Сім природних чудес Закарпаття

Їх було визначено під час загальнообласної акції «Сім чудес Закарпаття» у 2009 році. А нині на календарі — вже 2013-й. Спробуємо, отож, розібратися, який стан цих чудес сьогодні та які проблеми їх переслідують. А на роль експерта ми запросили директора «Турінфоцентру Закарпаття» Олександра Коваля, який вважає, що далі піару справи не пішли.

Йому дісталося 1-ше місце у списку чудес. Це найбільше і найглибше високогірне озеро України, яке розташоване на висоті майже 1000 метрів над рівнем моря. Із 32 закарпатських озер Синевир вважається найкоштовнішим природним скарбом однойменного Національного природного парку «Синевир». Синевирське озеро утворилося у післяльодовиковий період внаслідок перекриття річкової долини зсувами. У лісах довкола озера ростуть 38 видів унікальних рослин і живе 20 видів тварин, занесених до Червоної книги.

Але, окрім великої кількості плюсів, у озера і навколишньої території є проблеми. Одна з них – активне будівництво. Наскільки воно законне, Олександр Коваль сказати не береться. Проте каже, що ці новобудови псують загальну картину. «Ландшафт навколо озера трохи занепав. Втратилися автентичність та унікальність дикої природи. На цьому заробляють гроші приватні підприємці, але якщо прислухатися до окремих туристів, то їм стає нецікаво. Імідж пішов озеру не на користь», — вважає Олександр.

Разом з тим, фахівці звертають увагу на ще одну проблему. Зі слів головного природознавця НПП «Синевир» П.Шпільки, інтенсивне всихання ялинових насаджень — це проблема не лише «Синевира», але й усіх Карпат.

посідає 2-ге місце в рейтингу «7 чудес Закарпаття». Розташована в урочищі Кіреші, що за 4 км від Хуста. З 1992 року долина перебуває у складі Карпатського біосферного заповідника, який зараховано до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Площа долини — майже 257 га. Заповідник має на своїй території унікальні дикі гірські нарциси, які не збереглися більше ніде у Європі. Цей середньоєвропейський високогiрний вид поширений в Альпах, на Балканах i в Карпатах на висотах 1100—2060 м. Долина завдячує своєю славою не лише нарцисам, тут зустрічаються й інші види рослин, занесені до Червоної книги України. Живуть і рідкісні види тварин та багато видів метеликів. Але, на жаль, є причини переживати за майбутнє і цього дива природи.

Олександр Коваль каже, що Долина нарцисів ще не втратила своєї привабливості у туристів. Нерідко можна почути незадоволення і критику щодо тутешньої інфраструктури. Нема, зокрема, вбиралень. «Ситуація тут трохи краща, ніж на озері Синевир, — вважає О.Коваль. — Можливо, це пов’язано з тим, що великий наплив туристів у цій мисцині буває лише раз на рік». Доцент кафедри лісового господарства УжНУ Едуард Туриса в одному з інтерв’ю наводить  причину, яка може призвести до занепаду долини — недосконале наукове вивчення популяції нарциса. Науковець зазначає, що Долина нарцисів є не природним, а антропогенним утворенням, бо нарцис тягнеться до високогірних місць. Низовина – це нетипова територія для поширенння цієї популяції. Рослина поширилася на рівнині лише після освоєння людьми цієї території. За часів Чехословаччини землі урочища Кіреші, незважаючи на пильну охорону з боку держави, активно використовувалося жителями Хуста та однойменного села. А тепер, як стверджує науковець, вся природоохоронна діяльність у нас зводиться до накладання штрафів на порушників. «Ми повинні знати популяцію, враховувати фактори, які на неї впливають, і тримати її у стані динамічної рівноваги», – каже пан Едуард.

Сьогодні долину, на думку науковця, врятують регулярне косіння території, відновлення меліоративних процесів, бо помітним є її заболочення. «Часто також практикується викопування цибулин, розрізання, висушування і садіння знову. У горах для нарциса такого стресу завдають кліматичні умови, а у низинах до цього потрібно вдаватися штучно», – пояснює біолог.

Ця перлина  Рахівщини та й усієї України посіла 3-тє місце, бо є найвищою вершиною Українських Карпат. Розташована на території Катратського біосферного заповідника. Користується підвищеною популярністю серед туристів цілорічно. Тут теж ростуть червонокнижні види рослин. В останні роки Говерла страждає від засміченості, екологи ж наголошують на поступовому знищенні рослинного покриву на вершині. За розрахунками фахівців, екологічне навантаження на Говерлу не має перевищувати 200 осіб на добу. Олександр Коваль нагадав, що екс-президент України Віктор Ющенко започаткував традицію масового сходження на Говерлу, що порушує норми та правила поведінки людей у заповіднику. «Завдано шкоди, бо за останні роки піднялися на гору десятки тисяч людей. Інтерес до неї зростає, тут проводяться багато різних змагань. Планується навіть провести забіг на гору. Її рельєф, клімат та природа є цікавими для туристів. Піар є, але системних дій та корисних речей зроблено не достатньо», — констатує  Олександр Коваль.

