Чому Трамп по-різному ставиться до України та Тайваню: Пояснення політолога.

Адміністрація Трампа різко реагує на військові навчання Китаю біля Тайваню, але уникає коментарів щодо агресії Росії проти України. Політолог Ігор Рейтерович пояснює, як ці відмінності можуть стати шансом для України у майбутньому.

1 квітня 2025 року Китай розпочав масштабні військові навчання біля Тайваню, відреагувавши на заяву Пентагону про необхідність стримування китайської агресії. Білий дім швидко засудив дії Пекіна, наголосивши на неприпустимості "односторонніх спроб змінити статус-кво силою". Водночас адміністрація Трампа уникає коментарів щодо "сили та примусу" Росії в Україні. Політолог Ігор Рейтерович в інтерв’ю 24 Каналу пояснив, чому США застосовують різні підходи до цих двох конфліктів і як Україна може використати цю ситуацію на свою користь.

Чому ставлення Трампа до України та Тайваню відрізняється

За словами Рейтеровича, ключова різниця між ситуаціями в Україні та Тайвані полягає в їхній природі. Китай поки що не розпочав відкритої агресії проти Тайваню — його дії обмежуються "сірою зоною", тобто маневрами, які не переростають у війну. Натомість Росія ще з 2014 року веде війну проти України, анексувавши Крим і підтримуючи бойові дії на Донбасі, а з 2022 року розпочавши повномасштабне вторгнення.

"Трамп і його адміністрація мають справу з різними реаліями. Для них Китай і Тайвань — це поки що потенційна загроза, а в Україні війна вже триває. Це неприємна історія для нас, але так вони мислять", — зазначив політолог.

Ця різниця впливає на риторику Білого дому. Наприклад, 1 квітня 2025 року адміністрація Трампа заявила, що США "не згодні з будь-якими спробами змінити статус-кво силою чи примусом" у Тайванській протоці, а Держдепартамент підтвердив відданість Тайваню. Водночас щодо України Трамп уникає чітких заяв, зосереджуючись на ідеї "мирних переговорів" із Росією, що викликає занепокоєння в Києві.

Геополітичний контекст: Чому Тайвань у пріоритеті

Ставлення Трампа до Тайваню зумовлене кількома факторами. По-перше, Тайвань відіграє ключову роль у глобальній економіці, адже TSMC (Taiwan Semiconductor Manufacturing Company) виробляє понад 90% найсучасніших мікрочіпів у світі. Це робить острів стратегічно важливим для США, особливо в контексті конкуренції з Китаєм. По-друге, Китай розглядається як головний геополітичний суперник США, і адміністрація Трампа, попри його особисту непослідовність, оточує себе "яструбами" щодо Китаю, такими як держсекретар Марко Рубіо та міністр оборони Піт Гегсет.

Натомість Україна, хоча й отримує підтримку від США, не має такого економічного чи стратегічного значення в очах Трампа. Його адміністрація неодноразово заявляла про намір скоротити військову допомогу Україні, щоб зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні. Наприклад, Гегсет у лютому 2025 року наголосив, що скорочення підтримки України дозволить США "концентруватися на Азії".

Крім того, Трамп має особистий скептицизм щодо України. У лютому 2025 року він звинуватив Київ у тому, що "війна не мала б початися", і навіть припустив, що "Україна може одного дня стати російською". Це різко контрастує з його риторикою щодо Тайваню, де він, попри критику острова за "втрату чипового бізнесу США", все ж підтримує ідею стримування Китаю.

Як Україна може використати ситуацію

Рейтерович вважає, що відмінності у ставленні Трампа до України та Тайваню можуть стати можливістю для Києва. США мають із Тайванем давню систему відносин, закріплену в Taiwan Relations Act (1979), який зобов’язує Вашингтон надавати острову засоби для оборони. Україна могла б узяти цю модель за основу для вибудовування власних гарантій безпеки після завершення війни з Росією.

"Україна може використати досвід Тайваню, адаптувавши його до наших реалій. Це особливо актуально в контексті майбутнього перемир’я, яке, за задумом Трампа, має бути сталим, а не тимчасовим", — пояснив політолог.

Наприклад, Україна могла б наполягати на підписанні двосторонньої угоди зі США, яка б передбачала чіткі зобов’язання щодо військової та економічної підтримки. Це могло б включати гарантії постачання зброї, фінансову допомогу для відбудови та механізми стримування Росії від подальшої агресії.

Чи є підстави для оптимізму

Хоча позиція Трампа щодо України викликає занепокоєння, є певні позитивні сигнали. Адміністрація визнає необхідність "сталого перемир’я" в Україні, що потребуватиме гарантій безпеки. Це відкриває вікно для переговорів про довгострокову підтримку. Водночас військові навчання Китаю, в яких задіяно рекордні 19 кораблів, лише посилюють увагу США до Тайваню, що може відволікати ресурси від України.

Критики зазначають, що транзакційний підхід Трампа — "Америка насамперед" — робить його політику непередбачуваною. Наприклад, у січні 2025 року Тайвань погодився інвестувати $100 мільярдів у виробництво чипів у США, щоб утихомирити Трампа, який звинувачував острів у "крадіжці бізнесу". Україні, ймовірно, також доведеться пропонувати щось цінне — наприклад, доступ до рідкоземельних мінералів, як це пропонувалося Трампом у переговорах із Зеленським.

Висновок

Ставлення адміністрації Трампа до України та Тайваню різниться через відмінності в геополітичних пріоритетах і природі конфліктів. Тайвань для США — це стратегічний актив у протистоянні з Китаєм, тоді як війна в Україні сприймається як європейська проблема, яку Трамп хоче вирішити швидко і з мінімальними витратами. Проте Україна може використати модель відносин США з Тайванем, щоб домогтися гарантій безпеки після війни. Для цього Києву потрібно діяти проактивно, пропонуючи Вашингтону вигідні умови співпраці.