Синевирська Поляна стає європейським селом / ФОТО

Синевирська Поляна – відоме село не тільки на Україні, але й далеко за його межами. Прославило населений пункт Синевирське озеро, що знаходиться у високогір’ї (989 м над рівнем моря).

Саме сюди проліг масовий потік мандрівників з усіх-усюд, щоб помилуватися верховинською святиною у долонях синьогір’я, довкруж обперезану смерековим намистом. Але, як не прикро констатувати, путівець до Морського ока – така синонімічна назва природного басейну – викликав останнім часом один сором. Особливо вщент розбитим був шлях в селі з славнозвісним озером. Місцеві підтверджують, що майже два десятки років в осідку не проводився ремонт дороги.

Дійшло до того, що й пішки до церкви важко стало добиратися, - не без підстав висловлювала своє обурення мати-героїня Олена Тернавчук, поскаржившись, що яма слідувала за ямою, мов за воєнного бомбардування. Щоправда, тутешня жителька одразу гнів поміняла на радість, бо переміни стану сільського шляху сталися очевидні цього літа. Горяни так і кажуть задоволено: тепер по асфальтівці хоч коти яйця. А підприємець Сергій навіть гордо заявив, що вони, синполяці, вже народ цивілізований з промовистим уточненням -- європейцями внаслідок реконструкції довжелезного манівця.

Варто відзначити, що позитивні зрушення проходять надто продуктивно, тобто у посиленому режимі. Сільський голова Син. Поляни Юрій Горват з секретарем органу місцевого самоврядування Марією Красняник запам’ятали і точну дату початку ремонтних робіт – 22 червня ц. р., повідомляючи, що на проведення ямкового лагодження дороги державного значення (8 км) та капітального (7.7 км) за сприяння голови облдержадміністрації Г. Г. Москаля виділилося 7.2 млн. грн., в тому числі і 800 тис. грн. з місцевого бюджету різних рівнів. Одного й іншого виду ремонти проходять аж від Товчки – житлового масиву сусіднього Синевира, що у підніжжі його перевалу, і до самої “підошви” Синевирського озера (сама асфальтівка прокладається від реабілітаційного центру бурих ведмедів і до нижньої частини Морського ока). А це – чималий відрізок автомагістралі. До речі, минулого тижня міжгірськими райавтодорівцями вже був завершений ямковий ремонт.

А капремонт проводить ремонтно-будівельна дільниця (кер. Михайло Семенюк), що є філією Закарпатоблдора, задіявши сучасного типу техніку. За якістю виконання робіт пильно стежить принциповий заступник начальника служби автомобільних доріг Закарпатської області Микола Гірчак.До речі, щодо забезпечення нормальних умов шляховиків, то назустріч пішов НПП “Синевир”(дир. Микола Дербак), тимчасово виділивши їм будинки для нічлігу в рекреаційному пункті “Рабачанка”, що при дорозі, котра ремонтується.

Паралельно відбуваються і підготовчі роботи для облаштування прирічкових габіонів загальною протяжністю 350 п. м. Всі основні роботи планується завершити вже напередодні проведення фестивалю “На Синевир трембіти кличуть”, який дасть про себе знати 21 серпня ц. р.

Вже очевидні позитиви за ремонту дороги. Найперше, що потік автотуристів на даному маршруті кількаразово збільшився. Зате зменшилося, точніше сказати – припинилося “русло” сердитих скарг на стан автостезі, які ще недавно сипалися, як з рогу достатку від місцевого населення і подорожуючих гостей. За цих змін, ясна річ, дано і поштовх як розвитку самого села, так і туріндустрії.

Варто відзначити, що кипить робота і на аварійній автостраді Синевирського перевалу. Заасфальтовано “тещин язик” – крутобокий серпантин, на якому в один час активний зсув пошкодив частину дорожнього полотна. Водночас проходить ліквідація наслідків, що сталися тут за обвалу придорожніх бетонних щитів із-за перезволоження грунту. Придорожні підпірні стінки міцно, за сучасними стандартами, укріплюють працівники мукачівського ТзОВ “Автоміст” (бригадир Володимир Сочка). Приплюсувати необхідно і те, що цього року на Міжгірщині у різних місцях на дорогах “зарубцьовувала” численні вибоїни шляхова струменеві машина. Словом, таких значних ремонтних робіт район давно не пам’ятає, як і зараз у розпалі.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ. Фото автора.