Вони посідають 4-те місце у рейтингу. Кунігунда (Кунікунда) — найбільше із солоних озер, розташованих на західній околиці Солотвина. Утворилося 1902 року внаслідок просадження на 20 м щойно відкритої соляної копальні «Кунігунда» (звідси й назва озера). Водойма неправильної форми з островом посередині. Це карстове озеро, наповнене цілющою водою. Знаходиться у Тячівському районі.

Донедавна у Солотвині діяли дві унікальні оздоровниці – Українська алергологічна та Закарпатська обласна лікарні.

У їхніх підземних  соляних шахтах (подібні найближчі є у Польщі) на глибині 300 м лікувалися хворі не лише з України та Росії, але й світу…

Нині шахти затоплені. Директор «Турінфоцентру» каже, що на них чітко і однозначно можна поставити хрест, бо самі люди їх знищили. «Починаючи з 90-х років активного масового використання ресурсів озер з оздоровчою метою майже не виділялися кошти для викачування води. Тепер це — територія стихійного лиха, яка не рекомендована людям для відпочинку», — зазначає О.Коваль.

Їй дісталося п’яте місце. Вона розташована на правобережжі Ужгорода. Висадили липи чехословацькі ботаніки у 1928 році на колишній набережній художника Рошковича (тепер Незалежності). І, напевно, не здогадувалися, що алея  колись стане найдовшою липовою в Європі. Сьогодні її довжина сягає більше 2 км. За переказами, під однією з лип заховано гільзу з посланням майбутнім поколінням. Нині ж помилуватися липовою алеєю в період цвітіння дерев з’їжджаються багато туристів.

Олександр Коваль каже: «Липова алея цікава, час від часу тут проводиться оновлення. За нею доглядають, і тому вона є позитивною, іміджевою, біологічною складовою Ужгорода. Одні дерева вже відцвіли, а інші ще цвітуть. Це означає, що алея має різні сорти лип, які дозрівають у різні часи. Це гарне місце для романтичних зустрічей. Вона активно працює на імідж міста та області». Правда, час від часу шкідники полюбляють липу…

Він посів 6-те місце, вважається головною окрасою Рахівщини. Центр  розташований поблизу села Ділове. Знак «Центр Європи» встановлено у 1887 році. Місце для нього дуже точно виміряно за допомогою спеціального апарату зі шкалою меридіанів і паралелей. Трохи вище,  на схилі гори, можна почерпнути чимало цікавої інформації про Україну, наш регіон, Карпатський біосферний заповідник, про тваринний і рослинний світ Закарпаття.

Тут все забудовано – колиби, музей. Через це вузька дорога створює зону підвищенної аварійності, а під час напливу  туристів нема де паркувати авто. «Центр Європи» доглядається і тому засміченість зустрічаються не так часто, як на Говерлі.

«Сюди привозять офіційні делегації з інших областей країни та з-за кордону. Це — зона великого інтересу. Звідси — і велика кількість сувенірних наметів», — каже Олександр Коваль.

У неї — 7-ме місце. Село Поляна розташоване на великому шляху від Верецького перевалу — «Великих Руських воріт» — до Сваляви. В 1907 році споруди курорту були повністю знищені пожежею, а з 1913-го він знову почав відбудовуватися. В 1935 році це вже був один із найсучасніших і відомих курортів, де лікувалися влітку та взимку. Мінеральна вода тут використовується для питного лікування, вуглекислих мінеральних ванн, кишкових промивань, інгаляцій тощо. Реалізується вона в межах України та експортується в пострадянські держави, США та Канаду. 

Олександр Коваль звертає увагу на те, що після останніх виборів влада трохи відремонтувала дорогу. Наплив туристів сюди зростає (взяти хоча б свято мінеральної води, яке проводиться в липні). Але за роки, відколи запаси мінеральних вод віднесли до чудес, бренд Поляни так і не сформувався. Точніше, він є, але немає організації, підприємств, які зацікавлені в розвитку. Є й проблема масової забудови території та зменшення запасів джерел мінеральної води.

Загальні ж висновки нашого експерта такі: «Туристичний потенціал на Закарпатті нині є лише продуктом. Це пов’язано з відсутністю подальшого розвитку стратегії, нерозумінням природи бізнесу. А ще люди не цінують те, що мають. Самі ж усе знищують. Для них стає нормою бруд, захаращення. І сумно, що ці тенденції посилюються. А потрібно, — вважає О.Коваль, —  менше думати про піар та зайнятися системним розвитком».

Читайте також:

• На деревах й під снігом: скляне чудо у закарпатських лісах. Людей тягне магнітом (ФОТО)
• На Закарпатті вводили аварійні відключення й відмінили одну з черг
• На Закарпатті забили на сполох: дитину рятує уся громада. Що сталось?
• Хто з чоловіків зможе виїхати за кордон з 1 грудня: детальний перелік