1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. > >

Як поверталося в Королево Королевське Євангеліє

20.09.2021 10:47 Культура Ексклюзив Голос Карпат

Королевське Євангеліє (саме так пишуть цю назву науковці) – знаменита історична пам’ятка Королева, яка дійшла до нас із сивої глибини століть.

Королевське Євангеліє (саме так пишуть цю назву науковці) – знаменита історична пам’ятка Королева, яка дійшла до нас із сивої глибини століть.

Чудова рукописна книга, створена колись у стінах замку Ньолаб, зберігається зараз у фондах Закарпатського краєзнавчого музею, і рахується фахівцями в числі найцінніших його експонатів. Особлива унікальність цього манускрипту полягає у двох написах в кінці книги, які вказують на точні місце і дату її написання, ім’я переписувача та ім’я замовника.

«Съ тетраевангелие, исписáся вънелабском грáду михалевѣ избѣ, кралхазской в лѣтѣ 6909. Станиславом граматиком многогѣшним. О Христé», — йдеться у написі зліва.

Або сучасною мовою: « Це тетраєвангеліє написано в Ньолабському замку, в Михалевій кімнаті, в році 6909 Станіславом граматиком многогрішним». Необхідні пояснення: а) рік 6909 –за новим літочисленням відповідає 1401 року, б) Тетраєвагеліє в перекладі з грецької означає «четвероєвангеліє», адже в цій книзі під однією палітуркою вміщені канонічні благі сповіщення чотирьох апостолів– від Луки, від Марка, від Івана та від Матвія.

На останньому аркуші написана дарча грамота людини, яка оплатила і отримала у власність цю дуже дорогу на той час книгу Якийсь Стефан Вінц купив її , щоб утішити душу свою, жінки Марії, батьків та родичів.

Азъ рабъ Божіи. Отца и Сына и Святаго Духа и Святыя Троицу, именем Стефанъ. по прозвищу Винцъ, купихъ съ тетраеуглъ за свою душу, и подружія ми Мароу и родитель моих Андреа, и Марію и за душу татомирову и Шандрову, и про симїину и синовь моих… И дадох его попу Никітѣ», — написано у ній.

Далі Стефан Вінц наказує священику Микиті передати Євангеліє своїм нащадкам для служіння, але в жодному разі не продавати. Порушнику цієї постанови дарувальник погрожував прокляттям. Вінци, як тепер відомо - румунська дворянська сім’я у Марамороші, вони володіли землями у долині річки Іза ( ліва притока Тиси, впадає в неї біля Сигота). Втім, цей манускрипт бачили в бібліотеці володарки замку Ньолаб Каталіни Фрагепан ще у 1550 році. Потім Євангеліє, очевидно, рушило у мандрівку церквами, скорше всього румунськими, бо знайшли його лише після Другої світової війни в бібліотеці Мукачівського жіночого монастиря на полиці з румунськими та латинськими книгами. Румуни до ХІХ століття в богослужінні користувалися слов’янською мовою, як мадяри – латиною.

Монастир цей до 1947 року був чоловічим василіанським, але радянська влада визнала за краще ченців розігнати, а саме приміщення віддати під жіночий православний. Певна логіка в тому була, адже після війни з’явилося багато удовиць, які прагнули стати монашками. Нові насельниці монастиря запросили високоосвіченого священника, отця Василія ( Проніна) для наведення порядку у багатій бібліотеці монастиря. Там і знайшов він наше Євангеліє, одразу побачив його цінність і описав його в тогочасній пресі, а згодом передав до Закарпатського краєзнавчого музею. У 1961 році ігумен монастиря передав Євангеліє до Закарпатського краєзнавчого музею, де воно отримало інвентарний № 798 і де воно перебуває досі. Пам’ятка була сформована із 22 зошитів, у кожному з яких по вісім листів, а також половини зошита, доданого наприкінці. Усіх листів було 360, що наштовхувало дослідників на аналогії із кількістю днів у році. Утім, втраченим є один листок першого зошита, п’ятий і шостий листки 18-го зошита. Текст різних частин книги написаний уставом, півуставом, скорописом і в’яззю на блідо-сірому папері, на якому є два водяних знаки-філіграні у вигляді дзвону і половини тулуба єдинорога. Королевське Євангеліє також має оздоби: 11 заставок, різноманітних за стилем, мотивами (орнаментальні та сюжетні) та розфарбуванням. Уміщено дві тератологічні заставки, Це описано дослідницею О. Сопко у розвідці «Оздоби Королевського Євангелія 1401 року».

