На території одного із храмів на Перечинщині збереглись унікальні чавунні плити із загадковими символами (ФОТО)

На Перечинщині збереглась унікальна православна святиня Архангела Михаїла XVII століття. Побудовано церкву у 1616 році.

Храм розташовано у Тур’я-Реметі, майже у центрі села, на одній із бічних вулиць. На його території є кладовище із неймовірним чавунним литтям та каплиця із освяченим джерелом.

Поряд із обителлю, із протилежного боку відвідувачів вітає старезна плакуча верба. Сам храм мурований, базилічної форми. Стоїть на невеличкому пагорбі.

Має добрі пропорції та вишукано профільовану башту з завершенням. На вході до святині зазначено роки – 1616- 1990 рр. Перша дата, за с ловами односельчан, є роком зведення храму, а друга – роком оновлення – реставрації. Однак, в інших джерелах та, зокрема, у Вікіпедії, вказано дату спорудження церкви 1771р. У чому причина таких розбіжностей у виникненні храму наразі невідомо. Православну церкву Архистратига Михаїла, розповідають місцеві, було оновлено у 1923 році.

У храмі і до сьогодні зберігся іконостас 1806 року. Його було художньо оформлено малярем зі Словаччини Михайлом Манковичем. Іконостас живописець оформив у 1809 році, як вдалось відшукати в онлайн-архівах журналісту видання «Голос Карпат». Живописець навчався у Відні, де отримав хорошу академічну освіту. Оформлення іконостасу у православному храмі села, як відзначається у документах, було першою вагомою роботою майстра на Закарпатті. Пізніше Михайло Манкович оформив іконостас ще в одному із храмів на Перечинщині –у селі Пастілки (храм Ів. Предтечі)

Не менш цікавою архаїчною спорудою біля храму Архистратига Михаїла є деревяна каркасна дзвіниця 1928 року. Дзвінниця возвишається на кам’яному цоколі, вкрита металевим шатром. Вікна-голосниці стрілчастої форми. У 1949 році церкву підпорядкували Московському патріархату.

Від 1989 року настоятелем храму є о. Михайло Багара. Отець Михайло – художник, маляр. Він теж доклав руку до оформлення церкви, будучи її настоятелем.

Одним із загадкових місць на території храму і досі є могила 5-річної дівчинки Еліз Віндзор. Вважається, вона походила зі знатної британської родини Віндзорів. Цю історію і намагаються дослідити наразі в глибинці.

Не полишає уваги та зацікавлення охочих відвідувачів на території храму і кладовище з ошатними чавунними надгробками із написами угорською мовою. Кожна зі стел по-своєму унікальна, витвір мистецтва. Деякі із надгробків огороджені металевими конструкціями. Усі ці чавунні надгробки, за словами очевидців, були виготовлені робітниками місцевого залізо-ливарного заводу, який працював у селі у ХІХ столітті.

На одній зі стел позначено місце, де у 1848-му був похований директор ливарного заводу Фердінанд Гланцер. У нижній частині надгробка – символ: ромб, усередині якого мале коло із птахом у центрі.

Важливим символом на стіні церкви є уже добре знаний відвідувачам барельєф листоноші Федору Фекеті. Пам’ятну дошку односельчанину за віддану службу, відлили також на місцевому залізо-ливарному заводі. Цей барельєф було встановлено задовго до того, як у Перечині у центральному сквері, постала бронзова постать Федора Фекети у повен зріст.

Фото автора.