Іван Бушко: у владу приходить нове покоління, з яким обов’язково вирішимо найважливіші проблеми

Народного депутата України 7 скликання, виноградівця Івана Бушка вважають найбільш імовірним керівником Виноградівської ОТГ.

Принаймні, про це свідчить публікація результатів соцопитування в ЗМІ, (30,4% підтримки проти 19,7% найближчого суперника), а також піар-атаки чорних технологів, спрямовані виключно проти нього.

Іван Бушко не вперше балотується в ради різних рівнів і отримує максимальну підтримку. Скажімо, в народні депутати за нього голосували і прихильники «Свободи», і виборці угорських партій, і всіх інших. Скоріше за все, так виглядає й сьогодні – свою підтримку йому висловлюють не лише «ЗЕлені» але й представники інших поглядів.

Питання виборів до ОТГ(міської ради) стало питанням реформ і повноцінного самоврядування. Наскільки громада має відповідати цьому терміну – мати здатність вирішувати спільні проблеми, наскільки колективно будуть прийматися рішення, які стосуються всіх. Особисті й господарські можливості нового керівника грають у цьому комплексі не останню роль.

Подальша розмова з Іваном Бушком покликана дати відповіді на основні питання, які стосуються поглядів на життя і роботу майбутньої громади.

Отже, розмовляємо про важливі сторінки минулого і про майбутнє, яке настане вже після 25 жовтня.

ФАКТИЧНО ВСІ ВИНОГРАДІВЦІ Є СПІВУЧАСНИКАМИ БЛАГОДІЙНИХ АКЦІЙ, ЯКІ МИ ПРОВОДИМО

Іване Івановичу, ви прийшли в громадське життя, будучи підприємцем. Коли ви відчули, що можете робити більше, ніж просто вести підприємницьку діяльність?

Думаю, першим було бажання створити повноцінну команду, як проект виноградівських підприємців, оскільки до того засновниками футбольних команд були державні підприємства, колгоспи і т.п.

Наш футбольний клуб отримав назву «Піонер». До речі, так називається і перше підприємство, яке я зареєстрував. А потім вже були й інші відомі проекти.

У 90 - ті роки було важко всім: лікарям, вчителям, пенсіонерам, але, мені здається, підприємцям, які стали на ноги і намагаються працювати повноцінно, сплачуючи податки в міський бюджет, було особливо непросто. Що або хто був вашою підтримкою в найважчі часи?

Насправді, у мене враження від тих років було досить світлим. Мені, моїм друзям-одноліткам тоді було не більше 25 років. Це якраз такий вік, коли молоді люди покладаються на власні можливості і не відчувають потреби в допомозі збоку. Скоріше, вони самі здатні допомогти. Я думаю, той період був важким для людей, які звикли жити за зовсім іншої, радянської системи.

Ви є засновником благодійного фонду «Виноградів». Яким чином він поповнюється? Вам самому доводиться його підтримувати фінансово чи є ще хтось?

Фонд «Виноградів» існує завдяки дуже багатьом людям, не лише засновникам, але активістам, які організовують благодійні концерти, ярмарки та інші акції. Тобто, кожен хто вніс на цих акціях 5 чи сто гривень, є співучасником благодійного фонду. Скриньки БФ «Виноградів» стоять у багатьох магазинах і теж постійно поповнюються. Насправді, Фонд відчуває реальну фінансову участь практично від усіх городян та гостей міста. Ці кошти йдуть на дуже важливі справи, у першу чергу, на лікування важкохворих дітей.

Що людині даєсамосвіта і освіта взагалі, вивчення мистецтва, історії Закарпаття, літератури?

Життя без мистецтва - все одно, що м’ясо без солі, без приправи. У принципі, можна прожити, обходячись без таких речей як творчість, картини, книги, але для людини, яка хоче чогось добитися в житті,ваажливомати знання, які дозволяють краще розуміти життя. Мені завжди було цікаве мистецьке життя Виноградова. Колись для підтримки художників я практикував купляти картини українських художників, у тому числі й місцевих авторів.До мене приходили на каву підприємці і завжди знали, що у моєму кабінеті є з чого вибрати гарну картину як подарунок.

Хто ваш улюблений художник?

За всі роки мої уподобання мінялися. Спочатку мені подобалося класичне мистецтво епохи Відродження – Рафаель, Леонардо да Вінчі… Потім велике враження на мене справив Сальвадор Далі – яскраві образи, магічні ідеї. Потім настав інтерес до інших художників – Модильяні, української художниці Гапчинської. Часи минають, уподобання міняються.

Наскільки я знаю, ви були у хороших стосунках з видатною піаністкою, нашою землячкою ЕтеллоюЧуприк. Коли ви познайомилися?

Ми познайомилися з Етеллою 2010 року, коли вона приїжджала додому у Виноградів. Кожного разу ми спілкувалися, вона могла годинами розповідати про життя, про музику, про людей, з якими зустрічалася. У нас в домашній колекції багато записів з її музичними виступами. Вдома у нас є рояль,якому більше 100 років, ветеран у далеко не задовільному стані. Але коли за нього сіла Етелла, то ставалося справжнє диво, інструмент звучав так, що ми не впізнавали його звуків, він буквально слухався у всьому кожного доторку пальців Етелли.Вона дуже любила своє рідне місто і хотіла подарувати місту рояль, який треба було привезти зі Львова. Ми обговорювали, як це зробити, адже вона хотіла підібрати для подарунку важливу нагоду, а, крім того, транспортування й супровід встановлення інструменту вимагав залучення фахівців. На жаль, смерть Етеллиперервала всі плани. Востаннє я її вже бачив під час похорону у Львові.

СТАЛО ЗРОЗУМІЛО, ЩО ПОВНЕ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ НЕМИНУЧЕ. ПРО «ПОЛЮВАННЯ» НА КАДРИ І ПАРТІЮ РЕГІОНІВ

На початку 2000 х років на ТВ гуляла така фраза:якщо ви не цікавитеся політикою, то політика зацікавиться вами. Наскільки це стосується вашої політичної біографії Як ви опинилися в Партії Регіонів?

Спочатку я був у партії«Яблуко», яку заснував Бродський. Потім, «Яблуко» випало з політичного життя. І за її колишніми членами почалося «полювання». І це справді було схоже на полювання –з жорсткими наїздами, відкриттям кримінальних справ і т.п. «Хочеш спокійно працювати, іди в нашу партію, а ми тебе захистимо» - казали ті, хто натравлював міліцію і податкову. Я так і не пішов у партію, яка мене шантажувала, а вступив до Партії Регіонів, яка на той час жорстко протистояла згадуваній силі.

Оскільки ви були в Партії Регіонів, а по суті, у партії влади, що це дало Виноградову?

Традиційно в Україні партія влади могла добитися більше, ніж опозиція, коли йшлося про фінансування в округах. Кожен рік у Виноградівський район ішли мільйонні надходження на будівництво і соціальні витрати. Я не буду зараз піднімати перелік об’єктів, виплат які робилися, тому що тільки пункти переліку зайняли б багато сторінок.Наприклад, на згадку приходить цікавий реалізований проект, який був, по суті, першим в Україні.

Вдалося підключити інтернет у всі села Виноградівщини. Це дало свої наслідки. За розвитком інтернет- ресурсів Виноградів опинився третім після Ужгорода й Мукачева.

Ви були членом Партії Регіонів і час від часу згадуєтьсяВаше голосування за речі, які не спрималися суспільством. В який момент ви зрозуміли, що бути в цій команді неможливо? Що було поштовхом?

Головна причина та, що дії влади відставали від настроїв суспільства. І, відповідно, кроки робилися запізно і вже були неадекватними до ситуації. Скажімо,в грудні тодішні президент і прем’єр організовують «Круглий стіл» з представниками Майдану і починають піднімати тему євроінтеграції. Керівники держави не відчули, що порядок денний змінився, змінилися вимоги протестувальників. І якраз це неспівпадіння кроків влади і розвитку подій спричинило до трагічної ситуації, коли компроміс уже був неможливий. Потрібно було робити повне перезавантаження. Я зараз не буду оцінювати чи це на краще, чи на гірше, але перезавантаження України було просто неминучим.

МІЙ КРИТЕРІЙ СПІВПРАЦІ – БАЖАННЯ ЛЮДИНИ РОБИТИ, А НЕ ЇЇ ПАРТІЙНІ УПОДОБАННЯ

Про кадри. Сьогодні до виборів готуються цілі команди. Чи є підстави говорити про членів команд як саме тих фахівців, з яким нас чекає краще життя? Хто ці люди?

Головне завдання всіх виборів – що вони допомогають виявити активних, мислячих, фахово підготовлених людей, які йдуть до влади з власними проектами й пропозиціями. Я уважно слідкую за процесом саме у такому плані і дуже радий, що ці вибори відкривають великий потенціал молодих людей – підприємців, людей, які встигли попрацювати за кордоном, звикли, що жити без корупції й обману набагато зручніше і навіть вигідніше. Є дивовижна молодь, яка має багато ідей, є середнє покоління, яке вміє втілювати проекти, є й старше покоління, яке знає, як добитися рішення з мінімальними ризиками. Тому я впевнений, що після 25 жовтня новообрана командарозв’яже найбільш нагальні проблеми, зокрема, забезпечить утилізацію сміття, і це рішення буде влаштовувати всіх.Я переконаний, що якнайшвидше знімемо такі питання як ремонт доріг на території громади, будівництво важливих об’єктів. У владу йде нове покоління, яке хоче змін.

