Нові іноземці в Україні: радниками нового Кабміну стали два автори реформ в стилі шокової терапії.

Після зміни уряду з Кабінету Міністрів були звільнені всі іноземці.

Але влада вже знайшла нових експатів. Правда, тепер вони не будуть займати міністерські посади, а очолять групу з підтримки реформ в Кабінеті Міністрів.

Співголовами групи стануть поляк Лешек Бальцерович і словак Іван Міклош.

Корреспондент.net зібрав інформацію про нових запрошених реформаторів.

Нові призначення

Один з успішних архітекторів польських реформ Лешек Бальцерович став представником президента в Кабінеті Міністрів, а також співголовою групи з підтримки реформ в Кабміні.

Відповідний указ президент Петро Порошенко підписав в п'ятницю, повідомляє його прес-служба.

Порошенко разом з прем'єром Володимиром Гройсманом провів зустріч з Бальцеровичем, а також екс-міністром фінансів Словаччини Іваном Міклошем, який є другим співголовою групи з підтримки реформ в Кабміні.

У прес-службі додали, що створення єдиної групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні підтримане Європейським Союзом і в четвер Порошенко обговорював це питання з комісаром ЄС з питань європейської політики сусідства і переговорів щодо розширення Йоганессом Ганом.

"Наша принципова позиція: ми не будемо мати президентської і прем'єрської команди і групи. У нас буде єдина, загальна команда, яка буде реформувати країну", - сказав Порошенко.

Також Бальцерович призначений радником президента.

"Розвиток України значно кращий, ніж те, якою змальовують Україну. Я повинен показати ці досягнення, які не завжди помічаються Заходом", - сказав Бальцерович.

Він запевнив, що одним з напрямків його діяльності на новій посаді буде активна робота із західними інвесторами і політиками для представлення реальної ситуації в Україні і досягнень країни на шляху реформ.

Міклош додав, що Україна має значний невикористаний потенціал.

"Нашою метою буде не створення якоїсь паралельної структури, а допомога українським реформаторам подолати проблеми. Будемо працювати", - сказав він.

Хто такий Бальцерович

Бальцерович був віце-прем'єр-міністром і міністром фінансів Польщі в 1989-1991 і 1997-2000 роках і головою Національного банку Польщі у 2000-2007 роках.

Суть реформ Бальцеровича в Польщі

До початку реалізації програми Бальцеровича - 1 січня 1990 року - економіка Польщі була в стані глибокої економічної кризи, яка мала системний характер.

Вихід із цього становища керівництво країни бачило в проведенні курсу на кардинальні системні зміни:

• зміна структури власності,

• демонополізація економіки,

• повне введення ринкових механізмів,

• реформи фінансової і банківської системи, а також конвертування злотого, що забезпечувало б відкритий характер економіки.

Початок системних змін передбачалося поєднати з етапом стабілізації економіки, основними елементами забезпечення якої стали такі фінансові заходи:

1) жорстко обмежувальна монетарна політика, що виражається в різкому скороченні грошової емісії;

2) ліквідація бюджетного дефіциту, головно за рахунок значного обмеження дотацій на продукти харчування, сировину, засоби виробництва, енергоносії тощо;

3) лібералізація основної маси цін - понад 90% цін є вивільненими;

4) введення часткової конвертованості польської валюти - злотого - за її значної девальвації, уніфікації курсу на всіх ринках і лібералізації зовнішньої торгівлі;

5) жорстко обмежувальна політика доходів.

Саме цей комплекс фінансових заходів і отримав в Польщі назву "шокова терапія".

Реформи Міклоша

Іван Міклош займав в Словаччині посади міністра з питань приватизації (1991-1992), віце-прем'єр-міністра з економіки (1998-2002), віце-прем'єра і міністра фінансів (2002-2006 і 2010-2012).

Як і прем'єр-міністра Словаччини Мікулаша Дзуринду, Міклоша вважають автором словацьких економічних реформ.

З 2014 року Іван Міклош консультує і український уряд. Міклош називає головною умовою успішності економічних реформ швидкість їх реалізації.

"Чим радикальнішим буде перетворення, тим швидше розпочнеться відновлення економіки, а отже - коротшим буде шоковий період. Про це свідчить досвід Словаччини, Польщі, балтійських країн. Але найнебезпечніше - половинчасті реформи. Власне, Україна є яскравим прикладом, якими небезпечними є такі реформи. Саме тому вам необхідні комплексні і радикальні перетворення", - розповів він.