Ігор Свищо про об’єкти, які залишилися без фінансування після останньої сесії облради.

<p>Минулої п’ятниці, 17 травня, під час першого пленарного засідання XIVсесії Закарпатської обласної ради депутати розглядали питання внесення змін до обласного...

Минулої п’ятниці, 17 травня, під час першого пленарного засідання XIVсесії Закарпатської обласної ради депутати розглядали питання внесення змін до обласного бюджету.

Це рішення дозволило б розподілити між об’єктами соціальної сфери Закарпаття понад 170 мільйонів гривень вільних коштів. Однак затвердити запропонований проект рішення сесія так і не змогла: ряд депутатів вийняли свої картки та не голосували за оновлений бюджет. Згодом вони пояснили цей вчинок політичними мотивами: мовляв, при формуванні переліку об’єктів, на які планувалося призначити додаткове фінансування, не були враховані їхні інтереси та пропозиції. Оскільки досягти консенсусу у сесійній залі депутати так і не змогли, то вирішили перенести повторне голосування на друге пленарне засідання сесії, а до того ще раз детальніше вивчити це питання та спробувати таки віднайти порозуміння.

— Те, що депутати вирішили знову сісти за стіл переговорів та спробувати порозумітися, звісно, добре, — прокоментував ситуацію в обласній раді голова фракції Партії регіонів Ігор Свищо. – Однак що тим часом повинні робити райони та міста області, які вже не перший місяць поспіль чекають на вкрай необхідні їм кошти?

З моменту проведення сесії і політики, і журналісти увесь час намагалися перевести питання бюджету у виключно політичну площину, забуваючи при цьому про те, куди ж насправді повинні були піти оті гроші. А піти вони повинні були на дуже важливі і потрібні проекти. Більше півтора мільйона гривень ми планували виділити на придбання санітарного автотранспорту станціям «швидкої» медичної допомоги та на капітальні ремонти їх приміщень. Ще три мільйони повинен був отримати Закарпатський територіальний центр екстреної медичної допомоги.

Це і той же транспорт, і ремонт, і навіть заробітні плати. То як ми тепер повинні дивитися в очі лікарям? Якщо вже я почав із сфери охорони здоров’я, то не можу не згадати про 800 тисяч на будівництво тублікарні у Нижній Апші, 500 тисяч – на реконструкцію обласного центру нейрохірургії та неврології в місті Ужгород, майже два з половиною мільйони на завершення будівництва хірургічного корпусу обласної клінічної лікарні та, звісно ж, мільйон на такий довгоочікуваний перинатальний центр. Наразі усі ці проекти залишаються без фінансування. Зі згаданих вже причин.

500 тисяч так і не отримають Мукачівський та Тур’я-Реметівський психоневрологічні диспансери. У першому потрібно відремонтувати дах, у другом – провести загальну реконструкцію будівлі. Термінової реконструкції потребує обласний ляльковий театр. На ці роботи планували віддати 700 тисяч. І, як на мене, найсерйознішим пунктом, який так і не отримав реальної фінансової підтримки, є будівництво житла для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Для цього було передбачено 800 тисяч. Я можу продовжити цей перелік десятками дитячих садочків та шкіл, які також потребують ремонту.

Однак усе фінансування так і залишилось на папері, тому що не відповідало інтересам окремих депутатів. Вони просто мовчки повиймали картки і замість того, щоб спокійно та виважено пояснити свою позицію, «завалили» голосування. Можна, звичайно, сподіватися, що до наступного пленарного засідання нам вдасться переконати своїх колег з ради у нелогічності їхньої позиції. Проте гарантії цього поки що ніхто дати не може.