ДОСЛІДЖЕННЯ: Ставлення жителів Ужгорода, Мукачева і Берегова до об’єктів історико-культурної спадщини

<p>Нещодавно комісією з питань збереження історичної спадщини та духовності Громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації та Агенцією досліджень...

Нещодавно комісією з питань збереження історичної спадщини та духовності Громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації та Агенцією досліджень регіонального соціуму «Карпатія» було проведено соціологічне опитування громадян на вулицях міст Ужгород, Мукачево, Берегово. Головною його метою було виявлення громадської думки щодо ставлення місцевих жителів до історичної спадщини, її примноження та збереження.

Питання для респондентів формувалися в контексті трьох орієнтованих складових, тобто визначення найкращих історико-культурних об’єктів, які наразі існують у містах, умов їх збереження, а також бажань місцевих жителів щодо майбутнього увіковічення. Беручи до уваги відповідну статеву, вікову та національну вибірку, було опитано 1200 жителів вказаних міст (по 400 в кожному).

Отже, отримані дані по місту Ужгород свідчать, що ужгородці є поціновувачами історико-культурної спадщини та переймаються умовами її збереження.

Незважаючи на це, не всі опитані вважають, що в місті є архітектурні об’єкти і пам’ятники, які претендують на своєрідну візитівку древнього Ужгорода. Однак абсолютна ж більшість (96%) впевнена у протилежному (Див.: Рис. 1).

Рис. 1

Досить цікавою та розмаїтою була відповідь жителів Ужгорода на запитання стосовно значення історико-культурних об’єктів для кожного із них. Відтак, 76% городян вважають, що такі об’єкти мають важливе історичне значення. Це говорить про те, що в Ужгороді, як і в усьому Закарпатті, поважають історичні й культурні традиції, шанують історичну пам’ять незалежно від національних, релігійних і політичних переконань. Разом із тим, 22,5% ужгородців розцінюють об’єкти історико-культурної спадщини як окрасу міста, відкидаючи їх історичну знаковість. Ще 1,5% місцевих жителів не вбачають у них ніякого значення та символізму.

Отже, загалом ці дані вказують на те, що переважна більшість громадян Ужгорода все ж із повагою ставиться до історичної та культурної спадщини міста (Див.: Рис. 2).

Рис. 2

Найбільш різнобарвну мозаїку особистих уподобань громадян Ужгорода можна прослідкувати за оцінкою найважливіших і привабливіших об’єктів історико-культурної спадщини в місті. Вона представлена на Рис. 3.

Серед лідерів, як бачимо, знаходиться Ужгородський замок (19,9%), Греко-католицький кафедральний собор (16,5%), Обласна філармонія (стара Синагога) (13,9%), а також Закарпатський краєзнавчий музей (11,8%).

Серед інших знакових історико-культурних об’єктів міста громадяни назвали Будинок Закарпатської ОДА (Білий дім), Центр міста, Коруну, Липову алею та ін. Як і належить культурній столиці регіону є в переліку названих і музей, і театр, і храми, парки, пам’ятники.

Рис. 3

На запитання щодо відповідальності за збереження об’єктів історико-культурної спадщини, то думки ужгородців розподілилися таким чином: 64% – місцева влада, 25,5% –жителі міста, 7,5% – правоохоронні органи, 3% – громадські організації. Варто звернути увагу, що високий рівень відповідальності місцевої влади за збереження таких об’єктів покладається на них громадянами через те, що саме влада на місцях виступає ініціатором реконструкції старих чи зведення нових пам’ятних місць, маючи для цього відповідні ресурси, а часто й приймаючи важливі рішення без публічного громадського обговорення. Щодо громадських організацій, то тут очевидним є закид у бік культурно-освітніх та національних організацій, які повинні також опікуватися об’єктами, які входять до сфер їхніх інтересів. Загалом така думка громадян проілюстрована на Рис. 4.

