1. Новини Закарпаття
  2. >

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів: "за рівнем прозорості конкурсів ми — чемпіони світу"

05.03.2017 Влада

Боротьба з корупцією та очищення судової влади були найбільш затребуваними суспільними запитами після Революції Гідності.

Постмайданна влада була щедра на обіцянки, але не надто досягла успіху в реалізації обіцяного. Схоже, не дуже-то й старалася. Оголошена корупціонерам війна звелася до гучного піару. Від збільшення кількості правоохоронних структур аж ніяк не побільшало вироків. І якість їхньої роботи не підвищилася поки що також. Численні конкурсні відбори або перетворювалися на профанацію, або слугували косметикою, що приховує так і не зупинене гниття. 

Конкурс на посади суддів нового Верховного суду, що фінішує цього місяця, стане ключовим тестом на спроможність держави реформувати судову систему, яка звиклася з роллю елітної обслуги можновладців. Тестом на готовність переглянути своє ставлення до самого поняття "правосуддя".  Неймовірно важливий процес практично не потрапляє у фокус уваги зневіреного населення. Активна частина суспільства вбачає в особливостях головного суддівського конкурсу тривожні тенденції.

Уповноважений орган — Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) — випромінює стриманий оптимізм. Погляд голови ВККС Сергія Козьякова — в інтерв'ю DT.UA.

— Сергію Юрійовичу, сьогодні (розмова відбувалася 1 березня) під стінами ВККС пройшла акція, учасники якої звинувачували комісію в невиконанні вимоги Закону "Про судоустрій і статус суддів", котрий велить оприлюднювати суддівські досьє кандидатів на посади суддів Верховного суду. Примітно, що серед активістів були й члени Громадської ради добропорядності (ГРД) — незалежного органу, покликаного сприяти роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Компроміс між вами знайдено? 

—Ключова функція ради — збирати інформацію, аналізувати її й надавати комісії. Цей орган також наділений правом виносити рішення про невідповідність судді або кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та добропорядності. Під час процедури спецперевірки ми надсилаємо запити у 8 міністерств і відомств, використовуємо аналітичні записки Національного антикорупційного бюро (НАБУ), а також відомості Державної судової адміністрації, Вищої ради правосуддя. Є в комісії і власна база даних. ГРД отримала доступ до низки державних реєстрів. Наскільки можна судити з повідомлень на сайті НАБУ, Національне антикорупційне бюро також надає Раді певні відомості. Члени ГРД можуть аналізувати інформацію, отриману з відкритих джерел і від громадян.  Формування досьє судді розпочалося не дуже давно.

Цю базу даних спочатку в паперовому вигляді створила Державна судова адміністрація й передала нам. Тепер у комісії в паперовому вигляді зберігається близько 5000 досьє, кожне обсягом понад сотню сторінок. Законом у пізнішій редакції передбачено, що досьє судді має вестися в автоматизованій системі. Вимоги до автоматизованої системи неймовірно складні, для її функціонування обов'язкова наявність сертифікату Держспецзв'язку.  У законі було передбачено двомісячний (абсолютно нереальний) термін впровадження досьє судді як частини автоматизованої системи. Йдеться про повноцінну функціональну систему, що дозволяла б накопичувати інформацію, яка надходить інколи з десятків джерел.

А ще потрібно зробити два варіанти досьє: варіант, повністю відкритий для членів комісії та персоналу, й варіант із частково прихованою інформацією — персональними даними — для всіх зацікавлених осіб. Необхідні бюджетні гроші для цього передбачені не були. Ми звернулися по допомогу до фонду USAID, поки що отримали тільки попередню позитивну відповідь. Але остаточного рішення ще немає.  Ми зацікавлені в електронному суддівському досьє. Хоча б тому, що заощадимо тисячі годин робочого часу й тонни паперу. 

ВККС готова надавати членам ГРД інформацію з частини досьє, яка не містить персональних даних. Члени ради побоюються, що не встигнуть вчасно надати нам необхідні дані або негативні висновки. Ми їх заспокоїли, заявивши, що не проводитимемо співбесіду з кандидатом, доки не отримаємо таку інформацію. Прийнятний формат ознайомлення з досьє кандидатів на посаду судді до впровадження автоматизованої системи ми, здається, знайшли. Найближчими днями почнемо працювати в цьому режимі. 

