На Рахівщині запрошують в онлайн-подорож до музею гір та екології (ФОТО)

І незважаючи на карантин у закарпатців є нагода потрапити до музею. Але в режимі онлайн.

До онлайн відвідин запрошують на сторінці Туристично-інформаційні центри Карпатського біосферного заповідника у Мережі Фейсбук.

У зв’язку з карантином запрошуємо відвідати Музей екології гір онлайн та пропонуємо серію публікацій про природу та історію гуцульського краю «Таємниці музейної полиці»

Історія Гуцульщини
ГУЦУ́ЛЬЩИНА – самобутній етнографічний район в Українських Карпатах зі своєрідним господарським укладом життя, побутом, традиційною матеріальною та духовною культурою. За сучасним адміністративним поділом вказана територія охоплює південні частини Надвірнянського, Косівського районів та весь Верховинський район Івано-Франківської області, південну частину Вижницького району і Путильський район Чернівецької області та Рахівський район Закарпатської області, залишилися в межах Румунії (Пд. Буковина і Мараморош).
Назва Гуцульщина походить від назви населення - гуцули. Етимологія даного слова так досі ще чітко не з’ясована. Найбільш поширеною версією його походження є співзвучність слова гуцул (и) з румунським словом розбійник. Так румуни нібито називали своїх українських сусідів за поширений серед них опришківський рух. Дехто вважає, що назва гуцули походить від слова кочувати: кочувати>кочули>гоцули>гуцули. Дехто пов’язував за таким же принципом походження гуцулів з тюркським племенем узів: узи>уци>уцули>гуцули чи тюркським словом улус - народ, люди, держава. Є навіть версія, за якою гуцули дістали свою назву від моравського князя Гецила. Маємо також версію, яка пов’язує виникнення слова гуцул від особового імені Гуц та дієслова гуцати.
Гуцули належать до карпатського антропологічного типу. Найдавніші населені пункти задокументовані від 14 ст., археологічні дані свідчать про наявність людських поселень 10–20 тис. р. тому.
Особливості історичного та соціально-економічного розвитку і природно-географічні умов Гуцульщини сформували своєрідну традиційну структуру господарської діяльності її населення. Найважливіше місце в економіці Гуцульщини займало скотарство (відгонне вівчарство). Основні заняття гуцулів – випас худоби, перероблення молока, оброблення шкір та виготовлення з них одягу, взуття, ременів, кінної збруї. Землеробство мало другорядне значення. Більше розвивалось городництво та садівництво. Допоміжними заняттями були мисливство, бджільництво, виготовлення смоли, дьогтю, бондарство, теслярство. Основні промисли – виробництво лісоматеріалів та сплав лісу, солеваріння, оброблення шкір, різьблення на дереві, оброблення металу, ткацтво, килимарство.
На Гуцульщині. існували два типи забудови дворів: відкритий із незв’язаними або частково зв’язаними будівлями та замкнений двір – «гражда» (відкритий згори та замкнений по периметру, будувався в горах для захисту від дощів, снігопадів та диких звірів).
Своєрідним був і одяг гуцулів: чоловічий складався з тунікоподібної сорочки, штанів, широкого ременя - пояса (черес), морщених постолів, хутрової безрукавки (кептар), капелюха (кресаня) або шапки (клепаня). Жіночий костюм – сорочка з уставками, дві запаски або спідниця, пояс, кептар, очіпок, намітка, хустка, постоли або чоботи, сердак, кожух.
Основу харчування гуцулів становили продукти землеробства: зернові (кукурудза, ячмінь, овес), овочі (картопля, буряк, капуста, морква) та бобові (горох, біб, квасоля). Важливу роль у харчуванні відігравало молоко та молочні продукти – коров’ячий та овечий сир, бринза, гуслянка, сметана. Споживання м’яса було обмеженим.
Звичаї та обряди гуцулів зберегли східно-слов’янську обрядову основу, тоді як їхні локальні відмінності були зумовлені особливостями господарського укладу і архаїчними елементами.
У 17-18 ст. у всій Гуцульщині діяли ватаги опришків, найвідоміший Олекса Добуш, проти панщини були скеровані повстання 1840-х, що очолив на Гуцульщині Лукян Кобилиця, імена яких оспівані в піснях та про яких складено багато легенд.
Гуцульська мова одна із архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя.

Гуцульський говір має багато власних відмін і в фонетиці, і в морфології, і в лексиці та синтаксисі. У лексиці відбилися особливі румунські і мадярські впливи, а також німецькі, грецькі, польські. Збереглося також немало слів і форм їх староруської мови. Гуцули, особливо жінки, говорили протяжно, перетягували поодинокі звуки, а це надавало говорові деякої співзвучності.
Гуцули використовували деякі оригінальні вислови, не зрозумілі тим, хто не знайомий з цим народом зблизька. Так і дотепер. Гуцульські слова змушують і дивуватися, і сміятися, і зачаровуватися тих, хто вперше їх чує.
А коли приїжджаєте кудись і зізнаєтесь, що ви з Гуцульщини, то найперше вас просять: “А скажіть щось гуцульською мовою”.
30 травня 2008 року у м. Рахові було відкрито пам'ятник Гуцулу. Одягнутий у традиційний кептар із топірцем в руках Гуцул з вольовим лицем стоїть як нагадування горянам про оспіваний в піснях і літературі сильний дух гуцулів. І напис на мармуровому п'єдесталі відповідний - "Знаймо - хто смо", - інформуювали на сторінці Туристично-інформаційні центри Карпатського біосферного заповідника

Нагадаємо,Хороші новини: гіди запрошують на віртуальні екскурсії по Закарпаттю