давно існує в цивілізованих державах і саме Євросоюз спонукав Україну запровадити державне фінансування партій. І це вже прописано в окремому законі.

Це початковий, але дуже важливий крок для розвитку демократії, - каже Іван Бушко. - Він допоможе поступово позбутися впливу олігархату на владу. Адже не секрет, що сучасні українські партії є проектами фінансово-промислових груп та олігархів, тому до них часто немає довіри в населення».

На думку закарпатського політика, державного фінансування потребують не лише парламентські партії, але й ті, які, що за результатами виборів опинилися за порогом Верховної Ради, але набрали достатньо велику кількість голосів виборців.

Депутат Ужгородської міської ради Андрій Риба також підтримує дане рішення. Він підкреслив, що державне фінансування політичних партій – це позитивна проєвропейська тенденція, яка стимулює розвиток політичного суспільства та демократії. За його словами, це допоможе запобігти підкупу виборців.

Найпростіший приклад – це те, що таким чином відпаде підкуп виборців, який сильно вкорінився у наших головах. Але мова іде в першу чергу не про тих, хто бере гроші або гречку (продуктові пакети чи інші матеріальні вигоди), а про тих, хто її купую та роздає. І саме це головна проблема. Адже вони зацікавлені в тому, щоб ці кошти потім повернути. Звідси і маємо голосування за ті чи інші законопроекти, прийняття рішень не на користь суспільства, а на користь тих осіб, які «допомогти» тій чи іншій політичній силі прийти до влади», - сказав Андрій Риба.

Також від додав, що на сьогоднішній момент всі політичні партії є лідерського типу, крім того вони ще є і соціал-демократичними. В українській політиці нема ані лібералів, ані консерваторів, ані будь-якого іншого напрямку, - народ голосує за лідера, а не за партію та її ідеали.

Політика, корупція та голосування за інтересами не зникне, але державне фінансування політичних партій допоможе змінити суспільство. Крім того, витрати з бюджету будуть набагато меншими, аніж шкода від «зацікавлених» голосувань», - підкреслив експерт.

Нардеп Василь Брензович, він же - керівник Товариства угорської культури Закарпаття, - має двояке ставлення до цієї теми.

Я думаю, що зараз не той час, коли треба державі фінансувати політичні партії. У нас дуже велика криза і дуже багато інших проблем не фінансуються, але в майбутньому треба зробити так, щоб дійсно політичні партії не залежали від гаманця олгірхів. Політична діяльність потребує коштів: чи то держави, чи то олігархів. І якщо ми хочемо вийти з цієї системи, коли партії прив’язані до кланів і олігархів, потрібна якась інша форма фінансування. Тобто це могло б на себе взяти громадське суспільство. Однак поки що, вважаю, держфінансування партій не на часі, - сказав Голосу Карпат Василь Брензович.

Обережно ставляться до нововведення і представники неполітичних кіл. Ужгородський активіст Олександр Коваль вважає, що фінансувати можна лише ті партії, які показують прозорість надходження внесків та видатків. А історик Віктор Кічера вважає фінансування партій з державного бюджету позитивним за умов справедливого розподілу грошей і прозорості.

Але в це мало віриться після ситуації з декларуванням і намаганням приховати прибутки чиновників, - підкреслив Кічера. - За рахунок людських грошей можуть діяти «кишенькові» партії.

Якщо новий закон вступить у силу, то ми будемо чітко знати скільки використано коштів і на що саме, каже юрист Іван Габані. Він підкреслив, що це дуже добра ідея, але проблемним залишається тільки одне питання: чому фінансування повинне бути за рахунок державного бюджету?

Якщо партія перемогла на виборах, то вона отримуватиме підтримку і фінансування за рахунок коштів держави на наступних виборах, а інші партії, які не набрали відповідну кількість голосів, змушені шукати інші засоби фінансування. А це може призвести до однієї або двох правлячих державних партій, які будуть підтримувати інтереси влади та президента, а інші партії, які не наберуть достатньої підтримки виборців, залишаться все ж таки з олігархічним фінансуванням і на далі», - припустив юрист.

Також він підкреслив, що політичні партії варто було б вивести з режиму «неприбуткових організацій».

Нам не варто звертати увагу звідки фінансуватиметься та чи інші політична партія, головне, щоб вони фінансувались не за кошти платників податків. Їх (кошти) можна використати на інші цілі: обороноздатність нашої країни, освіту, охорону нашого здоров’я, державне управління, зовнішню торгівлю та інші не менш важливі галузі», - підкреслив Іван Габані.

Також він наголосив, що держава повинна заробляти на виборах, а не витрачати кошти громадян, щоб провести чергові вибори.

У статті для тижневика “Зеркало недели” кандидат історчиних та політичних наук Андрес Умланд та керівник представництва Фонду Фрідріха Наумана Міріам Космель зауважують, що, при нинішній редакції законів, більшу частину державного фінансування партій до наступних виборів отримають партії старого типу і спеціально створені політичні проекти Порошенка і Яценюка. Таким чином, новий закон частково досягатиме ефекту, протилежного своїй передбачуваній меті — сприяти виникненню справжньої демократичної політичної конкуренції без олігархічної підтримки.

Це різко контрастує зі становищем таких неолігархічних організацій, як "Громадянська позиція", "Демократичний альянс" або "Сила людей". Ці більш орієнтовані на реформи продемократичні партії мають потенціал, щоб стати суперниками представників старої політичної еліти. Однак у найближчому майбутньому вони не отримають жодного державного фінансування. Натомість державна допомога в цей час надається таким лідерським політичним проектам, як Блок Петра Порошенка або "Народний фронт", а також "Опозиційному блоку", тобто Партії регіонів під новим брендом. Ці угруповання нині домінують у парламенті і, по суті, представляють передмайданну псевдопартійну систему, для подолання якої було ухвалено новий закон. Для цих політичних проектів старого типу відсутність коштів насправді не була і не буде великою проблемою, оскільки вони зберігають підтримку олігархів, - вважають оглядачі “Зеркала недели”.

У статті також наводиться й актуальна соціологія. Зокрема, у листопаді 2015 р. під час проведення всеукраїнського опитування респондентам було поставлено запитання, хто, на їхню думку, має фінансувати політичні партії. Тільки 13% підтримали державне фінансування партій, тоді як більшість висловилася за фінансування партій їхніми лідерами (39,9%), членами (39,5%) і "прибічниками" (31,1%). 14,1% респондентів вважають, що політичні партії мають спонсорувати "бізнесмени". Відповідаючи на запитання, чи підтримують вони державне фінансування партій, 76,2% заявили "ні", і лише 14,9% відповіли "так".

В Україні існує нерозуміння того факту, що фінансова незалежність парламентських партій необхідна для того, щоб ліквідувати практику розграбування народного багатства адміністративними, політичними й бізнес-елітами. Тільки тоді, коли партії стають — принаймні частково — фінансово незалежними, з'являються політичні сили, що виражають і об'єднують суспільні, а не приватні інтереси, - констатували західні експерти.

І навіть за умови втілення законодавства про держфінансування та успішного подолання супротиву політичної системи старого зразка, нормально функціонуючу партійну систему з прозорими загальними виборами в Україні оптимістично налаштовані європейські експерти чекають лише через 10 років.