Рис. 4

Респондентам також було поставлене запитання про відому подію в місті чи постать, які заслуговують на увіковічення в місті у перспективі. Опитання показало, що тут лідирують легендарний Князь Лаборець (причому його городяни бачать на коні) (3,3%), відомий ужгородський історик і міський керівник Петро Сова (3%), греко-католицький єпископ Теодор Ромжа (2,8%).

Серед інших називалися імена відомого на весь світ силача Івана Кротона (2,5%), гетьмана Козацької України Богдана Хмельницького (2,5%), лідера комуністів 1920 – 30-х років Олекси Борканюка (2,3%).

Разом з тим, значним є відсоток тих, хто вважає, що ніхто більше не заслуговує на скульптурне увіковічнення (42,5%). 24% відсотка респондентів відповіли, що місто більше не потребує монументів і на них витрачати кошти не треба. Ще 10% громадян однозначно не можуть відповісти на це запитання (Див.: Рис.5).

Рис. 5

Дещо іншою спостерігається картина з даної проблеми серед жителів міста Мукачево. Те, що в місті є об’єкти історико-культурної спадщини, чітко усвідомлюють 93% місцевих жителів. Натомість 6,5% мукачівців вважають, що таких у їхньому місті немає (Див.: Рис.6). Хоча сумнівно, що своєрідною візиткою міста скажімо Замок-Паланок є, а ось об’єктом історико-культурної спадщини його назвати важко!? Так чи інакше, результати опитування говорять самі за себе.

Рис. 6

Щодо значення об’єктів історико-культурної спадщини для міста, то мукачівці висловилися майже так, як і ужгородці. 71% респондентів заявили, що вони мають важливе історичне значення, 22,5% опитаних ставляться до них як до звичайної окраси міста. Проте 6,5% вважають, що для міста вони не мають ніякого значення (Див.: Рис. 7).

Рис. 7

Серед найвідоміших і найвизначніших об’єктів культурно-історичної спадщини, за словами городян, опинилися як пам’ятники, так і цілі історичні комплекси. Зокрема, яскравими місцями для гордості мукачівців названо Замок-Паланок (43,5%), Свято-Миколаївський жіночий монастир (19,6%), Ратушу в центрі міста (15,4%). До архітектурно-пам’ятних окрас Мукачева також потрапили Художня школа імені Мігая Мункачі, приміщення якої відоме як Білий палац Ракоці (3,6%), пам’ятник Кирилу і Мефодію (3,6%), центр міста загалом (0,9%). При цьому, майже 10% респондентів ненаважилися назвати найвизначнішу пам’ятку Мукачева (Див.: Рис. 8).

Рис. 8

Реакція респондентів була досить відвертою і на запитання стосовно відповідальності за збереження об’єктів історико-культурної спадщини. Тут думки громадян розподілилися таким чином: міська влада – 54,5%, жителі міста – 33,5%, громадські організації – 7%, правоохоронні органи – 5%.

Кидається у вічі, що, на противагу думці ужгородців, мукачівці більше покладаються у питанні захисту пам’ятних об’єктів на власні сили громадськості (міські жителі спільно з громадськими організаціями утворюють 40,5%), що свідчить про високий рівень усвідомлення власної відповідальності за архітектурну красу в місті (Див.: Рис. 9).

Рис. 9

Даючи відповідь на запитання щодо увіковічення історичних постатей, які чимало зробили для Мукачева, респонденти проявили себе неабиякими знавцями історії міста. Зокрема, серед історичних постатей місцеві жителі закцентували увагу на Теодорі Ромжі (4,5%), Федорові Корятовичу (3%), Мігаї Мункачі та Олександру Духновичу (хоч у центрі є невеликі пам’ятки), а також родині графів Другетів (по 2,5%). Називали респонденти й Князя Лаборця, Ференца Ракоці (по 2%) та ін.

Варто звернути увагу й на такі показники: не заслуговує ніхто – 38,5%, не потрібно більше 26,5%, важко відповісти – 9,5% (Див.: Рис. 10).

Рис. 10

Не менш цікаві відповіді респондентів на наші запитання ми ортимали в Берегові. Загалом тут запропоновані питання знайшли цілковите відображення загальнорегіональних традицій, навіть незважаючи на більш строкатий національний склад міста.

Зокрема, 84,5% берегівчан вважають, що в Берегові однозначно є об’єкти історико-культурної спадщини. Тільки 5,8% опитаних заявили, що таких немає, а ще для 9,8% респондентів виявилося важко відповісти на це запитання (Див.: Рис. 11).

Рис. 11

Як важливе історичне значення існуючих пам’ятних об’єктів у Берегові розцінюють 60,8% опитаних. Натомість 29,5% розглядають їх як окрасу міста, а ще 9,8% респондентів вважають, що вони не мають ніякого значення для міста (Див.: Рис. 12).

Рис. 12

Серед найвизначніших об’єктів історико-культурної спадщини, розташованих у місті, його жителі назвали Українську гімназію (10,2%), Римо-католицьку церкву (9,5%), Реформатську церкву (8%), Будівлі «Золотий павлін» (5,1%) та Угорського педагогічного інституту (5%).

Цікаво, що чимало респондентів серед найвідоміших у місті називали релігійно-храмові споруди. Відтак на Рис. 13 представлені майже всі із історично діючих у Берегово церковних споруд, а також стара Синагога, площа Кошута й пам’ятник Ш. Петефі.

Рис. 13

Говорячи про рівень відповідальності за збереження об’єктів історико-культурної спадщини, 52,3% респондентів заявили, що це лягає на плечі місцевих жителів, котрі в першу чергу повинні бути зацікавлені в благоустрої та недопущенні занедбаного стану пам’ятних споруд. Натомість місцева влада, правоохоронні органи та громадські організації мають цьому активно сприяти й допомагати. Відтак, 28% опитаних перекладають відповідальність за це на місцеву владу, 12% – на правоохоронців, а ще 7,8% – на громадські організації, що діють в місті й повинні взяти під опіку історичні пам’ятки.

Рис.14

Важливість збереження того, що вже є, очевидно, переважає над тим, що слід встановити в майбутньому. Про це можна зробити висновки, оглянувши Рис. 15, на якому, зокрема, зазначено, що 44,5% опитаних вказують на непотрібність встановлення нових об’єктів історико-культурної спадщини в Берегові. Ще 33,5% вважають, що такої честі не заслуговує ніхто, а 4,5 % респондентів важко відповісти.

Натомість, у тих, хто вважає все ж доцільним у перспективі увіковічити якусь подію чи постать у місті, переважають бажання встановити пам’ятник Тарасу Шевченку (4,3%), відновити Синагогу (4%), облагородити центр міста (3,3%). За думками окремих респондентів на вшанування у вигляді пам’ятника заслуговують також Ференц Ракоці ІІ (1,8%) та Леся Українка (1,3%).

Рис. 15

У цілому проведене опитування показало, що міські жителі трьох міст Закарпаття усвідомлюють роль і значення історико-культурної спадщини як для сьогодення, так і для збереження її для майбутніх поколінь. Вони є знавцями історичних персон і подій у минулому краю, а також жваво цікавляться проблемами захисту відповідних об’єктів від вандалів та природних руйнувань. Важливим також є усвідомлення того, що місцеві громади повинні стати на захист кращих зразків історико-культурної спадщини, але й не без участі місцевих органів влади та правоохоронних структур.

Маріан ТОКАР,

голова комісії з питань збереження історичної спадщини та духовності Громадської ради при Закарпатській облдержадміністрації,

Михайло ШЕЛЕМБА,

заступник голови Агенції досліджень «Карпатія»

Читайте також:

Поділитись:: Facebook; Twitter(X); Whatsapp; Telegram; Viber