І ще про кадри. Сьогодні йде передвиборче протистояння і це, мабуть, нормально. Але вибори пройдуть і доведеться продовжувати «мирне» життя. Чи готові ви запросити до співпраці людей з «недружньої» команди?

Звичайно, готовий. А коли я працював інакше? У всі часия підтримував людей, які хотіли працювати, незалежно від партійності. Так було і на роботі в облдержадміністрації, так було і у Верховній Раді, де я залучав до законопроектів людей з різних партій. Це інколи викликало запитання у колег по фракції, партії, але ж був результат. Закон, авторами якого є люди з різних фракцій, має більший шанс бути прийнятим. Зрозуміло, що такий принцип мусить діяти і в ОТГ.

Прозорість у роботі можлива, тільки коли буде прозорість та чесність на виборах Наскільки, по-вашому, виборець готовий протистояти підкупу прямому й не прямому? Які загрози несе з собою прихід до влади команди, схильної до корупції, ухиляння від податків, контрабанди?

Я думаю, для виборця має бути важливим один принцип – якщо кандидат (чи його посередники) намагається купити твій голос, роби все, щоб він не потрапив до влади, Оскільки це людина, яка не вміє працювати без корупційних методів, без крадіжок. Взагалі то, я переконаний, що люди за всі попередні роки сильно змінилися, усвідомлюють, наскільки небезпечно допускати до влади кандидатів, схильних до обману й крадіжок. Не думаю, що спроби купляти голоси принесуть потенційним злочинцям бажаний результат.

Я помітив, що всі кандидати до місцевих рад підрекреслюють свій місцевий патріотизм і жодним словом не згадують про державницькі позиції. Мене особисто це лякає.Рокручується меседж протистояння по принципу Закарпаття – Київ. Як перевести стрілки від поняття «протистояння» до поняття «співпраця»?

Це можна зрозуміти, бо кандидати на виборах, перш за все, говорять з людьми про проблеми свого регіону, про сміття, про дороги, про екологію… І вони  у цьому форматі будуть говорити й надалі.. Я не бачу в цьому загрози. У держави є достатньо важелів, щоб забезпечувати цілісність країни – через систему оподаткування, через ті резерви фінансування, які залишаться в розпорядженні Києва, врешті, через систему виборів. Депутати йдуть у місцеву владу від загальноукраїнських партій, які мають свої первинні ороганзації у кожній області і це гарантує цілісність.

Звичайно, в основі цілісності має бути загальнонаціональна ідея, яку сприймає все суспільство, головне, щоб вона не була штучно нав’язана.

Яке має бути перше рішення громади щодо життя й міста?

У мене є програма, презентована під гаслом «5 років – 5 кроків», яка вміщує основні наміри. Але перше, що готуюся втілити разом з усією громадою – вирішити проблему утилізації сміття. А взагалі, в місті й усіх населених пунктах громади є десятки питань, які треба й будемо вирішувати.

П.С.

Народився 10 березня 1969 року у Виноградові. Все життя проживає у рідному місті. Вищу освіту здобув у Закарпатському державному університеті за спеціальністю «Облік і аудит».

Трудовий шлях розпочав у 1986 році робітником у радгоспі «Виноградівський». Після служби в армії працював на Виноградівському заводі «Електрон». З 1993 року займав посаду заступника директора промислово-комерційного підприємства «Закарпаття».

У 1997 році розпочав підприємницьку діяльність. З 2015 року займає посаду генерального директора ТОВ «Перлюкс – Україна».

Неодноразово обирався  депутатом на місцевому рівні , спочатку у Виноградівську міську раду, а з 2002 року - в обласну раду. У 2012 році громада довірилася йому, обравши народним депутатом України. Протягом 13 років був президентом футбольного клубу «Севлюш». У 2004 році заснував Благодійний фонд «Виноградів», де разом з однодумцями займається активною діяльністю дотепер.

Іван Бушко і дружина Світлана мають двох дітей – доньку та сина.

Запитував Василь Горват

Нагадаємо, "Здолаю "корону" і в тілі, і у Виноградівській громаді", - Бушко про коронавірус (ВІДЕО)