Особливості санаторного лікування по-закарпатськи

Те, що наш край — чудове місце для відпочинку і оздоровлення, знають на всьому пострадянському просторі, а нині й у багатьох країнах світу. Кришталево чисте повітря Карпат (і прохолодне, що важливо у спекотне літо!), цілюща вода мінеральних джерел, вироблені десятиліттями оздоровчі методики у санаторіях ваблять на Закарпаття тисячі туристів і відпочивальників. Видається, що панує суцільна ідилія… Якщо ж придивитися уважніше до санаторної галузі в нашій області, то питань, виявляється, є більше, ніж відповідей на них. Про це ми й говоримо нині  з директором представництва ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» в Закарпатській області Любов’ю БУРАК .

Любове Іванівно, розпочався сезон літнього оздоровлення. Які види на нього мають профспілкові санаторії Закарпаття?

— Передусім очікуємо стовідсоткового завантаження. І хоча в наших оздоровницях люди відпочивають цілорічно, до літнього сезону готуємося особливо ретельно. Адже в цей період року в закарпатські санаторії їдуть не тільки для лікування та оздоровлення, а насамперед – для відпочинку. Тому, окрім поточних та капітальних ремонтів, закупівлі нового медичного обладнання, відкриття нових реабілітаційних відділень, неабияку увагу приділяємо облаштуванню спортивних та дитячих майданчиків, зон для відпочинку, організації культурно-масової роботи, «розвідуємо» нові екскурсійні маршрути, які могли б зацікавити наших гостей.  

Хто переважно відпочиває у санаторіях, звідки приїжджають люди, які відгуки дають, чи скаржаться?

— До десяти відсотків – громадяни інших держав. Багато росіян, білорусів, німців, молдован, ізраїльтян. Менше приїжджають зі Швейцарії, США, Польщі, Словаччини, Чехії. Найбільше, звісно, українців, серед них чимало і закарпатців. Але чомусь Фонд соціального страхування зазвичай розподіляє путівки таким чином, що до нас їдуть мешканці інших регіонів України, а наші земляки, натомість, оздоровлюються теж в інших областях.

Стосовно скарг, то з-поміж десятків тисяч людей є, звісно, і такі, яким і сонце неправильно світить, і річка занадто шумить, і все, що оточує, – дратує. Але, що вражає, саме такі вередливі відпочивальники, як правило, повертаються на відпочинок на Закарпаття знову. Хто ж ще буде витримувати та виконувати їхні примхи та забаганки, як не толерантні, терплячі та гостинні закарпатці?! (Сміється). Та є і скарги по суті, які стосуються побуту, на кшталт – під час відпочинку в номері потік кран чи перегоріла лампа. Такі поломки чи несправності усуваються миттєво. Крім того, в оздоровницях майже щотижня проводиться анкетування, гості записують свої пропозиції та побажання. Це дає змогу керівництву не тільки реагувати на зауваження, а й розвивати санаторій у правильному напрямку.

З якими проблемами нині стикаються наші оздоровниці?

— Проблемою номер один на сьогодні є неритмічна робота Фонду соціального страхування, який закуповує від нас майже 70% путівок. На жаль, в перших половинах минулого і цього років фонд не проводив тендерів. Закуповував путівки вже на друге півріччя. Саме в цей період – літні місяці, початок осені та новорічні свята – путівки найбільше користуються попитом. Тобто санаторії можуть їх і самі продати. До речі, за вищою ціною, ніж пропонує фонд. А ось у так званий «низький сезон» — після новорічно-рідзвяних свят та на початку весни, коли ледь «животіють» (або завмирають) майже всі відпочинкові заклади різних форм власності, напівпорожніми є і профспілкові оздоровниці. А відтак доводиться переводити працівників на неповний робочий день – 0,75 чи й 0,5% ставки. Гадаю, фонд міг би внести у свою роботу корективи і допомогти цілорічній рівномірній наповненості санаторіїв. Тим паче, що для більшості хворих курс санаторного лікування у спекотні літні дні не завжди себе виправдовує. Не кожному корисно оздоровлюватися у період особливо активного сонця. Передусім це стосується людей похилого віку, осіб із серцево-судинними захворюваннями, схильними до гіпертензії, зі стенокардією, тих, хто лікувався або лікується від онкозахворювань тощо. Періоди так званого «міжсезоння» найбільш сприятливі для профілактики та ефективного лікування шлунково-кишкових захворювань, загострення яких, як відомо, характеризується сезонністю.

Закупівлі фонду не завжди й економічно вигідні для оздоровниць, бо ціна, яка задовольняє фонд, майже не покриває потреб на основні видатки. Прикро, але участь у тендері ми повинні брати на тих же засадах, що й аналогічні приватні заклади, витратна частина яких набагато менша. Навіть якщо порівнювати сплачені податки. Для приватних комплексів – це єдиний податок у розмірі 200—300 грн., в той час, як оздоровницями та господарствами Представництва «Укрпрофоздоровниця» минулого року до бюджетів районів було перераховано 45 мільйонів 153 тисячі гривень

Крім того, впродовж останніх років ФСС не завжди вчасно розраховується за путівки. Натомість ми маємо «головний біль», яким чином «у борг» прийняти відпочиваючих: за які кошти закупити продукти харчування, медикаменти, оплатити енергоносії тощо.

Інша болюча для нас проблема – зазіхання держави на профспілкове майно. Завдяки багаторічній роботі профспілкових оздоровниць в нашій державі збережено унікальну систему оздоровлення хворих. Висококваліфіковані кадри, належна лікувально-діагностична база, науково-методична складова лікування та оздоровлення дозволяють перебувати нашій рекреаційній системі оздоровлення на провідних позиціях у світі. Нині держава хоче зруйнувати напрацьовану роками виправдану систему оздоровлення. Задля того, аби відібрати «народні» рекреаційні об’єкти і передати їх у приватні руки, державні керманичі щедро надсилають до нас перевірку за перевіркою, надбане роками майно сьогодні ми повинні захищати, відвойовувати, відсуджувати.

Ще одна проблема — виснаження і небезпека забруднення та знищення окремих родовищ закарпатських мінеральних вод. На жаль, забудова в охоронних зонах Голубинського родовища не припиняється. Дебіт мінералки тут зменшився з 150 до 80 кубів. Аналогічна ситуація і на Шаянському родовищі, де в І зоні суворого режиму триває будівництво. Спеціалісти стверджують, що про ці курорти невдовзі доведеться говорити у минулому часі, як, до прикладу, про унікальну спелеотерапевтичну лікарню у Солотвині, де теж був присутній людський фактор, не були враховані рекомендації та приписи екологів. Через будівництво порушили баланс прісних вод, і шахту затопило. До речі, через хаотичну забудову навколо профспілкових санаторіїв також маємо проблему з надмірним навантаженням на існуючі комунікації, що призводить до проблем із водопостачанням, роботою очисних споруд… І особливо прикро, що вже нині безконт­рольна масова забудова навколо профспілкових санаторіїв починає відлякувати від відомих курортів відпочивальників.

Відомо, що ціни на путівки добряче «кусаються». Якою є цінова політика профспілкових оздоровниць?

— Такою, що найбільш «процвітаючі» санаторії «Укрпрофоздоровниці» рентабельні всього-на-всього максимум на 15 відсотків. А оздоровниці з малою кількістю ліжко-місць часто-густо працюють без прибутків. Як уже мовилося, продиктована фондом вартість путівок дається взнаки. Крім того, «завдячуємо» державі за податок на додану вартість. А це, завважте, надбавка на кожну путівку 20% вартості. І це в той час, коли навколо наших санаторіїв інтенсивно розвивається приватний сектор. А це нові, з «євроремонтами», сучасним устаткуванням споруди. Якщо зважити на факт, що кількістю ліжко-місць вони нас часто перевершують, економлять гроші на сплаті податків, оренді землі, утриманні штату, медичної бази, клубу, котельні, очисних споруд, паркової території тощо, то, відповідно, ці ж кошти мають можливість вкладати в подальший розвиток закладу, можуть варіювати цінами.

Яким чином працювати в таких відверто нерівних умовах? Про який розвиток і модернізацію закладів можна говорити?

Вважаємо, що санаторії слід звільнити хоча б від ПДВ на лікувальні процедури чи харчування. Згадайте, як розвивалися відомі курорти Туреччини чи Єгипту. Там землю віддавали за символічну плату, на десятки років інвестори були звільнені від оподаткування. Держава знала, що свої мільярди прибутків вона отримає від приїжджих в інший спосіб, коли ті відпочиватимуть, їздитимуть на екскурсії, відвідуватимуть магазини та ресторани. Що, власне, й відбувається нині.

Стосовно кусючих цін. Якщо мова йде про пенсіонерів із тисячею гривень пенсії чи інших пересічних громадян із мінімальною зарплатою, то навіть за нашими найнижчими цінами вони, на жаль, самотужки оздоровитися в санаторії собі не можуть дозволити.

Колись масово роздавали профспілкові путівки за символічними цінами. Як нині з цим справа?

— Сьогодні можна отримати путівку через Фонд соціального страхування. 30—50% вартості путівки сплачує людина, а решту відшкодовує фонд. Свого часу путівки в санаторії для своїх працівників закуповували безпосередньо підприємства. Нині це рідкісне явище. Тут також стоїть на заваді вітчизняна система оподаткування, яка не стимулює роботодавців до вкладання коштів в оздоровлення працівників. Скажімо, в Росії приватні структури звільняються від податків на ту суму, яка спрямовується на придбання путівок, в Україні – цього немає. Тому росіяни на Закарпатті часті гості.

Свого часу, пригадую, йшлося про приватизацію закарпатських санаторіїв. Таке є у планах?

— У 2006 році профспілкові санаторії намагалися перевести у комунальну власність області з перспективою їх подальшої “прихватизації”. У відповідь ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, Федерація профспілок України, Фонд соціального страхування звернулися до Верховної Ради, Кабміну, Генпрокуратури та в господарський суд. Останній, після чотирьох років слухання, незаконне рішення відмінив. Оскільки не вдалося прибрати до рук санаторії, то вхопилися хоча б за палац графа Шенборна, котрий на підставі охоронного договору на 55 років входить до майнових комплексів «Укрпрофоздоровниці». Пам’ятку архітектури, на яку хтось мав приватні інтереси, теж вдалося відстояти.

Ви вже згадували про проблеми з мінеральною водою. Можна почути й думку, мовляв, санаторно-курортні заклади — монополісти і безконтрольно її розтринкують...

— Про таке навіть говорити некоректно. У кожної свердловини є по кілька надрокористувачів — ліцензіатів. Тобто про жодну монополію не може бути мови. Безконтрольно використовувати воду держава не дозволить. Наглядових органів, які слідкують за цим процесом, не один і не два. А ось із незаконною забудовою землі, у надрах якої формується мінеральна вода, держава, на жаль, не може навести лад. В той час, коли кожен новий фундамент призводить до дегазації родовища, погіршує якість мінеральної води та зменшує її запаси. Недарма б’ють на сполох і вчені: за даними кількох наукових інститутів, хаотична забудова у зоні формування мінеральної води за 15—20 років може призвести до цілковитого її зникнення. А якщо не буде основного лікувального чинника, санаторії і довколишні приватні готелі перетворяться на звичайнісінькі турбази. Без лікувальних факторів приїжджі втратять до Закарпаття інтерес.

Які новації збираються запровадити профспілкові санаторії, аби привабити відпочивальників?

— Відпочиваючих завжди вабить Закарпаття загалом. Унікальна природа, лікувальні гідроресурси, щирі й гостинні люди. Наші оздоровниці вже багато років поспіль вони обирають завдяки високопрофесійному медичному обслуговуванню. Ми ж, у свою чергу, пам’ятаємо, що санаторно-курортне лікування – це не тільки лікувально-діагностичні кабінети, а й, зокрема, комплекс побутових зручностей, від яких неабияк залежить оздоровчий ефект. А тому працюємо і працюватимемо надалі над покращенням матеріально-технічної бази профспілкових санаторіїв.

Читайте також:

• На деревах й під снігом: скляне чудо у закарпатських лісах. Людей тягне магнітом (ФОТО)
• На Закарпатті вводили аварійні відключення й відмінили одну з черг
• На Закарпатті забили на сполох: дитину рятує уся громада. Що сталось?
• Закарпатцям слід готуватися до відключень світла 27 листопада: обленерго оприлюднило новий графік