Ерделі мені казав: «Малюєш – мружся, рисуєш – міряй».

Йосип Бабинець, член Закарпатської організації Національної спілки художників України, котрий нещодавно відсвяткував 80-річчя. Пейзажі й натюрморти цього митця...

Йосип Бабинець, член Закарпатської організації Національної спілки художників України, котрий нещодавно відсвяткував 80-річчя. Пейзажі й натюрморти цього митця прикрашали не лише обласні та всеукраїнські виставки, а й стіни галерей у Дебрецені, Гортобаді, Ніредьгазі.

– Йосипе Михайловичу, що надихає Вас на роботу впродовж багатьох років?

– Найперше – наша природа. За свій вік я побував у багатьох країнах, бачив чимало прекрасних місць, але щоразу переконуюся, що наша природа – найкраща. Навіть мої учителі (а це Й. Бокшай, А. Ерделі, Ф. Манайло, А. Коцка), провідні художники свого часу, вчили нас, що «наша природа і наші люди – май ліпші».

Намагаюся не відходити від реалізму у своїй творчості. А той реалізм мені підказує сама природа. Тому й малюю безпосередньо на місці, в майстерні ж лише додаю деякі штрихи до роботи. От, наприклад, «Зиму на Синевирському озері» я зобразив просто неба.

А одного разу на пленері в Угорщині робив нічний етюд. Місцевий житель дуже здивувався, поглянувши на мою картину: надворі – білий день, а на моїй картині – темна ніч (сміється).

– Які уроки ваших вчителів запам’яталися на все життя?

– Ще на першому курсі в художньому училищі нам казали, що кожен маляр повинен мати акварельні фарби, великий і малий пензлі, дві кнопки, аби прикріпити папір до мольберта, й склянку для води. З цього й почалося моє навчання. Далі ази мистецтва ми пізнавали під час рисування й малювання кубика або піраміди, яблука чи просто якоїсь посудини. Ерделі завжди мені казав: «Малюєш – мружся, рисуєш – міряй».

За взірець чіткості й витриманості завжди маю роботи Йосипа Бокшая. Малюючи влітку на природі, він зумів зобразити неповторну осінь. Справжній художник не просто відтворює на полотні природу, він вкладає в картину ідеї, почуття.

– Чи є щось, що не любите малювати?

– Колись не дуже любив зображати літо. Бо вся природа, все навколо – зелене, а працювати з цією фарбою складно. Та досвід приходить з роками. Тепер радо відтворюю буйну зелень літньої пори, квітучі весняні дерева, білосніжну зиму й різнобарв’я завжди неоднакової осені. Можу дозволити собі малювати все, що хочу. Досвід відіграє провідну роль у всьому – і в живописі без нього ніяк. Знання тільки в поєднанні з практикою дають добрий результат. Для успіху треба, як то кажуть, набити собі руку й око (сміється). А тоді вже можна й комбінувати свої роботи.

Анна Малахова, Старий Замок

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber