Іван Сила: Я здатний на все, окрім злодійства.

До уваги читачів підбірка цитат з книги Антона Копинця «Іван Сила на прізвисько «Кротон» - про знаменитого закарпатця, одного з найсильніших людей планети Івана Фірцака з Іршавщини.

Тож ось який ти, пане Прохазко, чоловіколюбець! Айбо я тобі потакати в сьому ділі не буду. Мене люди заплюють. Усіх п’ятьох викинеш не вулицю? Де зароблять собі гроші? Що будуть їсти їхні жони, діти? Ге, ні, пане Прохазко! Так не бавимося!... І на що я брався за оте чортове колесо сам? Айбо їм хотів полегшити роботу… А воно он куди покрятало, корінець би ‘му висох!

Звідки той Ян так багато знає? Ліпше, правда, багато знати, аніж багато мати. Млинові в роботі допомагає вода, а чоловікові в житті – знання. Хочеш багато знати – не ганьбися знаючого запитати. Так кажуть мудрі люди. Та які я маю знати мудрощі, коли чотири зими ходив у школу? Можу биті букви упізнати, знаю помолитися…А далі - що? Треба, майже, вчитися. Знання в голову прибереш – ніколи ніде не пропадеш…

Господи, який се нечесний світ! Тепер куди подінуся? Та домів ганьба повертатися. Якби гроші заробив, тоді б я поїхав, засватав би Терку. Айбо, де той заробіток знайти? Скільки можна отак витерпіти? Тиждень, два, місяць? Не дай, Боже, аби я довго сидів на шиї сього доброго чоловіка. Своїх діточок не може, а мене прийняв до себе. Хто я йому – брат чи сват? Смішний якийсь. Відстоює славу і честь своєї республіки. А чи захищає республіка його самого, Франту, Воржбіла? Кому вони потрібні? Викине їх Прохазка на вулицю, то хіба в гробі захисток знайдуть…

З’явитися на світ, то не так уже й складно. Добре прожити на світі – то величезна мудрість. Та хто мені оту мудрість дасть, окрім мене самого. Чоловік сам мусить робити своє життя ліпшим. Зроби його, коли навколо тебе все крутиться-обертається не так, як би ти хотів…

Якби він (професор Нейман – ред.) побув у нас, у Карпатах, то сам би побачив, що такого краю ще не зустрічав, хоч і весь світ обколесив. Затрумбече трембіта, а по горах разом з її піснею розпливаються овечі отари. Десь там, у долині, почулася троїста музика. То верховинці весілля справляють. Веселої тягне гуслярик, замашно ріже в бубон його побратим, а цимбаліст виграє, як оті поточки, що збігають з гір та освіжають серце. Господочку, якби скоріше знову повернутися на отчу землю та до кінця свого життя не стати зайди світом! Бо кажуть, усюди добре, а дома найліпше.

Один раз аби я вирвався із чужини, то й десятому буду розраджувати думати про неї. Ліпше дома буля печена, як у чужому світі калач верчений.

Життя, як сон. Ті рани, що наносить іноді воно, саме й загоїть. А ще життя – як драбина. Одні ідуть угору, другі – вниз. Сам білий світ, як трамвай: одні проходять, другі виходять з нього.

На таку крайність ти не підеш. Ти мусиш учитися. І дякувати Всевишньому, що на твою долю випала щаслива зірка, під якою ти народився. Лише тоді ти по-справжньому відчуєш щастя, коли своє мистецтво, свою природну силу будеш показувати не тільки чехам та словакам. Най дивиться білий світ і заздрить, що такий невеликий, убогий край має богатирів, котрі здатні прославити слов’янський рід! Ти маєш гордитися навіть своїм прізвищем. І завжди думай про завтрашній день.

За гроші розуму не купиш. Бо де говорять гроші, там правди нема. Силу треба мати, а гроші будуть.

Всюди бавлять гроші. Народишся – плати. Повінчаєшся – плати. Ховають – плати… Великий містер оті грайцарі!

По правді, ба ци на довго буде тої сили? Гей, якби ще найти якогось фігляра, аби гроші добрі заплатив, бод уже їх треба. Маленькі підростають. То у кожний ротик треба дати по ложці… Та то, може, якось уладиться, аби більше війне не було. Бо кожному видко – не траву косити збираються німці, коли марширують по вулицях з тими канонами-пушками та машинами. То велика біда може статися. Недобре то буде, корінець би ‘му висох!.. Гей, недобре… Пани бісяться, бр мають доста грошей. А на війну підуть такі, як я.

Я здатний на все, окрім злодійства!

Я постою отут, над нивкою… Ба ци радуєшся ти мені, земле, так, як я тобі радий? Не гнівися на мене. Бо не з своєї вини я тебе залишив. Знаю, ти можеш обійтися без мене, айбо я без тебе – ніколи!

Читав про вас, читав і гордий тим, що робите славу Чехословацькій республіці!Чехословацькій республіці? – роздратувався Іван. – Гей, ні, дідику, не республіці, а своєму роду, русинам із Підкарпатської я славу приношу. Бо від них я пішов. Бо вони дали мені і корінь, і силу…

Хіба я злий? Чоловік має бути або дуже злий, або дуже добрий. Середняком бути не може. А мухотрясом жити не хочу!

Цитати з книги про знаменитого закарпатця підібрала для читачів редакція інтернет-видання "Нове Закарпаття".

Згідно з Вікіпедією, Іва́н Фе́дорович Фірца́к (Кротон-Фірцак) народився 28 липня 1899 у селі Білки на Іршавщині - борець, боксер, боєць вільного стилю, силач, артист цирку. 1928 року був визнаний найсильнішою людиною планети. Деякі силові трюки Івана Фірцака-Кротона досі ніхто не може повторити. Помер 10 листопада 1970 у рідному селі.

Нагадаємо, 13 листопада в Ужгороді, а раніше - в Києві та Львові, презентували повну версію роману про Івана Силу, автором якого є закарпатський журналіст і письменник Антон Копинець.