Андрій Гепенко, волонтер: Мені подобається допомагати людям / ФОТО.

З нагоди Дня волонтера очільники Виноградівської райради та адміністрації вручили подяки найбільш активним представникам волонтерського руху.

Не залишився без грамоти й Андрій Гепенко – людина, волонтер, з яким мають за честь фотографуватися українські силачі-богатирі і відомі режисери.

Для нього допомога людям стала складовою частиною життя. Хоч і самому не легко живеться.

На прохання Голосу Карпат, Андрій поділився думками про своє волонтерство.

"Свою волонтерську діяльність я почав задовго до того як це стало «модно» (у зв’язку з обставинами на Сході (АТО)). Моя подруга Василина Попович із Ужгорода, яка на той час займалася волонтерською діяльністю працюючи соціальним працівником, допомагала хлопцю, збираючи кошти на операцію (Сергію Дудкеєву, студенту УжНУ).

Тоді Василина запропонувала долучитися до цієї акції і запросила взяти участь у благодійному концерті, який проводився на підтримку Сергія. Саме на цьому концерті і була презентація мого соціального короткометражного фільму «Слова на вітер», це, власне, і була його прем’єра. Саме ця подія стимулювала реалізувати нашу давню ідею та ще і з користю для суспільства чи особисто для Сергія. Якоюсь мірою ми цим фільмом допомогли Сергію усією командою.

Після я продовжував підтримувати Сергія, і деякі мої ідеї були реалізовані. Одна з них - це ще один ролик, відзнятий, мною зрежисований та змонтований у підтримку Сергія, який також вніс досить великий вклад в те, що вкінці кінців було зібрано необхідну суму, для операції (якщо не помиляюсь, 37 тис. євро).

Такою була перша моя допомога як Волонтера. Але на той час я не називав себе волонтером, як в принципі, і зараз, я просто робив те, що мені подобалось і отримував задоволення від того, що можу допомогти комусь іншому.

Потім почалися події на Сході, і якось хотілось допомогти хлопцям. Тоді я і ще деякі мої друзі заснували волонтерський рух підтримки Закарпатських військових у місті Виноградів. Там волонтерив майже рік, але згодом вийшов із руху за власним бажаннями та обставинами.

Ще згодом І.І. Бушко запропонував долучитися до благодійного фонду «Виноградів», на самому початку його відновлення. Я погодився… Чому? Напевно, просто тому, що мені це подобається, я отримую задоволення від того, що можу комусь допомогти.

Стосовно того, кому все ж реально вдалося допомогти, якось не хочеться говорити, адже допомагав не за для того, щоб цим вихвалятись, а лише за покликом серця та душі. Їх є багато, і це не тільки від руху чи фонду, допомагав і особисто, і не як волонтер, а просто як людина людині." - поділився думками волонтер.

Читайте також: