Юрій Герц жив у своєму світі й нікого туди не пускав, іноді навіть мене, - каже дружина майстра пензля Наталія

Торік, 15 вересня, перестало битися серце Юрія Герца, а 27 лютого він святкував би свої 82. Юрій Герц був близьким по духу з Федором Манайлом, але повністю міг довіритися лише своїй коханій дружині Наталії Семенівні.

До речі, від Федора Манайла у пані Наталії залишилася динька та одна з робіт майстра, які він особисто подарував подружжю. З нею Юрій Герц прожив майже 60 років у шлюбі, й до кінця життя вона була для нього музою. Цікаво, що членом спілки пані Наталія стала навіть роком раніше, ніж Юрій Герц, якого тоді вважали абстракціоністом.

«Ми прожили 57 років душа в душу, майже без сварок. Завжди підтримували один одного. Мали в родині рівні права, — згадує пані Наталія, пригощаючи кавою, якої сама останнім часом не вживає. — Бувало, й повадимося, іноді навіть через те, що мені не подобалася композиція в його роботі».

«Я не публічна особа, тому завжди була в тіні свого чоловіка», — продовжує моя співрозмовниця. Каже, що є дочкою емігранта Семена Толстого, далекою родичкою письменника Льва Толстого. Навчалася обробці дерева, але опісля довгий час займалася ткацтвом (до 1990). «То тяжка робота!» — констатує.

Хоч і заробляла 2—3 тисячі за один гобелен розміром 2 на 3 м, та працювати над ним доводилося близько року. Замовлень вистачало. Але бувало, що рік роботу мала вона, а наступного року — Юрій. Так і жили, поклавши гроші на книжку, а потім з неї «доїли», пояснює жінка.

З її ж слів, удома чоловік щось робив, лише коли мав дяку. Ніколи не малював з натури, кожну роботу пропускав крізь себе, на пленерах накидував замальовки, над якими потім працював у своїй майстерні. «Я жодного разу, до речі,  не була з ним на пленері», — зауважує. Щодо музичних смаків, то, як зрозуміла, Ю.Герц любив слухати народну пісню, особливо у виконанні Закарпатського академічного народного хору. Був врівноваженим і ніколи не кричав. «Траплялося, звичайно, вилається на колег, коли ті сердили (сміється). Натомість в їжі Юра не був перебірливим, пасолю з капустою любив найбільше», — згадує моя співрозмовниця.

У 1957 році у них народився син, який помер 15 років тому. Після його смерті Юрій Герц, каже пані Наталія,  відраду та втіху знаходив у малюванні. На жаль, багато курив. Часом після обіду в майстерні стояла завіса з диму. Так тривало років з 40, але захворів на пневмонію і був вимушений кинути палити. «Він жив у своєму світі й нікого туди не пускав, іноді навіть мене», — зізнається вдова.

З Юрієм Герцом, каже, познайомилася «банально», коли вчилася в Ужгородському училищі прикладного мистецтва на 2-му курсі. Він був старшим. Потім його забрали в армію, а вона продовжила навчання.

Впродовж 3 років, коли він служив, молоді люди придивлялися один до одного, а майже відразу після служби одружилися. «Це було спонтанно», — каже пані Наталія.

Останні дні життя Юрія Герца його дружина пам’ятає, як сьогодні: «У майстерню ходив ще за тиждень до смерті. 9 вересня ми були на нашій дачі, що за Доманинцями. У середу веселилися вдома з гостями, а в четвер, 13 вересня, він прокинувся з відчуттям слабкості, навіть не міг стати на ноги. Наступного дня його забрали в лікарню, але діагноз ніхто не поставив. Він вгасав, а на вихідних лікарів не було, то й не було кому лікувати. В суботу його не стало. Помер у мене на очах. До смерті говорив весь час, жалівся лише на слабкість…».

Анастасія НОЖКА, газета «Новини Закарпаття»

Читайте також:

• Блекаут й електрика "в горах": ще один грізний об'єкт "вріже світлом" у закарпатській громаді (ВІДЕО)
• Уже тричі зафіксовано приліт у Закарпатській області: в Україні укотре - масштабна тривога
• Чому українці не йдуть на фронт? Командир 3-ї штурмової розкриває болючу правду
• Вінницький ракетний завод "Porohtar" презентував новий ОТРК "Ліщина" — мем у дії