На попередньому пленарному засіданні сесії Закарпатської обласної ради її голова Іван Балога дорікнув київським депутатам від “Батьківщини”, що нова влада “не...
Однак, якщо відкинути політичне начало, що дасть скасування місцевих адміністрації для регіонів? Чи дійсно це “зло” і як без нього має функціонувати виконавча владна вертикаль у державі?
Відповіді на ці запитання хотілося почути від максимально незаангажованої та компетеної людини. Розповів про своє бачення необхідних адмінреформ та загрози, які їх супроводжуватимуть, відомий закарпатець з Києва, екс-голова ЦВК Михайло Рябець. Розмова, яку пропонуємо читачам Голосу Карпат, вийшла доволі тривалою, але від цього не менш цікавою.
— Отже, пане Михайле, якщо скасувати інститут місцевих адміністрацій, як тоді має виглядати модель виконавчої влади на місцях?
— Події, які ми зараз спостерігаємо у Криму та південно-східних областях України ще раз підтверджують необхідність децентралізації влади через внесення змін до Конституції. Як виглядатиме модель?
Ради усіх рівнів повинні обиратися так, як і обираються сьогодні, але мають формувати не місцеві державні адміністрації, а виконавчі комітети рад. Для того, щоб керівники виконкомів мали високий рейтинг довіри серед громадян та не піддавалися регулярному шантажеві з боку політичних сил у районній чи обласній раді, слід передбачити обрання голів виконкомів шляхом прямого голосування виборцями на відповідних територіях. Обраний у такий спосіб керівник буде більш вільний у прийнятті рішень, навіть непопулярних.
— Отож, державні адміністрації пропонуєте скасувати повністю?
— Утворивши виконкоми і обравши прямим голосуванням їхніх керівників, на рівні району державні адміністрації дійсно стають абсолютно не потрібними. А от на рівні областей адміністрації доцільно зберегти — як орган центральної виконавчої влади, який здійснює нагляд суто за виконанням законів на території регіону. Тобто повноваження обласних адміністрацій мають бути дуже обмежені, на кшталт представника Президента в АРК Крим. На фінансово-господарську діяльність у регіоні адміністрації не мають впливати.
— А в який спосіб тоді центральна влада у Києві хоч якось регулюватиме процеси у різних куточках держави?
— А як впливає центральна влада в інших країнах? Через закони та правоохоронні відомства. Ми ж повинні передати місцевим громадам усі повноваження не лише щодо збору податків, але і формування бюджетів знизу до верху, а не навпаки, як зараз. Ми максимально повинні залишати у розпорядженні громади суму коштів, зібрану на відповідній території. Це стимулюватиме органи на місцях максимально повно збирати податки, оскільки якраз ними і буде розпоряджатися місцева громада. Тепер же система побудована прямопротилежно. До прикладу, знаєте як раніше називали закарпатців у Києві?
— Не знаю. Як?
— На початку 90-их нас називали “корчагінцями”. Обласні керівники буквально набирали в корчаги вино і везли до Києва, щоб їм хоч трохи повернули відправлені в столицю кошти.
— Уявім, що Київ надав нам можливість самим господарювати: ми не відправляємо кошти в столицю, а вона нам нічого не повертає. Але ж Закарпаття є дотаційною областю. Тобто наших заробітків нам не вистачить. Як житимемо?
— Так, є регіони в Україні, які називають дотаційними. Але чим більше прав у розпорядженні зібраними податковими надходженнями буде надано місцевим громадам, тим краще вони ці податки збиратимуть. Тут є пряма зацікавленість. Тому що зараз фіскальні функції виконують органи, які представляють Київ, і органи самоврдування не так мотивовано зважають на те, чи платять ці податки люди, чи усі платять і скільки. Тільки чекають, скільки їм “з барського плеча” скине Київ.
— Тобто Ви передбачаєте, що рівень дотаційності Закарпаття може зменшитися?
— Так, я думаю, що якщо наразі Закарпатська область є дотаційною на 50%, то цей показник можна оптимізувати до 25%. А це вже той внутрішній резерв, який можна віднайти, якщо правильно стимулювати збір податків. Адже саме на місцях найкраще знають, хто платить побори, а хто — ухиляється. Головне, що від цього виграє не тільки окремий регіон, але і вся Україна. Паралельно з оптимізацією збору, потрібно зменшити кількість податків і сприяти виведенню коштів з тіні. Адже ще минулого року кількість податків і зборів в Україні складала 135 видів, тоді як в цивілізованих країнах їх є від 5 до 8-ми.
