Про це очільник області розповів журналістам Обозревателя.
У січні Закарпаття знову з’явилося у новинних стрічках всіх українських (і не тільки) ЗМІ. Цього разу – через бійку зі стріляниною на курорті Драгобрат за участі бійців "Правого сектора". Резонансні судові засідання, гучні заяви як з боку радикалів, так і з боку керівництва Закарпатської області лише підлили масла у вогонь. І поки Україну лихоманить від суперечок щодо того, що саме відбувається – репресії проти патріотів чи свавілля з боку нелегальних військових формувань – "Обозреватель" вирішив поспілкуватися з найхаризматичнішим губернатором України – головою Закарпатської облдержадміністрації Геннадієм Москалем.
-Що хорошого зараз відбувається на Закарпатті?
- Знаєте, насправді нема нічого хорошого…
- Чому так?
- А звідки воно візьметься – хороше? Поганий економічний стан України неминуче дуже позначається і на нашій області. Ми ж на 78,6% залежні від дотацій, субвенцій, субсидій. Існуємо, фактично, за рахунок центрального бюджету – і лише невеличку частинку заробляємо на себе. Насправді ми тут не є хазяями. Тут хазяїн – Київ. А цей бюджет?..
- А що з бюджетом?
- Я навіть не знаю, що сказати! Я ще не бачив такого неграмотного Мінфіна, такого неграмотного парламенту! Ми знайшли в бюджеті 21 помилку – і я не уявляю, як їх тепер виправлятимуть…
- Якого роду помилки?
- Самі різні. Починаючи від скасування пільгового проїзду, фінансу вання профтехучилищ, харчування дітей в школах – і закінчуючи взагалі копієчним. Тому зараз в першу чергу вирішуємо спільно з головами всіх райадміністрацій питання з тим, щоб забезпечити харчування дітей в школах на 100%. В деяких школах навчання вже почалося, в деяких – ще ні, через карантин. Ті, хто це все писав – кончені барани! От як дитині пояснити, чому один школяр їсть безкоштовно, а за другого мають платити батьки? Ну хіба поділ дітей в школі на, будемо казати, бідних і багатих – це функції Верховної Ради? Це функції держави? То як вони не знають – я їм скажу: дітей з бідних родин і так видно. Зайдіть у школу – і навіть по одягу ви зразу визначите, хто з бідної сімї, а хто – з забезпеченої. Хоча останніх в наших школах стає все менше і менше. Такі невиважені кроки дуже вдарили по високогірних селах. Де харчування в школі було єдиною можливістю для дитини нормально поїсти хоча б раз на день. І 100% діти ходили в школу. Тому що таке положення.