«У кодексі бачимо як риси традиційних оздоб ХІІ-ХIІІ ст. старовізантійського стилю, так і оздоби ХІV-ХV ст. — заставки рослинно-тератологічні, які з часом трансформувалися у нововізантійський стиль. Завершується це розмаїття оздобами з народною орнаментикою, що є впливом деяких видів декоративно-прикладного мистецтва», — пише дослідниця.

Зокрема, у рукописі є композиція у вигляді птахів-химер із рисами старовізантійського стилю, заставки у вигляді плетінки й літери-ініціали в балканському стилі і навіть народно-орнаментальні мотиви, що нагадують вишивку рушників у місцевості постання

Загадковою залишається особа переписувача Королевського Євангелія Станислава Граматика, тож вчені природно висловлюють різні припущення щодо цього. Так, ігумен Василь (Пронін) писав, що багатство грецизмів у рукописній книзі може свідчити про грецьку шкільну освіту переписувача. Він же задавався питанням, що означає слово «граматик» - чи вчене звання, чи власне ім’я. Професор В. Німчук наводить кілька версій походження переписувача: а) переписувач міг приїхати із дружиною подільського князя Федора Коріатовича у 1393 р.; б) був місцевим. Аналізуючи післямову Станислава Граматика, лінгвіст знаходить у ній риси як української мови, так і хорватської, і сербської. Фактом є те, що у післямові до Королевського Євангелія і в дарчій грамоті помітний вплив закарпатської говірки, і в наші дні поширеної в Королеві. Однією з нез’ясованих обставин постання Королевського Євангелія є і те, з чого — з якого протографу — його переписував Станислав Граматик. Ігумен Василь (Пронін) відзначав, що, приміром, у Євангелії від Івана є розбіжність зі слов’янськими перекладами, але тотожність із грецькими текстами. Вірогідно, що Станислав Граматик не просто переписував Євангеліє, але міг частково й перекладати його. О. Сопко на підставі аналізу художнього оформлення пам’ятки і багатства його стилів припустила, що Станислав Граматик узагалі міг використати декілька протографів для створення своєї рукописної книги.

Влітку 2011 року мені подзвонив молодий вчений-філолог Василь Шаркань, викладач Ужгородського Національного університету, уродженець Королева. Мова пішла про мало відоме тоді широкому загалу Тетраєвангеліє, створене 610 років тому в Королівському замку, яке зберігалося у Закарпатському краєзнавчому музеї. Мій співрозмовник був щиро здивований тим, що мені відома історія цієї Книги. Врешті виявилося, що ми обидва читали одну й ту ж працю ужгородських вчених-мовознавців В.Л. Микитася та П.П. Чучки, які її дослідили і детально описали у 1968 році. Виникла ідея організувати її 610-у річницю Євангелія, бо це була найближча кругла дата. Оскільки я мав стосунок до ЗМІ, то на мене покладалася місія якнайширшого інформування органів влади та жителів нашого краю про саме Євангеліє, його максимальну популяризацію. Я поїхав до Ужгорода, напівлегально, за допомогою знайомого історика Людвіга Філіпа дістався до музейних запасників, де тоді зберігався дорогоцінний раритет (не був виставлений для загального огляду!), і відзняв 30-хвилинний про нього відеофільм, в якому тему Євангелія коментували Л. Філіп та О. Долгош.

Фільм цей демонструвався на Виноградівському регіональному телебаченні студією «Виноградів-ТВ» і викликав у місцевої аудиторії справжню сенсацію. Адже відомо, що коли якусь річ не показав телевізор, то її ніби й не існує. Потім написав серію статей і розіслав їх до редакцій провідних обласних газет. Інформація поширювалася і на інтернет-ресурсах. Коли урядовці та громадськість вже були, так би мовити, в курсі, почалися звернення до влади місцевих активістів, депутатські запити – і пішло-поїхало. Для прикладу наводжу одну із тодішніх своїх статей.

«Євангеліє з Закарпаття — найдавніша книга України, написана на папері»

Нещодавно у Рівненській області пишно відсвяткували 450-у річницю створення Пересопницього Євангелія. Велике зібрання із цього приводу відбулося також і у Виноградові. Однак далеко не всім відомо, що набагато раніше, ніж у Пересопниці, Євангелія переписували і в закарпатському Королеві. І коли переписування книг у Пересопницьому монастирі було, так би мовити, поставлене на конвеєр, то королівський раритет є унікальним витвором.

У фондах Закарпатського краєзнавчого музею зберігається манускрипт, якому зараз виповнюється 610 років, тобто так зване "Королівське Тетраєвангеліє" написано аж у 1401 році. Важливо, що рукопис із Королева має чітку географічну і часову прив’язку.

Як зауважила дослідниця цінного рукопису Одарка Долгош, він належить до двадцятки українських старовинних рукописів, які мають конкретну дату створення. Більше того, є всі підстави вважати, що це найдавніший рукопис на території України, написаний... на папері. На кожному аркуші на просвіт видно чітке зображення так званого водяного знака - єдинорога.

Вперше дослідив манускрипт відомий вчений і богослов архімандрит Василій Пронін, 100- річчя з дня народження якого, до речі, цими днями широко відмічалося на Закарпатті. Саме у своїй докторській дисертації, підготованій у 1951 році, дослідник вперше описав цей рукопис. Згодом, у 1957 році, в Празі , журнал "Православная мысль" опублікував його більш розгорнуту статтю на цю тему.

Потім отець Василій передав Королевське Євангеліє до Ужгородського державного університету, де ним зайнялися вчені-філологи Василь Микитась та Павло Чучка. Вони встановили, що переписувач, який себе ідентифікував як "Станіслав граматик многогрішний", був місцевим уродженцем, бо в тексті зустрічається багато елементів живої народної мови. Справа в тому, що перед кожним із чотирьох канонічних текстів Євангелій містяться на кількох сторінках своєрідні вступні статті із певними поясненнями для читача щодо використання цих текстів у богослужіннях та обрядах, адресатом яких були місцеві жителі.

Власне, за Радянської влади ніхто глибоким дослідженням Королівського Євангелія не займався, адже атеїстичний світогляд тої епохи не вбачав у тому особливої цінності.

Тільки недавно працівниця краєзнавчого музею Наталія Шевніна опублікувала історичну розвідку щодо дарчої грамоти, що зберігається разом із Тетраєвангелієм. У ній ідеться, що ця книга дарується конкретному священику, "попу Микиті" на пам’ять про сім’ю дарувателя. Наведений перелік членів сім’ї цікавий насамперед тим, що імена їх виразно слов’янського походження - Радимир, Титомир, тощо.

Особливу увагу фахівців викликає художнє оформлення тексту – віртуозно вимальовані заставки, заглавні літери, багатоколірні візерунки. Вони свідчать про високу майстерність художника, вмінні користуватись спеціальними фарбами (і виготовлювати їх), адже за 6 століть барви малюнків залишилися свіжими і яскравими.

Хто знає, який шлях пройшла ця пам’ятка старовини, поки не опинилася у архіві Мукачівського монастиря та фондах Закарпатського краєзнавчого музею? Стан його залишає бажати кращого, бо невблаганний час залишив на його сторінках свої відмітини. Обдерта шкіра із дерев’яної палітурки, загублено кілька сторінок. Реставрація коштує дуже дорого та і навряд вона здатна відновити автентичний вигляд рукопису.

Але сам факт існування Королевського Євангелія ще раз доводить, що ми маємо повне право гордитися історією нашого краю, високим рівнем культури наших предків і твердо знати, що наші народні традиції спираються на багату і давню духовну спадщину.

Як було сказано - шануймося, бо ми того варті.

