Олег Лукша: Закарпаття повинне зробити ривок у плані децентралізації

Прискорення реформи місцевого самоврядування на Закарпатті: проміжний результат наздоганяючої області.

Зазвичай до Дня місцевого самоврядування на початку грудня підводять підсумки здобутків і успішних проектів місцевих рад. Для Закарпаття з другої половини року такими успішними проектами стало активне формування нових сільських, селищних і навіть міських ОТГ, інформує ПроЗак.

Про узагальнюючий аналіз і підсумок цього процесу — розмова з виконавчим директором і консультантом Офісу реформ Закарпатського регіонального відділення Асоціації міст України Олегом Лукшою.

— Пане Олеже, з перших днів так званої децентралізаційної реформи у 2014 році і донині Ви консультуєте місцеві ради і громади з питань створення ОТГ. Як з рівня місцевих рад можна загалом охарактеризувати політику центральних органів влади щодо саме цієї реформи за п’ять років?

— Якщо коротко, то це єдина системна реформа в Україні, щодо необхідності і стратегії здійснення якої у трьох гілок центральної влади у 2014-2015 роках особливих розбіжностей не було. Дискусії і суперечності виникли уже в тактичних питаннях темпів і глибини реформних змін. До речі, поширений вираз «децентралізаційна реформа» не зовсім коректний. За прийнятою Урядом у квітні 2014 року Концепцією, це реформа «місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні». Повертаючись до темпів і глибини цієї реформи, можемо нині констатувати, що задумані на її початку у 2014 році кілька швидких етапів із завершенням принаймні реформи місцевого самоврядування через покриття всієї території країни спроможними ОТГ на 2017 рік, не витримані. Більше того, поки-що за 5 років так і не приступили до реалізації не менш важливої другої частини реформи, означеної навіть у назві Концепції як реформування «територіальної організації влади». Мовою цитат з цього стратегічного документа начерку реформ це – «зміна статусу місцевих держадміністрацій з органів загальної компетенції та контрольно-наглядові органи у системі виконавчої влади» з одночасним «утворенням виконавчих органів обласних та районних влад». Попросту йдеться про очікувану вже десятки років ліквідацію двовладдя, яке створює статус виконавчої влади районних і обласних держадміністрацій. З виконанням нарешті Європейської Хартії місцевого самоврядування, яку Україна ратифікувала ще у 1997 році.

— Чому ж, на Вашу думку, за 5 років так і не відбулось у повному обсязі всього задуманого у цій реформі, а ми, навпаки, часто говоримо про її успішність?

— По-перше, успішність стосується лише тієї частини реформи, яка відноситься власне до місцевого самоврядування. Створення спроможних ОТГ – спроможних у сенсах появи належних повноважень, фінансових ресурсів і відповідальності місцевої ради за покращення якості і рівней життя та послуг у громаді – було приречено на успіх. Адже держава не лише задекларувала принцип підтримки ОТГ, але й провела фінансову децентралізацію.

По-друге, навіть переконливість і очевидність успішності переважної більшості створюваних ОТГ не зупинило супротивників реформи в тому опорі, який вони почали нарощувати уже з 2015 року, щоб відтягнути у часі настання другого її етапу – повної зміни фукціональності районних і обласних держадміністрацій. Подібна радикальна зміна – фактична втрата виконавчої влади регіональними псевдоелітами, які часто водночас є і регіональними бізнес-кланами або ж тими, хто обслуговує їх інтереси у регіональній владі.

Про те, що реформа місцевого самоврядування і територіальної організації влади послабить вплив регіональних бізнес-кланів і псевдоеліт і, навпаки, посилить тим самим згуртованість і єдність регіонів країни, стверджують як українські, так і зарубіжні урядовці й експерти. І це не просто слова, а питання національної безпеки, що засвідчили події на Донбасі і в Криму

— Як відбувався опір реформам на Закарпатті?

На жаль, з призначенням влітку 2015 року після подій «Мукачівської стрілянини» головою Закарпатської ОДА Москаля Г.Г., через якийсь період часу він відчайдушно і навіть агресивно аж до президентських виборів весною 2019 року намагався перетворити Закарпаття на «авангардний» регіон супротиву головній реформі зміни системи місцевої і регіональної влади в Україні. І використовував для цього як можливості ОДА, так і голів РДА.В результаті з 2015-го і до літа 2019 року на Закарпатті з перепонами і скрипом від губернатора, нерідко за його вимушеними політичними поступками, було «дозволено» створити всього 6 ОТГ – Тячівську, Перечинську й Іршавську міські ОТГ та Вільховецьку, Полянську і Баранинську сільські ОТГ. Всім іншим в ОДА штампували, нерідко по 3-5 разів, необгрунтовані і незаконні відмови у створенні ОТГ з висновком-вироком - «на доопрацювання». Не вказуючи навіть при цьому, що власне доопрацьовувати і які закони порушені..

