Михайло Геревич із Берегова пише книжки, які насолоджують душу й зігрівають серце (ФОТО)

У свої неповні 25 літ Михайло Геревич із Берегова уже встиг закінчити школу, медколедж, юрфак УжНУ та наразі викладає у навчальних закладах, де ще недавно здобував середньо-спеціальну й вищу освіту.

Написав і видав свою третю книжку талановитий молодий поет Михайло Геревич із Берегова півроку тому. Як і дві попередні, вона наповнена глибокими почуттями, роздумами, буйно, розкішно фонтанує філософською лірикою, збагачує уявою про любов, дружбу тощо. За кожним словом – поетична зрілість гарного на лице та щирого душею юнака, якого слово спокусило ще в учнівському віці. 

Повний енергії й снаги до поезії, віршованих рядків і думок, учорашній студент не тільки став заручником українського слова, але й встигає "винаходити" бальзам від туги – пише книжки, які читаються легко, які насолоджують душу й зігрівають серце.

Третя його 135-сторінкова книжка "Нам у листя вчитись треба..." (а перед тим були «Я бачу крізь темряву світло», «З небес спустилася душа»), вкотре відповіла за запитання, що хоче, куди йде, для кого пише та ким мріє стати цей молодий і привабливий юнак, що так чудово викладає свої поетичні погляди, думки, фантазії. У його теперішніх віршах, як і в попередніх пробах, маленькі думки стають великими мислями, судженнями, помислами та переконаннями, які фактично і формують цей невеличкий доробок, передмову до якого написав поет Ігор Касьяненко.

Назви його віршів "Життя – мов шахи", "Сумна, збентежена, у вишиванці...", "Вірш для всіх – і ні для кого", "Хайяму", "На що готує нас життя?", "Осінній декаданс", "Поріг", Нове життя", "Усі ми в дитинстві любили пограти у війну", "Дорога ця нікуди не веде...",  "Так легко зійти на неправильну стежку...", "Сповідь меланхоліка", "Поетична мелодрама", "Художниця", "Дон Кіхоти", "Сюрреалістична епіграма", "Сучасне середньовіччя", "Ховаєш сльози в чудовий сміх", "Про фото з ведмедем" – це свідчення того, що він зі словами "грається" легко, спокійно та без надриву, вони його причарували і ведуть до подальших творчих вершин. Михайлик, для якого поезія – це праця, що дарує блаженство, кайф, смак, приємність, молодший син у родині, де батьки – медики, а старший брат,  як і він – юрист.

Без перебільшення: гарний хлопчина входить у світ поезії, до того ж якось непомітно, крокує тихо, але якому не байдужі читач, романтика, патріотизм, природа, історія, час, кохання і все, що довкола нас. Я аплодую такому поету, який, сподіваюся, на цій творчій ниві впорається зі словом, з поезією аніскільки не гірше, аніж свого часу Шевченко чи Єсенін. І коли він у одному з віршів запитує, чи варто йому називатися поетом, чи личить йому "бавитися зі словечками", я від імені всіх скажу: це воістину твоє, мій юний друже, ремесло! Гідне твого таланту! Відточуй його, пиши й семимильно крокуй до поетичних обріїв.

Михайло Нагірняк

Нагадаємо, роми Виноградівщини підтримали Ляшка у "новому форматі"