13 грудня в Україні відзначається Андрія Первозванного. Цей празник шанували ще за часів Русі.
Андрій Первозванний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа і за переказами був покровителем жителів України, Росії та Шотландії.
Із 13 грудня пов’язано багато вірувань і традицій. Увечері, напередодні цієї дати, ще із давніх часів традиційно збирались на вечорниці, де молодиці – неодружені дівчата гадали на хлопців.
Аби дізнатися ім’я судженого, дівчата ліпили вареники, де таємно вкладали записку з іменем хлопця. А ще було прийнято ззувати із ніг червоного чобота і кидати його якнайдалі через голову – куди впаде, звідти і суджений прийде.
Ворожили й за допомогою курки. На долівці клали мисочку із зерном, воду і вносили курку зі стайні. Коли птиця кричала, стріпувала крильми, то дівчина вважала, що чоловік їй трапиться негожий і битиме її. Якщо курка починала квапливо їсти, дівчина припускала, що чоловік буде товстий, жадібний до їжі; якщо ж кидалася до води – чоловік буде п’яницею. Якщо ж курка була спокійною, робила все повільно і розумно, то дівчина сподівалася, що чоловік буде хороший, порядний і непитущий. Використовували й півня для ворожіння із таким же принципом. Тільки півня найперше садили на піч, або застелену рушником хлібну діжку на покуті перед образами, а відтак пускали до зерна і води.
На Андрія знали казати:
«Андрію-Андрію, я на тебе коноплі сію,
Дай мені знати, з ким їх буду брати.
Андрію-Андрію, я на тебе сім’я сію.
Наміткою волочу, бо дуже заміж хочу.»
І по сьогодні на Перечинщині та й у багатьох інших районах області у навчальних закладах, будинках культури, бібліотечних установах, знають влаштовувати Андріївські вечорниці. Розповідають про них учням на уроках народознавства.
І зараз, подеколи, на Андрія незаміжні дівчата беруть гілку вишні чи яблуні, бузку або черемхи та ставлять у вазу на підвіконні. У той же час, мають надію, що зацвіте до Різдва. Коли ж гілка у вазоні дасть цвіт, прийде і щастя до дівчини.