Я все життя присвятила дітям. Незважаючи на хворобу, - Віоріка Віллашек

Зворушлива історія життя закарпатської Художниці, яка втрачала зір, Матері, якій лікарі забороняли народжувати і Жінки, яка твердо вірить, що світом править добро і любов.

Відому закарпатську художницю із Мукачева Віоріку Віллашек за життя 8 разів розбивав параліч, вона втрачала зір, заново вчилася ходити. Пережила кілька інфарктів та інсультів. Лікарі забороняли їй народжувати. Проте жінка не здалася, зараз вона щаслива мати і бабуся.

Віоріка Адальбертівна походить з родини відомого закарпатського художника Адальберта Ерделі. У дитинстві Віоріка захворіла на менінгіт. Вперше її паралізувало у 9 років. 10-річною дівчинкою вона вперше заново вчилася ходити і говорити. У 14 років юна художниця втратила зір. Півроку була повністю сліпа.

«Я любила малювати з дитинства. Коли лікарі заборонили займатися улюбленою справою, щоб не напружувти руки й очі, то я тікала з дому на берег Латориці. Тут розводила масло порошком з товченої цегли, відрізала пасмо волосся на пензлик і малювала на камінні, - розповідає художниця, - коли я втратила зір, кольори фарб навчилася розрізняти на дотик. Якщо холодно – це чорний і синій, м'яко - білий, тепло - червоний".

Заміж жінка вийшла у 24 роки за військового із Закарпаття. Разом молоде подружжя об'їхало чи не весь СРСР, служба занесла і на будівництво військового аеродрому в Азії.

Лікарі категорично забороняли жінці народжувати. Боялися, що не виносить дитину. Віоріка вирішила народжувати. У 1983-му на світ з’явилася перша донька Вікторія, а вже за 2 роки у 1985-му - Мирослава. У декреті жінка не просиділа жодного дня.

«Я працювала медичним реєстратором у поліклініці. На роботі під наглядом лікарів мені було краще, ніж удома», - каже Віоріка Адальбертівна.

Проте, подружнє життя у художниці не склалося.

«Чоловіка я покинула, коли померла моя мама. Тоді мене знову паралізувало. ЇЇ навіть нікому було поховати. Чоловік пропадав з дому. Навіть їжу дочкам не хотів зварити», - згадує жінка.

Довелося самостійно ставити на ноги двох доньок. Щоб прогодувати дітей, Віоріка писала і продавала свої картини.

«Я все життя присвятила дітям. Незважаючи на мою хворобу, обидві дочки здобули вищу освіту, займалися музикою, мистецтвом. Вони виросли хорошими людьми, я пишаюся ними. Молодша дочка Мирослава подарувала мені онуків, ангеликів Даніка і Яночку. Вони – це найдорожче, що є у моєму житті, - каже Віоріка Адальбертівна.

Художниця малює прекрасні картини, пише пейзажі, натюрморти, портрети, які неодноразово експонувалися, як в Україні так і за кордоном. ЇЇ роботи були відібрані для виставки у Кабінеті міністрів. Загалом, на рахунку художниці близько мільйона робіт.

Не дивлячись на свою інвалідність, жінка намагається ніколи не сидіти на місці. Багато років художниця переймається проблемами інвалідів у місті. Оббиває пороги міськвиконкому та соціальних служб у інтересах інвалідів. Намагається привернути увагу громадськості до проблем цієї категорії людей. У 2013 році разом з однодумцями заснувала Товариство людей з особливими потребами «Злагода». Художниця організовує майстер класи та виставки, у тому числі і робіт дітей-інвалідів, влаштовує ціваві екскурсії рідним Закарпаттям та за кордон.

«Я сама інвалід першої групи і не з чуток знаю, що таке життя у інвалідному візку. У Мукачеві багато людей з особливими потребами, є навіть такі, що бачили рідне місто тільки з вікна. Влада чомусь закриває очі на проблеми цих людей. Вони ж почуваються покинутими і опускають руки, втрачають сенс до життя. Важко боротися за своє право на повноцінне життя, коли не можеш навіть вийти з дому. Не кажучи вже про відсутність спецтранспорту та пересування по місту, яке зовсім не облаштоване для людей із особливими потребами. Я не хочу говорити про те, що я роблю. Нехай за мене говорять мої справи. Але я не з тих людей, хто звик опускати руки. Я не знаю, скільки мені відведено на цій землі, але точно знаю, що боротимусь до останнього. Бог дав мені життя і я не маю права прожити його дарма, не маю права опускати руки. Я так відчуваю, така вже я є», - каже Віоріка.

Попри важкі життєві випробування, що випали на долю цієї жінки, вона продовжує жити і щиро вірити, що світом править добро і любов.