Боятися референдуму можуть тільки недемократи!.

<p>Перший в історії нашої держави Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991р. визначив термін «референдум» як «спосіб прийняття...

Перший в історії нашої держави Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991р. визначив термін «референдум» як «спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань.

Його було розроблено в короткий термін, за відсутності теорії і практики референдумів, що й позначилось на його якості. У подальшому, до 2000 р., референдуми в Україні не проводилися, і після прийняття нової Конституції зазначений Закон про референдуми не зазнав належних якісних змін.

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 р. виявив дуже «небезпечні» недоліки Закону про референдуми. Нормативні положенння Закону не відповідають Конституції України та чинному законодавству. Нові проекти законів про референдуми не знайшли підтримки парламенту, а той який нещодавно схвалено, вперто критикується. На нашу думку, необхідне додаткове чітке нормативне визначення юридичного поняття референдум та належне науково-юридичного обгрунтування.

Згадаймо, що термін „референдум“ з'явився вперше в XIV ст. у зв'язку з діяльністю Сейму Швейцарського Союзу.Вчений А. Дюнан так пояснював появу цього терміна: „У старій Швейцарії засідання Сейму були нерегулярними… представники Союзних земель були не депутатами в нинішньому розумінні цього слова, а послами, які вели справи від імені своїх урядів. Коли з'являлися такі справи, відносно яких у послів не було повноважень, то рішення по них Приймалося “аd'referendum».Отже, спочатку термін «референдум» означав «те, що повинне бути повідомленим», а сучасного свого значення він набув значно пізніше.

Нагадаємо, що і в Конституції СРСР 1977 p. «брежнєвській», уже визнавались поняття «всенародне обговорення» і «всенародне голосування (референдум СРСР)». Визначення терміна «референдум» обов'язково повинно розкривати зміст цієї форми безпосередньої демократії і визначати її основні юридичні характеристики, бо референдум-пріоритетна форма безпосередньої демократії,(!) яка дає змогу трансформувати волю народу в державну.

Ми здобули незалежність через референдум 1 грудня 1991 р. Закарпатці отримали довгоочікувану надію на визнання самоврядності нашого краю також через референдум, тобто всенародне(!) рішення, а не рішення якоїсь партії.

Посилання на приклади недемократичних референдумів є блюзнірством. Зараз, не зайве нагадати «демократам », що на дворі ХХІ століття, період глобальної демократії, а не навпаки. Тому важливі питання як загальнодержавного так і місцевого значення слід вирішувати шляхом референдому – форми безпосереднього, народовладдя.