А на рішення уже зовсім опальної для тодішньої обласної влади Мукачівської міської ради та 5-ох суміжних сіл, які цілком законно вирішили створити ОТГ за механізмом приєднання, Москаль Г.Г. не лише видав свій традиційний папір «на доопрацювання», але й подав чергову програшну позовну заяву до суду. До речі, безуспішно судився він із Вільховецькою сільською ОТГ за розподіл медичної субвенції, і з Полянською ОТГ, яка сама подала його до суду за наклеп. І вже зовсім безпрецендентним виглядало вихваляння пана Москаля Г.Г. у мас-медіа про те, що він подав спочатку до Конституційного Суду, а потім до Верховного Суду позовну заяву на скасування всієї реформи місцевого самоврядування «за неконституційність». Виправдовуючи цим фактом ще й те, що впродовж 4 років облдержадміністрація під його автократичним керівництвом зумисно не подавала розроблений спільно фахівцями ОДА і експертами Офісу реформ у 2016 році відповідно до специфіки регіону Перспективний план територій громад Закарпаття на розгляд і схвалення обласної ради.

— І який загальний результат такого спротиву реформі?

Уся ця діяльність по спротиву реформі, складуючись разом, відкинула Закарпаття у ці 3-4 роки на останні позиції в Україні по реформі місцевого самоврядування. Оцінка недоотриманої державної субвенції на розвиток інфраструктури потенційних, але не створених ОТГ в області за ці роки складає близько 400-500 млн. грн. Ці кошти, звісно, були розподілені на створені ОТГ в інших регіонах. А як оцінити відчай і втрату довіри громад області до того, що й на території Закарпаття діють закони найбільш успішної реформи країни? А як сприймати ще одне, схоже на маячню, «виправдовування» Москалем Г.Г. стримування ним реформи на Закарпатті тим, що ОТГ начебто приведуть до сепаратизму в селах, де компактно проживає переважно угорська національна меншина? Чи це не штучне роздмухування і так непростих україно-угорських відносин?

Усім цим витівкам, а насправді – злісному, незаконному й умисному спротиву реформі місцевого самоврядування на Закарпатті зі сторони голови ОДА, так і не була жодного разу надана відповідна офіційна оцінка ані від колишнього Президента України, ані колишнього Прем’єр-Міністра України, не дивлячись на всі звернення і сигнали громадськості від п’ятьох Форумів місцевого самоврядування Закарпаття проведених за ці роки утвореним ще у 2014 р. Регіональним коаліційним об’єднанням «Реформи задля гідного життя».

— Що змінилось в області у плані реформи місцевого самоврядування уже після президентських і парламентських виборів?

— Усе разюче змінилось. Адже більшість місцевих рад і громад порозуміли, що часовий відрізок, який може бути використаний для завершення або для повного циклу формування ОТГ разом з ініціюванням, консультаціями і переговорами сільських голів, прийняттям рішень не менше 3-х сесій рад, отриманням висновку ОДА і призначенням перших виборів в ОДА – може виявитись дуже коротким: близько півроку або 9 місяців. Такі застереження і побоювання нині справджуються тим, що з лютого-березня 2020 року начебто дійсно очікується завершення «добровільного етапу» у реформі місцевого самоврядування. Отже, з літа 2019 року Закарпаття перебувало у ролі наздоганяючої області щодо кількості утворюваних ОТГ у порівнянні з іншими регіонами. Станом на початок грудня 2019 р. маємо такі підсумкові результати.

Дозавершили процеси отримання позитивного висновку ОДА або з нуля пройшли всі законодавчі процедури й отримали восновок ОДА і йдуть 22 грудня 2019 р. на свої перші вибори загалом 9 ОТГ Закарпаття. Це – Довжанська, Зарічанська і Кам’янська сільські ОТГ на Іршавщині, Великоберезнянська селищна ОТГ, Косонська сільська ОТГ на Берегівщині, Керецьківська сільська ОТГ на Свалявщині, Горондівська сільська ОТГ на Мукачівщині, Холмоцька і Оноківська сільські ОТГ на Ужгородщині. Мукачівська міська ОТГ і Полянська сільська ОТГ приєднали суміжні сільські територіальні громади, відповідно, сіл Дерцен і Солочин. Відбулось успішне формування і Берегівської міської ОТГ через приєднання суміжних сільських територіальних громад Берегівщини, що за законом не передбачає нових виборів в ОТГ до настання чергових місцевих виборів.

Також завершили у цей піврічний період процеси утворення і уже одержали позитивний висновок ОДА такі 11 потенційних ОТГ: Нижньоворітська сільська і Жденіївська селищна ОТГ на Воловеччині, , Кольчинська селищна та Івановецька сільська і Верхньокоропецька сільська ОТГ на Мукачівщині, Неліпинська сільська ОТГ на Свалявщині, Великобийганська сільська ОТГ на Берегівщині, Великодобронська сільська ОТГ водночас на Ужгородщині і Мукачівщині, Тур’є-Реметівська сільська ОТГ на Перечинщині, Малоберезнянсько-Дубриницька сільська ОТГ на територіях Перечинського і Великоберезнянського районів та Бедевлянська сільська ОТГ на Тячівщині. Ці 11 потенційних ОТГ за законом мають всі шанси потрапити до списку тих ОТГ, в яких на початку уже 2020 року ЦВК ще може призначити перші вибори.

А до процесів утворення нових ОТГ долучаються за останні місяці ще десятки місцевих рад і громад області. Загалом за ці півроку було фактично утворено або дозавершено утворення 21-а нова ОТГ з позитивним висновком ОДА. Це більше як у 3 рази перевищує той результат у 6 «дозволених» ОТГ, які при голові ОДА Москалі Г.Г. були утворені за 4 роки! Коментарі, як кажуть, зайві. Факти – річ уперта. Уже починаючи з періоду відставки пана Москаля Г.Г. та, особливо, з призначенням головою ОДА Бондаренка І.С., реформа місцевого самоврядування на Закарпатті була поступово повністю розблокована, включаючи і Перспективний план територій громад області.

— Нещодавно в інтерв’ю уже колишнього заступника голови ОДА Я. Галаса щодо Перспективного плану зауважено, що це «питання зрушене з місця, але просувається воно за установками з Києва – без урахування специфіки області». Якою є Ваша думка?

— Пан Я. Галас, який був не першим, але і не другим заступником у Москаля Г.Г., багато що наговорив у своєму інтерв’ю, з чим я й інші консультанти і радники 2-ох офісів реформ в області категорично не згодні. Ми вже п’ятий рік працюємо як у громадах, так і «з Києвом», а не займаємось домислами і страшилками щодо реформи, яких не існує на Закарпатті. Але це тема окремої дискусії, до якої я і мої колеги готові і на сторінках ЗМІ. Що стосується «установок з Києва» щодо Перспективного плану, то профільне міністерство і Уряд діють строго по закону, який передбачає затвердження Перспективного плану саме Урядом. Ідуть нормальні комунікації щодо цього з регіоном, тобто з ОДА.

— Чим би Вам хотілось завершити своє інтерв’ю щодо перебігу реформи місцевого самоврядування на Закарпатті?

— Подякою за витримку, віру і співпрацю та професіоналізм всіх з ким доводилось співпрацювати всі ці роки як у Києві, так і на Закарпатті нашому Офісу реформ Закарпатського РВ АМУ. Їх багато, хороших і фахових людей, які вірили і вірять в успіх найголовнішої реформи в Україні. Зокрема, це заступник міністра В’ячеслав Негода, Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан, заступник директора Інституту громадянського суспільства і експерт Анатолій Ткачук і багато інших урядовців і експертів у м. Києві і Асоціації міст України. Це начальник управління містобудування і архітектури ОДА Микола Пігуляк і його команда та колишній директор департаменту економічного розвитку ОДА Денис Ман та його команда. І звісно, це мої колеги і консультанти із Офісу реформ Закарпатського РВ АМУ – Іван Ревтій, Ірина Червінська, Юлія Траньович, Василь Ільницький, Євген Лукша. Непогана координація по спільній справі у нас була і з представниками та радниками уже нині реформованого Офісу реформ Закарпатського підрозділу Центру розвитку місцевого самоврядування – Іваном Дем’янчуком, Миколою Сюсько, Володимиром Феськовим, Павлом Рябоконем, Юрієм Ліваком та іншими, за що ми їм вдячні. І звісно, ми б не змогли нічого зробити без головного – підтримки, розуміння і зацікавленого сприйняття реформи у громадах і місцевих радах Закарпаття.

Нагадаємо, обласна влада розглянула урядовий проект розпорядження про затвердження Перспективного плану формування територіальних громад Закарпаття (ФОТО)