Питання закарпатського діалекту. Видавець та журналіст звернувся до поета Петра Мідянки

Валерій Падяк звернувся до письменника Петра Мідянки з приводу мовного питання.

Напередодні ми публікували статтю видання "Варош" про «Закарпатський діалект»: що це таке, як він виник та чому важливо його берегти. Серед експертів у статті представлено й позицію відомого закарпатського поета Петра Мідянки.

Згодом до редакції Голосу Карпат надійшов лист від професора Валерія Падяка із відповіддю П. Мідянці озвученій в статті темі.

Зазначимо, що ІА "Голос Карпат" готовий також опублікувати відповідь Петра Мідянки в разі її надходження до редакції.

Нижче подаємо текст листа В. Падяка мовою оригіналу:

Мідянка и порост 

 "… хоча я й використовую закарпатську говірку, моя мова, алфавіт, який я використовую – все залишається українськими… Взагалі, все, що є найкращого, найякіснішого – то все є українське. Все, що не дотягує до цього рівня, є русинським". (П. Мідянка).

Петро МІдянка – направду достигнутый українськый естет. Ухосновав гет чіношно морфолоґію и сінтаксис українськой бесіды; и яв ся приправити сесь алґорітм лексиков – и то лексиков, чуднов про ухо пороста, котру він, сеґінь, не годен похопити…

Што ни стих, усе ся там найде веце ги 80 процентів слів непознаємой бесіды. Ясноє діло, не про Руснака – бесіда туй за українського простака. Порост не знає, як то потовмачити на "материнську мову", айбо нияк не валовшный посиловати ся и одшмарити гет тото чужоє, не українськоє!

Він читат тот стих, зачинавучи из послідных сторонок книжочкы; там бо автор Мідянка, тихо ся из нёго посміхувучи, гейбы українського інтеліґента, уміщує му словник, де потовмачує русинські слова по українськы. Лем сяк – из словником – годен буде українськый простак, мацавучи оком буквы сякого слова, русинськов гиртанков упестованого, айбо інплантованого в українську морфолоґію, «угледіти» высоку поезію.

Позаганьбленый «плебей» направду увірує, же «ёго» українськоє материнськоє слово не діла поезії, а лем до стайні, а русинськоє – то истинноє українськоє, на котрому, и лем на котрому даст ся уціфровати майніжні емоції и чуства «щирої української душі»… Увірує, же русинськоє слово – то вособеня естетикы українського бываня на Земли, и «есперанто», што отваряє українцю вызір до Европы ХХІ столітя… Увірує, же то – українська візітовка на дорожнів мапі европськой културы… Лем же… мало чужа!

В. Падяк

(Фраґмент из будучой штукы «Дїло из бездїля»)

 Нагадаємо, Закарпатець написав вірш про журналістів на колоритному діалекті (ВІДЕО)