— Але формально букви закону дотримано не буде. Це може поставити під сумнів легітимність конкурсу?

—Відсутність суддівських досьє на сайті ВККС не дає правових підстав ставити під сумнів проведення конкурсу. Оскільки йдеться не про процедурну, а про інформаційну частину. 

— Вперше претендувати на посаду суддів ВСУ можуть не тільки судді, а й адвокати, а також вчені-юристи. Однак 45% їх не були допущені до конкурсу через неможливість довести потрібний для цього десятилітній профільний стаж. Багато претендентів публічно скаржилися на відсутність чітких критеріїв підтвердження стажу. І звинувачували ВККС у створенні штучного фільтра. 

—Особисто я (як адвокат донедавна) хотів би, щоб адвокати були ширше представлені у Верховному суді. Але закон передбачав не просто наявність десятилітнього адвокатського стажу. Кандидат мав володіти досвідом представництва інтересів клієнтів у судах. На жаль, мало хто з адвокатів вів особисті архіви. Докази того, що вони захищали своїх клієнтів саме в судах і саме впродовж 10 років, змогли надати не всі.  Не тільки як колишній адвокат, а й як викладач я хотів би, щоб у Верховному суді було більше юристів-учених. Але в законі містилася дискримінаційна норма: брати участь у конкурсі могли тільки ті, хто працював або захищав дисертації у вищих навчальних закладах. Блискучі професіонали, наприклад, з Інституту держави і права НАНУ законодавчо були позбавлені такої можливості. Гадаю, це був банальний недогляд. І він уже законодавчо усунутий . Але тільки для учасників майбутніх конкурсів. 

— Під час проведення практичного заняття для кандидатів стався невеликий скандал. Троє учасників конкурсу — голова Верховного суду Ярослав Романюк, суддя ВСУ і голова Ради суддів Валентина Симоненко та суддя ВСУ Людмила Охрімчук отримали завдання, що базувалося на рішенні, у розгляді якого вони брали участь. Погодьтеся, така випадковість (зважаючи на статус кандидатів) видається трохи підозрілою. 

—І тести, і практичні завдання готували зовнішні експерти, вітчизняні доктори та кандидати наук. Перед розробниками ставилося завдання — використати реальні судові справи, що пройшли всі інстанції, або, як мінімум, дійшли до касаційної стадії. Експерти адаптували справи — тобто переробляли вступну й описову частини, а мотивувальну й резолютивну, вивчивши матеріали справи (а це 40–50 сторінок) мали написати кандидати.  Справді, кандидатам, котрих ви назвали, випало практичне завдання, побудоване на справі, в розгляді якої вони брали участь.  Але. По-перше, Верховний суд цю конкретну справу по суті не розглядав. Він закрив її з юрисдикційних питань. А це означає, що ніхто у суть справи не заглиблювався. По-друге, будь-яка справа, покладена в основу практичного завдання, проходила всі рівні інстанцій.

Отже, будь-який суддя-кандидат (і не тільки суддя, а й адвокат) міг отримати завдання, розроблене на фабулі справи, з якою він працював на тому чи іншому рівні розгляду.  Однак суть завдання була не в тому, щоб згадати чи вгадати фактичне рішення у реальній справі. Важливо було простежити юридико-логічний і процесуальний шлях, яким піде суддя. І цей шлях зовсім не обов'язково мав збігатися з використаним у фактичній справі. Саме на це нас орієнтували експерти, з якими ми радилися. На цьому етапі ми не бачимо прізвищ кандидатів, роботи яких перевіряємо. Але ми вже бачимо, що резолютивна частина в різних роботах різна. 

Можна довго обговорювати переваги й недоліки конкурсу. У ньому не все ідеально, і все не може бути ідеальним, про що я неодноразово попереджав ще до його початку. Але наведу один факт: у жодній країні кандидати на посаду судді Верховного суду не складають тестів. У нас складають. Утім, залишається відкритим питання: чи варто надалі під час конкурсу на посади суддів Верховного суду тестувати людей, за плечима яких десятки років роботи. Тести потрібні молодим юристам, котрі тільки лаштуються стати суддями. 