— Повернімся до теми адмінреформи, оскільки зміни, які ми обговорюємо щодо повноважень місцевих громад, є, по суті, адмінреформою. Ви запеняєте, що необхідно максимально розширити права регіонів в межах України. Але чи велика тоді відмінність цієї моделі від федеративного устрою?
— Ключова відмінність, що при федералізації регіони мають право на власні закони в межах свої території. Це навіть ширші можливості, ніж мав Крим. У випадку України для цього я не бачу ані потреби, ані передумов. Однак у нас може бути поєднана вертикаль центральної влади, яка діє через єдину нормативно-правову базу, силові відомства, та широкі господарсько-фінансові права регіонів. Потрібно ж розуміти, що саме жорстка централізація влади з Києва і безпомічність керманичів на місцях якраз найбільше і викликає невдоволення в регіонах.Особливо це стосується недавніх повноважень Президента, який, фактично, узурпував усі важелі управління державою. Він абсолютно впливав на виконавчу владу, на законодавчу гілку, не очолюючи і не відповідаючи за них, і, чого гріха таїти, йому була підконтрольна судова система. У нас на ключових посадах усюди були представники Донеччини.
Тому нам необхідна децентралізація влади з передачею значно ширших повноважень регіонам у вирішенні питань життєзабезпечення та життєдіяльності відповідної громади. Це можливо через виборність представницьких органів, формування ними виконавчих органів і обрання керівників сіл, селищ, міст, районів та областей шляхом прямих виборів. Така модель убезпечить керівників виконкомів від надмірного тиску органів самоврядування, у яких час від часу виникають далеко не об’єктивні претензії до керівників, які діють в інтересах громади, а не якоїсь конкретної політичної сили.
— Виконкоми — це ж не нове для України.
— Так, така модель працювала у Радянському союзі та на початку 90-их в Україні. Пізніше через законодавчі зміни владу від громад силоміць змусили передати представникам Президента і адміністраціям. Тобто і зараз дві третини питань, які вирішують адміністрації, мали б за своєю природою відноситися до компетенції громад.
— Пане Михайле, коли найкращий час для впровадження змін, про які Ви говорите?
— Це повинно відбуватися швидко, але без поспіху. Зміни потрібно чітко закріпити в окремому розділі Конституції не пізніше першої декади вересня поточного року. Опісля повинен бути ухвалений у новій редакції закон Про місцеве самоврядування (його можна уже готувати) та закон Про вибори депутатів місцевих рад… Далі потрібно знайти кошти і провести не пізніше грудня вибори до органів місцевого самоврядування за новою системою. І вже з 1 січня приступити у повному обсязі до функціонування органів місцевого самоврядування за новими правилами, правами і обов’язками.
— Тобто, це реально впровадити протягом поточного року?
— Це абсолютно можливо зробити протягом 2014 року, але за наявності політичної волі.
— Гаразд, я спитаю трохи інакше: у зв’язку з подіями у Криму, надзвичайно гострою зовнішньо- і внутрішньополітичною ситуацією, на скільки реально і доцільно впроваджувати такі складні зміни?
— Навпаки! Якраз тому й необхідно це зробити якнайшвидше. І говорити про це потрібно відразу, щоб заспокоїти південні і східні регіони, у яких виникають практично ті ж питання до центральної влади, які непокоїли людей і в Кримській автономії. Якби в Києві почули Крим раніше, то такого б не сталося.
Вельми прикро через людські втрати. Але з іншого боку, події, що трапились в Криму і виникають на Півдні і Сході, дали можливість українському народу згуртуватися. Революція гідності дала можливість сформуватися реальному громадянському суспільству в Україні. Так, у нас проблеми з економікою, з армією, яку штучно розвалювали. Але я дивлюсь в майбутнє оптимістично і вірю, що Україна вийде з цього очищеною та згуртованішою.
— Якою є найбільша загроза на шляху до такого оптимістичного сценарію?
— Доки народ голосуватиме не розумом, а за гречку і профпайки, можемо з вами дискутувати про децентралізацію влади скільки завгодно. Треба свідомість людей міняти, підвищувати їх політичну та громадянську культуру. Тобто, доки люди не навчаться вибирати політиків не за гроші і обіцянки, а розумом, доти будуть мати владу, яку заслуговують.
Я у 1994-му році обирався на виборах до Верховної ради України. Ви знаєте, у скільки мені обійшлася вся виборча кампанія?
— Думаю, значно дешевше, ніж зараз.
— 500 доларів — для могорича команді, яка мене підтримувала у ніч підрахунку голосів на виборах. А що ми маємо зараз?
— Пам’ятаю, Голос Карпат писав про те, як на Виноградівщині просто хороший хлопець і футболіст, практично без грошей, став народним депутатом України. Щоправда, парламентські будні його розчарували.
— Так, знаю його, ми поряд із Сергієм сиділи у парламенті. Але хочете вірте, хочете — ні, але в той період до мене жодного разу ніхто не підходив з побажаннями голосувати так чи інакше. Ніхто не розпоряджався чужими картками. І в голову нікому не приходило, що можна робити таке безчинство, як сьогодні, щоб грали піаністи під диригентство Чечетова. Хто обирає цих людей?— Ми знову повертаємося до проблеми низької політичної культури виборців, яких легко купити і звести нанівець основу для позитивних змін у суспільстві. Але як викоренити цю загрозу? Як недопустити підкупу та інших форм фальсифікацій виборчого процесу за таких складних обставин, які зараз є в Україні?
— Ви ж знаєте, що раніше в Румунії та Словаччині теж було непереливки. Але в кінці кінців, політична еліта, інтелігенція почали відповідну роботу. Тобто самі політики були зацікавлені, їм уже набридло, що виграє той, у кого більше грошей, і домовилися про нові правила. І в нас в Україні потрібно, щоб дійсно впливові патріотичні сили згуртувалися і почали роботу з населенням. Також треба створити законодавчі перепони для того, щоб у владу не потрапляли олігархи, які йдуть до влади заради бізнесу. Треба створити такі умови, щоб їм не було більше цікаво іти до парламенту. Але я не бачу таких намагань і в нової влади в Україні. Тому ми очікуємо другої хвилі Лютневої революції. Вона ще в цьому році відбудеться.
— За Вашими словами, народ невдовзі вийде і проти цієї влади?
— Так. Але більше не будуть блокувати органи влади. Люди з кріслами будуть виносити тих можновладців. Ви ж бачите, кого в прокуратуру назначають, в інші органи. За це Небесна сотня помирала?
Дійсно є проблема у виборах. Потрібно пояснювати людям, що народний депутат не має обіцяти побудувати дорогу, запустити підприємство з тисячами робочих місць і подібне. Так, він може когось вплинути, когось попросити, але саме так він застрягне у політичній корупції, у круговій поруці — буде змушений згодом віддавати “борг” і втратить самостійність при голосуванні. Завдання ж нардепа — писати хороші закони і голосувати в інтересах людей, а не олігархів. Це треба пояснювати.
— Але на виборах це не спрацює. Такі обіцянки не переконливі, такий кандидат програє.
— Ну, це вже має бути зовсім погана людина, яка не здатна навіть пообіцяти, чи не так? Якщо ж повернутися до теми підвищення культури виборців, ще десь у 2000-му році зі своїми колегами я розробив державну програму, яка була введена в дію Указом президента України, Про політичну культуру виборців. Там були розроблені конкретні програмні засади і заходи щодо реалізації їх реалізації. Треба ж фактично заново створити умови для навчання членів виборчих комісій — це майже півмільйона людей по Україні. Їх треба вчити, а через них — ці ідеї доносити до людей.
— Пане Михайле, Вам вдячний за розмову, а читачів Голосу Карпат запрошую висловити свої думки і враження у коментарях до цього інтерв’ю.
Читайте також:
- Новий дорожній знак в Україні: чому його не можна ігнорувати?
- Зеленський не підпише "закон про дрова": що це означає для українців?
- Не померти із голоду й вижити: закарпатцям слід зробити запаси найнеобхіднішим овочем
- В Україні запустили масову мобілізацію безробітних: уряд підготував для чоловіків неочікуваний "сюрприз"
- Поділитись:
- Twitter(X)
- Telegram
- Viber