Що змінилось у житті закарпатських ромів після виборів? У Концово пройшов другий етап проекту "Особливі виборці".

<p>28 березня 2013 року в селі Концово Ужгородського району на Закарпатті відбувся другий етап проекту «Особливі виборці: голоси меншин у парламентській виборчій...

28 березня 2013 року в селі Концово Ужгородського району на Закарпатті відбувся другий етап проекту «Особливі виборці: голоси меншин у парламентській виборчій кампанії 2012 року».

Влада: Що змінилось у житті закарпатських ромів після виборів? У Концово пройшов другий етап проекту Особливі виборці

Перший етап реалізації проекту пройшов напередодні виборів до Верховної Ради України у жовтні 2012 року також у селі Концово. Тоді на зустріч, яка проходила у приміщенні ромської церкви, зібралося майже півтабору його мешканців. Були присутні й депутати сільської ради та кандидати у депутати до Верховної, представники сільської школи. Тоді роми як «особливі виборці» озвучили своє бачення змін, які вони очікували після обрання народних депутатів

Ми сподівалися, що початок цього спілкування дасть змогу в майбутньому налагодити постійний діалог між органами законодавчої, виконавчої, місцевої влади та ромами. Тоді кожна зі сторін під час своєрідної дискусії озвучила своє бачення шляхів вирішення наболілих проблем

Пройшло майже півроку…що ж змінилося відтоді?

Переможцем по Ужгородському одномандатному округу № 68 став представник від діючої влади – Василь Ковач. Тому всі важелі впливу на покращення життя людей, зокрема і ромської громади, зосереджені в одних руках. З’ясувати, що з цього мають роми зараз і чи змінилося щось за останні півроку в їх житті і було метою проведення другого етапу Форуму «Багатонаціональна Ужгородщина»

Тому на зібранні, ромські жителі села Концово знову відкрито говорили про наболіле

Так, Бейла Беняк, пастор ромської церкви, сказав:

— У нашому таборі є дві великі проблеми – це відсутність газу і, найголовніше, води. Бідність, яка панує серед мешканців, є настільки великою, що нам навіть відмовляють водії «маршруток» у проїзді, мотивуючи тим, що від нас іде запах. А все через відсутність води в таборі. Люди з далекої Норвегії збудували нам церкву, провели воду до неї, але на цілий табір є лише дві колонки на воду, якої вистачає тільки для приготування їжі. А вони (депутати) обіцяли нам провести воду. Не всі проблеми залежать від нас – дуже багато залежить і від влади

Сурмай Іван:

— Останнім часом міліція почала нас виганяти з лісу, куди ми ходимо збирати дрова. Дорога в таборі відсутня, тому відправляти дітей в школу дуже важко. До школи дітям треба йти майже три кілометра. Добре би було організувати автобус для підвезення наших дітей

Віталій Лакатош:

— Я за своє життя побував у багатьох місцях компактного проживання ромів і бачу, що 90% їх мешканців погано живуть. Я слідкую за останніми новинами в краї по інтернету – ходжу в інтернет-клуби в Ужгороді. Дивлюся регулярно програму «Романо джівіпен» і пишаюся тим, що у нас є своя ромська передача, яка допомагає вирішувати наші проблеми

Агнета Лакатош:

— Я хвора на рак. Мій чоловік хворий на туберкульоз. Живемо у маленькому будиночку на мою пенсію, якої не вистачає на проживання, не кажучи вже про лікування

Ельвіра Муржа:

— Мій чоловік інвалід. Наш будинок розсипається і знаходиться в аварійному стані. Наші діти не ходять у школу, оскільки не мають ні одягу, ні взуття. Щомісяця я отримую тільки 500 гривень. Цих грошей не вистачає на проживання. А міліція ходить до нас і штрафує за те, що діти не ходять до школи

Анжела Лакатош:

— Вода є тільки у двох місцях у таборі. І ми ходимо далеко за водою. Допоможіть нам облаштувати дорогу, провести газ. Найголовніше, що нас ніде не беруть на роботу. Подивіться, сьогодні у таборі майже нема чоловіків – вони всі виїхали за межі табору, більшістьшукає металобрухт. Бо більше нічим не можемо заробити собі на прожиття. Допоможіть

Ілона Муржа:

— Дякую всім тим, хто нам дав можливість висловити наші біди! У мене є брат, є сестра Цибіка яка хвора на серце. Недавно ми взяли кредит у банку і відвезли сестру на операцію в Київ. Вона тут сидить у залі. Через півроку ми повинні знову поїхати в Київ на обстеження. Але в нас немає коштів. Ми не можемо вийти з боргів. Моя пенсія всього 900 гривень – з неї живе вся моя родина. Допоможіть знайти кошти і відвезти сестру в Київ

Ібоя Лакатош:

— Мій син хворий на туберкульоз горла. Третій рік вже лежить у туберкульозному відділенні в Ужгороді. Два роки як померла моя мама, а перед тим батько. Я покинула була церкву, але зараз повернулася до неї, оскільки зрозуміла, що інколи молитва допомагає виздоровіти. Дякую пастору церкві Бейлі за те, що він допомагає моїй родині. Звертаюся до влади – допоможіть нам привести в порядок дорогу, провести світло по вулиці, провести воду в будинки

Рада Понго:

— Моя мама вже десять років як інвалід. Батько помер. Маю двох дітей одна з яких хвора на туберкульоз, лежить в лікарні. Допоможіть нам, оскільки лікування дуже дороге

З цих виступів зрозуміло, що проблеми ромів села Концово є типовими проблемами, які присутні в більшості місць компактних поселень ромів. Шкода, що ці виступи не почули представники влади, які хоч і були запрошені, але не з’явилися на цей захід. Чули його тільки керівник проекту з Києва – Станіслав Шумлянський, а також запрошені журналісти місцевих ЗМІ. Вони і донесуть широкому загалу думку простих людей, яких влада, на жаль, не чує

Аби зменшити неприємні відчуття від почутого, присутнім по завершенні Форуму був показаний невеличкий концерт, який був підготовлений силами ужгородських ромських колективів «Терно джівіпен» і «Терне чайора». Якби не ці емоційні виступи, враження від зустрічі були би більш песимістичні

Закарпаття онлайн