— Тоді я вам наведу приклад: суддю Київського апеляційного господарського суду Людмилу Гарник за результатами оцінювання (відеозапис оприлюднила програма "Схеми") визнали профнепридатною. І рішенням ВККС послали на перенавчання. Після 16 років роботи в системі…

—Так, закон на той момент нам пропонував тільки один вихід. Якщо суддя не відповідав необхідним критеріям, єдине, що ми мали право зробити, — послати його на перепідготовку в національну школу суддів. Тобто, фактично, у творчу відпустку.  НАБУ надавало нам надзвичайно цінну інформацію, але можливості її практичного використання були обмежені буквою існуючого на той момент закону. 

— Ви задоволені взаємодією з НАБУ? 

—Ми дуже задоволені якістю інформації, яку надає НАБУ. ВККС уже отримала матеріали на 210 кандидатів на посади суддів Верховного суду, очікуємо дані на решту. 

— Двоє кандидатів на посади суддів ВСУ, Алла Лесько й Алла Олійник, є членами Вищої ради правосуддя (ВРП). Тобто органу, котрий затверджуватиме підсумки конкурсу й відправлятиме список переможців президентові. Хіба це не конфлікт інтересів? 

—Рішення про конфлікт інтересів, за законом, приймає Рада суддів. Висловлю низку міркувань. Брали ці кандидати участь у розробці нормативних актів комісії, пов'язаних із процедурою ведення конкурсу? Брали участь у процесі добору запитань для тестів і затвердження практичних завдань? В обох випадках відповідь негативна. Жодних переваг, порівняно з іншими кандидатами, вони на етапі проведення конкурсу не мають. Так, остаточні рішення щодо кандидатур переможців конкурсу затверджуватиме Вища рада правосуддя. Але спочатку двом цим кандидатам ще треба перемогти.

— Припустімо, перемогли. Важко повірити, що у ВРП не виявлять чуйності до колег. 

—Я б не квапився з оцінками. У рамках нашої процедури все об'єктивно й прозоро. А рішення Вищої ради правосуддя — це їхня компетенція. 

— Перелік претензій громадськості до регламенту проведення конкурсу на посади суддів ВСУ досить об'ємний. Активісти, зокрема й члени ГРД, говорять про розмиті критерії оцінювання. 210 балів із максимальних 1000 виставляють на основі тестів і практичного завдання. Ще 340 — на основі аналізу декларацій та попередніх рішень судді, але при цьому члени ВККС можуть оцінювати це досить довільно. По суті, на власний розсуд представники комісії можуть робити висновки про дотримання кандидатом стандартів поведінки, його особисті якості, його соціальну компетентність. Процедура не передбачає  оприлюднення балів, виставлених конкретним членом ВККС конкретному кандидатові. Комісія може шляхом голосування дезавуювати негативний висновок ГРД, але при цьому саме голосування — таємне. Всі ці обставини не сприяють підвищенню прозорості конкурсу.  

— Такі конкурси раніше ніколи не проводилися. За рівнем прозорості ми — чемпіони світу. Ви згадували відеозаписи оцінювання суддів, а  раніше ж щось таке  нашій країні неможливо було навіть уявити. Таке  неможливо й зараз уявити в 45 країнах, чий досвід   ми вивчили до початку конкурсу. Ніде функціональні дії громадськості не є частиною процедури кваліфікаційного оцінювання суддів або кандидатів на посаду судді. В усьому світі процедури кваліфікаційного оцінювання суддів і кандидатів, а також дисциплінарні процедури стосовно  суддів відбуваються  у конфіденційному режимі. У нас же і журналісти, і представники громадськості були присутні як на тестуванні, так і під час виконання практичних завдань. Камери транслювали те, що відбувається, на You Tube. Точно так само ми даватимемо стрім під час співбесіди. Кожна   зацікавлена особа може все побачити на власні очі. Почути запитання кандидату  і його відповіді. 

Розроблене нами "Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх визначення" — докладний, логічний, зрозумілий документ не з розмитими, а з цілком чіткими критеріями. Там розписано, про що ми запитуємо, за що і яку оцінку виставляємо. Є й методологія проведення психологічного тесту, що його  проводять спеціалісти, які працювали на конкурсах у НАБУ та поліції.  Ми, звісно, хотіли б, щоб і документи, які приходять до нас із ГРД, теж створювалися на основі попередньо відомих правил і методики. Бо рада — це вже не просто група активних представників громадськості, це структура, визначена законом, квазідержавний орган, незважаючи на слово "громадська" в назві. Хоча члени ради працюють у ще більшому цейтноті, ніж ми.

— Ви згадали психологічний тест. Із тексту положення незрозуміло, чи будуть його результати обов'язково враховуватися комісією?

— Це буде описано в рішенні. Ми вказуватимемо, як саме ми оцінили результати психологічного тесту. На підставі методології, звісно.

— Ще одна недомовленість: із положення незрозуміло, чи мають право члени ГРД  ставити запитання кандидатові під час  співбесіди? 

— У нас відбулися перші консультації з цього приводу. Ми знаємо їхню точку зору, вони — нашу. Право ставити запитання — процедурний момент. Очевидно, це годилося  б розписати в нашому регламенті. Думаю, ми це зробимо до співбесіди з кандидатами. Можливо, було б логічно передбачити,   аби  члени ВККС також могли ставити запитання членам громадської ради. Ми повинні мати право уточнювати формулювання й ознайомлюватися з доказовою базою, на яку посилаються представники ГРД. Це важливо, з урахуванням можливої судової перспективи на випадок звернення незадоволеного нашим рішенням кандидата в суд.

— Чи вважаєте ви за доцільне, щоб голосування членів ВККС за можливе визнання негативного висновку ГРД необґрунтованим було не таємним, а відкритим? 

— Питання про скасування таємного голосування теоретично можна передбачити в регламенті. Але в нас колегіальний орган. І для того, щоб можливе стало безумовним, необхідний збіг точок зору членів комісії та врахування всіх необхідних факторів. 

— Уже згаданий Ярослав Романюк, чинний голова ВСУ й водночас учасник конкурсу, який прославився одіозною оцінкою сумнозвісних  законів, прийнятих 16 січня 2014-го. Ця обставина братиметься  до уваги комісією? Та заява буде  оцінюватися з погляду права?  

— Я б не хотів забігати наперед. Те, що я скажу, може бути розцінене як спроба вплинути на думку члена комісії, в доповіді якого фігуруватиме цей кандидат. 

— Відеозаписи оцінювання суддів у 2016-му, оприлюднені програмою "Схеми", часто наштовхували на думку про певною мірою  лояльне ставлення членів ВККС до окремих "екзаменованих"". Суддя не може пояснити походження колекції авто і земельних ділянок, але комісія рекомендує його на безстрокове призначення. Проходить сито ВККС суддя Олександр Боярський (недавно призначений головою Білгород-Дністровського суду), який свого часу надав військовому прокурору статус ветерана війни, мотивуючи своє рішення тим, що той відвідував військову частину, де знайшли боєприпаси часів Другої світової війни. До судді Дмитра Гаращенка складався адміністративний протокол за хабар. Але він претендує на посаду судді ВСУ. А член ВККС пояснює, що "хабар, за нашим  законодавством, — не корупційне діяння..." 

— Юридично хабар  справді  — не адміністративне правопорушення. Хоча це діяння кримінальне. Але коли  немає вироку, який підтверджує факт хабара, то, з юридичної точки зору,  кандидат чистий. Якщо ж ідеться про кандидата на посаду судді Верховного суду, то ми цей факт використаємо при оцінюванні критерію доброчесності. Вивчимо... Наша комісія оцінювала одного відомого київського суддю, щодо  якого НАБУ надало нам солідний  матеріал. Ми зробили паузу, запропонувавши судді підготувати матеріали, які знімуть питання з приводу його майна та майнових прав. Перерва тривала місяців 7. Суддя приніс документи, які доводять легальність і законність походження майна стосовно  кожного  конкретного  факту. Він навіть приніс висновок аудиторської фірми. 

Ми мали справу  з випадками, коли на засіданні комісії суддя не міг чітко й переконливо пояснити походження свого майна. Але надавав пакет документів, які не мали юридично слабких місць. І комісія не могла цю обставину ігнорувати. ВККС приймала те рішення, яке передбачали рамки закону.  Якби ми приймали інше рішення, то його б швидко скасував Вищий адміністративний суд. Історії, які ви згадували, стосувалися  первинного кваліфікаційного оцінювання, що проводилося в лютому—червні минулого року стосовно  т.зв. суддів-п'ятиліток перед їх  безстроковим призначенням і суддів апеляційних судів Києва та Київської області. Всього через комісію пройшов 361 суддя.

Інколи ми приймали позитивні рішення, інколи — негативні.  Із червня по кінець вересня з судової системи за власним бажанням звільнилося 1600 чол. Такого масштабного виходу  суддів в історії України не було ніколи.  Багато суддів втомилися від постійного психологічного тиску, від обвинувачень, які часто були справедливими, інколи — ні. На вибір багатьох вплинуло червневе рішення Конституційного суду, яке повернуло пільги й гарантії при виході суддів у відставку за власним бажанням. Але багатьох налякало кваліфікаційне оцінювання, розпочате ВККС. Ми озвучували у прямому ефірі (так передбачала процедура) матеріали, які нам передавало НАБУ.

Думаю, дуже багато  суддів просто не захотіли розголошення  інформації  про свій майновий стан.     Серед тих, хто пішов, було чимало професіоналів, порядних людей. Тепер приблизно у 200 судах залишилося менш як 50% суддів. Аналогічна арифметика — в апеляційних судах. Є десятки судів, де один, максимум —  двоє суддів. Є місця, де суди не функціонують через відсутність суддів як таких. У курортному Яремчі, наприклад. І в цих місцях держава не виконує конституційної функції  здійснення правосуддя. Погіршується якість прийнятих судових рішень, подовжуються терміни розгляду справ. Зараз уже  майже не говорять  про очищення судової влади. Вона й так добряче  очистилася — третини суддів немає. А ось із оновленням судової влади буде набагато складніше. На підготовку судді піде 22–24 місяці. Ніхто не стверджує, що ми працюємо безпомилково. Можуть бути і не одна помилка, і не дві.

Ми приймаємо тисячі рішень на рік. Різних. Пропоную оцінювати нашу роботу з урахуванням системних наслідків. Не забувайте, що ВККС, наприклад, рекомендувала звільнити за порушення присяги близько 400 суддів, і Вища рада юстиції це зробила.  Важливо розуміти, що ми створюємо новий Верховний суд, а не проводимо конкурс у нинішній. Ми сподіваємося, що туди пройде багато нових людей, із принципово іншим уявленням про верховенство права, і що їх там буде критична більшість. До цього додадуться істотне підвищення винагороди, пильна увага НАБУ та Національної агенції з запобігання корупції, а також нові процесуальні кодекси. Бо без нових процесуальних кодексів новий Верховний суд залишиться старим Верховним судом. 

— Ще одна претензія до ВККС: прохідний бал для визначення переможців конкурсу  встановлюватиметься  після виставлення всіх балів. Членів комісії підозрюють у намірі підтягти "потрібних" кандидатів?   

— Визначати прохідний бал після, а не до  нам рекомендували експерти. Ми на цьому етапі фактично проводимо чотири конкурси на посади суддів чотирьох касаційних судів у рамках Верховного суду. І, відповідно, маємо чотири групи кандидатів. У трьох спеціалізаціях, за підсумками тесту, середній прохідний бал (визначений із допомогою критеріїв, запропонованих тестологами) становив приблизно плюс-мінус 60 балів, що відсівало десь 12–14% кандидатів. Якби ми поставили такий самий прохідний бал у сфері кримінальної юрисдикції (де виявилися найскладніші запитання, — таким був випадковий вибір комп'ютера), то відсів становив би 30%. Ми вирішили знизити прохідний бал, і після обговорення зупинилися на цифрі 54. ВККС тут-таки  обвинуватили у спробі штучно підтягнути заступника генпрокурора Анжелу Стрижевську, яка саме стільки й набрала. Нюанс у тому, що персоніфікація кандидатів відбулася наступного дня після визначення прохідного бала. Між іншим, у групах кандидатів, які набрали 53 і 55 балів, також були відомі прізвища. 

— Кількісна "стеля" ВСУ — 200 суддів. Для початку роботи органу потрібно не менше  65. Планується, що за підсумками конкурсу буде відібрано 120 кандидатів на посади суддів Верховного суду. Може,  є сенс не квапитися, відібрати 65–70 найдостойніших, а під час  нового конкурсу врахувати недоліки  нинішнього?  

