В мережі показали рідкісні кадри зруйнованої вузькоколійки Тересва - Усть-Чорна (ВІДЕО)
На відео рідкісні та унікальні кадри, тому, що приблизно через рік після зйомки вузькоколійка була зруйнована паводком.
Побудована була вона в 1903 році, а остаточно розібрана в 2003 році. Маршрут був завдовшки 124 км. і пролягав від Тересви через Терново - Дубове - Усть-Чорна – Руська-Мокра/Лопухів – Темпа/Усть-Турбат-Бертянка/ Турбат/Пляйська - Комарне.
Головна вітка пролягала вздовж річки Тересви — від гирла до її верхів'їв. В Усть-Чорній залізниця розгалужувалась на дві вітки: одна вела вверх долиною річки Брустурянки до станцій Лопухів (Брустури) і Турбат та аж під перевали Околе і Легіонерів, що на межі Івано-Франківської області; інша вітка пролягала вверх долиною річки Мокрянки через села Руська Мокра і Німецька Мокра.
Станом на 1998 р. спостерігалася наступна картина: потяги, що відправляються з Тересви зранку і ввечері, на станції Усть-Турбат розділялися, і їхні частини йшли на станції Лопухів (і вище) і Турбат. Потяги складалися з 2-х локомотивів, декількох вагончиків і декількох платформ із пристосуваннями для закріплення колод. Заповнювання потягів було високим. Крім цих потягів, на лінії існував неупорядкований рух лісовозів, дрезин невідомої приналежності і приватних платформ (приблизно 1,5х2 метри), що завозилися нагору на тому самому потязі лежачими на лісовозних платформах, а далі заганялись на бокові гілочки хазяїнами. Униз вони могли спускатися своїм ходом.
На всіх станціях існували станційні будівлі з персоналом.
У занепад вузькоколійка прийшла в 1999 р. під час сильної повені. Були знесені багато мостів, і відновлювати їх ніхто не став. У серпні 2003 р. у районі колишньої ст. Пляйська зберігалися стрілки біля уцілілих мостів і кілька відгалужень у верхів'я рік. Прямо по рейках, утоптаним у землю, їздили «Урали»-лісовози.
Остаточне розбирання було проведено в 2003 р. У лютому 2004 р. ніяких слідів рухомого складу в Тересві вже не було. Збереглися лише 7-метрова ділянка колії в місці перетинання з автомобільною трасою, частково під асфальтом, і залишки шпал, що лежать уздовж вулиці. Депо з оригінальною водонапірною баштою збереглося в кращому вигляді (використовується під склад).
Рухомий склад: Паровози класів Dt (1927 р.), D (1929·49 р., 6 шт.), Dn2t (1914·41 р., 4 шт.), Ct (1908·22 р., 3 шт.), C; тепловози: ТУ2 (2 шт.), ТУ3 (2 шт.), ТУ4 (5 шт.), ТУ6Д (2 шт.), ТУ7 (5 шт.), М11; рейкові автомобілі Волга, ГАЗ, ЗИЛ, дрезини.
Закрита в 1999 р. До 2001 р. цілком зруйнована.
Нагадаємо, на Закарпатті у світ вийшла збірка композитора Андрія Червеняка «Пісні моєї душі».
Читайте на ГК:Рідні нарешті зможуть поховати свого Героя: “живим коридором” зустріли захисника, який поліг майже рік тому (ФОТО, ВІДЕО)Читайте на ГК:Був нагороджений знаком «Золотий хрест»: Герой із Закарпаття повернеться додому “на щиті” (ФОТО)
Читайте на ГК:Вогняна пастка: на Закарпатті спалювання сміття призвело до важких наслідків для двох працівників