Михайло Чухран, "Голос Карпат"

Місцеві органи влади спільно з Національною академією наук України, Ужгородським національним університетом, Закарпатським краєзнавчим музеєм, Українською асоціацією релігієзнавців провели 30 листопада 2011 року у Виноградівському палаці Перені масштабну науково-практичну конференцію «Королівське Євангеліє ― пам’ятка духовної культури Закарпаття». На відкритті конференції виступили голова Виноградівської районної ради О.В.Любімов, голова Виноградівської райдержадміністрації Т.В. Граб, депутат Закарпатської обласної ради, керуючий справами виконавчого апарату Закарпатської обласної ради М.А. Попович, генеральний консул Угорської республіки в м. Берегові Іштван Тот, єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан (Шашік), єпископ Ужгородський і Закарпатський (УПЦ КП) Кирил (Михайлюк), прес-секретар Хустсько-Виноградівської єпархії УПЦ МП Йоан (Шандра). Потім до роботи приступили науковці – лінгвісти, релігієзнавці, історики, мистецтвознавці. Було представлено понад 40 наукових праць, у яких прискіпливо розглядалися окремі аспекти вивчення унікального Королевського Євангелія.

Представники Закарпатського краєзнавчого музею привезли на конференцію оригінал Королевського Євангелія, що створило особливу духовну атмосферу, адже через більше ніж 6 століть ця Книга знову побувала на місці свого створення. Тоді ж було прийнято рішення про факсимільне видання Євангелія.

Потім учасники ювілейних заходів відправилися в Королево, де відбулося урочисте відкриття та освячення пам’ятного знаку «Королевському Тетраєвангелію».

  Автором пам’ятника став виноградівський архітектор Василь Черкун, а виготовили його з півторатонної брили червоного мармуру, занесеної Тисою в наш край під час катастрофічної повені 2001 року.

Пам’ятник освятили єпископи Мілан Шашік, Кирил та група священників православної церкви Московського патріархату. Завершальним акордом свята стало виконання хором викладачів Королева пісні «Боже великий, єдиний», яку підтримали всі учасники заходу.

Дослідники рукописної спадщини: мистецтвознавці, мовознавці, історики, дизайнери на чолі з кандидатом мистецтвознавства Одаркою Сопко (Долгош) із Закарпатського художнього інституту, різнобічно вивчили середньовічну богослужбову книгу, оцифрували її і за сприяння Закарпатської обласної ради у 2016 році видали 100 факсимільних примірників Євангелія. Облрада виділила на це 180 тис. грн. Пам’ятку виготовили не для продажу, а для бібліотек, музеїв та наукових закладів, — щоб усе більше вчених могли приєднатися до студій над Королевським Євангелієм. Керівниця проекту «Рукописна спадщина Закарпаття. Факсимільне видання Королевського Євангелія 1401 р.» Одарка Сопко (Долгош) проводила її презентації по всі Україні і тепер примірники видання є, наприклад, у Національній бібліотеці ім. Володимира Вернадського, бібліотеці Українського Католицького Університету у Львові, в Музеї історії релігії в Чикаго. У Королево передали 3 екземпляри –в місцеву бібліотеку та двох церков, один примірник передано у Виноградівську публічну бібліотеку.

До ювілею було виготовлено чудовий кольоровий буклет “Королевське €вангеліе: 610 років”. А у червні 2012 р. було випущено поштову листівку «Королевське Євангеліє 1401 р.», на якій художник зобразив два фрагменти тексту книги, фотографії пам’ятного знаку та руїн замку Ньолаб.

Пригадую, що на презентації поштової листівки у актовому залі Королівської ЗОШ №1 науковці запропонували спорудити Музей Королевського Євангелія, навіть був показаний його архітектурний проект, досить детально продуманий. Але з часом ентузіазм можновладців , що називається, «перегорів»…

Факсимільне видання зараз можна побачити ще і в обласній бібліотеці імені Федора Потушняка та університетській бібліотеці. Оригінал знаходиться у фондах обласного краєзнавчого музею, звідки його для загального огляду не виставляють, так що автор є одним з небагатьох людей, які тримали цей раритет у руках, гортали його сторінки і читали тексти…

Таким є Королівське Тетраєвангеліє у наші дні, коли йому виповнюється вже 620 років.

Нагадаємо, В Іршаві виявили пошкодження на меморіалі загиблим в АТО (ФОТО)

Читайте на ГК:Сьогодні у Виноградові будуть перебої у водопостачанні по цілому місту
Читайте на ГК:Королево виривається на третю позицію в чемпіонаті Берегівщини з футболу
Читайте на ГК:У Виноградові дозрівають тропічні фрукти (ФОТО, ВІДЕО)
Цей матеріал також доступний на таких мовах:Російська
загрузка...