— Ми не женемося за цифрою 120. Буде 90 — значить, 90. Буде 66 — значить, 66.  Але не забувайте, що йдеться про чотири касаційних суди в рамках Верховного суду. А є ще велика палата, в яку потрібно делегувати по п'ять осіб  із кожного касаційного суду.  За моєю інформацією, тільки Вищий спеціалізований суд України з  розгляду цивільних і кримінальних справ готовий передати в новий Верховний суд близько 18 тис. нерозглянутих справ. А є ще Вищий адміністративний суд України зі схожим обсягом. І Вищий господарський суд України. На додачу — справи, не розглянуті Верховним судом України.  Тому не завадить   подумати, скільки  суддів нового Верховного суду є критично необхідними  для його нормальної роботи. 

— Подано кілька позовів про визнання незаконними рішень про організацію обрання членів Громадської ради доброчесності. Чи здатне  можливе  судове рішення про нелегітимність ГРД поставити під сумнів підсумки всього конкурсу?

— Теоретично — можливо все. Я до рішень судів ставлюся, як до дощу. Дощ не можна скасувати, але до нього можна бути готовим. Одну зі справ, про які ви казали, ми недавно виграли. Тому що добре до неї підготувалися. 

— Як ви ставитеся до ідеї створення антикорупційного суду? 

—У мене на столі лежить порівняльний аналіз світової практики створення і діяльності антикорупційних судів. У Європі було два випадки, і обидва невдалі. Є різною мірою успішні приклади в Азії, Африці та Латинській Америці.  Виходячи з рівня нинішньої завантаженості ВККС, навряд чи нас ощасливить участь ще й у цьому процесі. Особливо враховуючи інтерес суспільства і політиків до цієї теми.  Наша психологічна і фізична втома має межі. Тільки за останні сім днів комісія пережила три надзвичайно потужні інформаційні атаки. Це не беручи до уваги сотень щоденних образливих випадів в Інтернеті, зокрема й особистого характеру. Напередодні проведення тестів і практичних завдань працівники секретаріату не спали кілька діб. Кілька місяців тому мій заступник внаслідок фізичних і нервових перевантажень захворів на дуже серйозну недугу, після якої люди навіть у молодшому віці нечасто повертаються на роботу.

— Готовий розділити з вами сум із приводу дефіциту суддівських кадрів. Але, зважаючи на поведінку багатьох служителів Феміди, вчитуючись у їхні рішення, ловиш себе на думці: "осиротілий" суд — інколи не найгірша альтернатива такому "правосуддю" і таким його "вершителям". Громадськість без особливого захоплення сприйняла перший етап очищення судової влади. А на ваш погляд — що саме на цьому етапі зроблено не так? 

—Ідея формування нового Верховного суду виникла не випадково. І я дуже розраховую, що він буде саме новим. Він має стати соціальним ліфтом не тільки для адвокатів і вчених, а й для багатьох грамотних, кваліфікованих, добропорядних суддів із судів першої інстанції та апеляційних судів. Раніше в них такого вікна можливостей не було. Крім того, у Верховного суду з'явиться функція, що дозволятиме приймати рішення, які, по суті, матимуть силу прецеденту. Тобто вони будуть обов'язкові для будь-якого суду в нашій країні, а отже, правосуддя має стати більш прогнозованим. 

А тепер повернімося у 2015-й. Навесні того року набрали чинності зміни Закону "Про судоустрій і статус суддів", які, власне, й передбачили впровадження первинного кваліфікаційного оцінювання суддів.

Це була альтернатива звільненню всього суддівського корпусу зразу, чого вимагала значна частина населення і політикуму. 

Передбачалося, що впродовж перших шести місяців будуть оцінені судді Верховного суду та вищих спеціалізованих судів. ВККС мала розробити процедуру й методологію оцінювання, погодити які належало з Радою суддів. Оцінювання мало завершитися до 28 вересня. А погоджений текст ми отримали тільки на початку грудня. Терміни оцінювання спливли, і ми не змогли зробити передбаченого законом. Можливо, якісь впливові люди в судовій системі постаралися. Якби встигли, гадаю, історія модернізації судової системи була б іншою. Спокійнішою.

Читайте на ГК:У Польщі хочуть зустрічі з Гриневич через український закон про освіту
Читайте на ГК:Міністр Гриневич: В Угорщині багато міфів про новий український освітній закон
Читайте на ГК:Відповідь Будапешта на закон про освіту: Угорщина відтепер блокуватиме будь-яке зближення України з ЄС
Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus