Доки буде кордон - буде контрабанда – Андрій Любка

Контрабандою на Закарпатті займатимуться ще як мінімум 10 років, вважає письменник Андрій Любка.

Його роман «Карбід», який вийшов друком наприкінці серпня й за два дні буде презентований в Україні на поетичному фестивалі в Чернівцях , вже охрестили «Біблією контрабанди». Надто актуально роман сприймається зараз - у світлі недавніх «мукачівських подій», після яких в краї розгорнули масштабну боротьбу з контрабандою,повідомляє Укрінформ.

– Андрію, усі читачі роману насамперед гадають: ідея вашого тексту - це добрий маркетинговий хід чи просто «соупаденіє»?

– Радше друге, бо задумка роману з'явилася два роки тому, дописав я його щойно навесні. Текст мав вийти друком раніше - якраз припадало на середину липня, але ми перенесли з видавцем на кінець серпня. Якби вийшов-таки в липні, отоді би було дійсно «соупаденіє». А так вийшло, що ми трохи навіть спізнилися. Цей роман про кордон - між Західною і Східною Європою. Про кордон реальний і про уявний кордон у свідомості між нами та європейцями. Ми себе бачимо дуже класними, а вони нас - варварами. Назва «Карбід» співзвучна з романом «Кандід» Вольтера. Це символічний текст, де вперше в західній культурі з'являється міф чи стереотип варварства в Східній Європі. Ці стереотипи досі актуальні. Й ми для європейців виглядаємо такими варварами - навіть після Майдану.

– Важко було знайти інформацію від контрабандистів для розвитку сюжету?

– Я розмовляв про це із різними ділками. Тому в романі детально описано дуже багато способів, як можна возити через кордон контрабанду. Нема хіба що про «офіційну» контрабанду, якою займається влада. Я виріс у Виноградові, а в цьому містечку всі займалися тим, що  возили через кордон пальне й сигарети. Це настільки все було натурально. Ніхто ніколи цього не приховував. А потім коли почав активно їздити за кордон, спостерігав, як жіночки в рейсовому автобусі до Словацього міста Міхаловце безсоромно задирають спідниці й обмотують ноги скотчем, чіпляючи таким чином пачки сигарет. А чоловіки в автобусі сидять із прямо витягнутими ногами, бо до ноги у них примотаний презерватив з 5 л контрабандної горілки. Це все весело - але на один абзац. Тому я зустрівся з кількома контрабандистами і просто розпитував їх, яким чином вони працюють. 

– Де на Закарпатті найбільше транскордонних ділків?

– На першому місці Берегівський, потім Великоберезнінський район, третє місце віддав би прикордонню на Тячівщині та Рахівщині.  Перевозять усе, хіба що на Великоберезнянщині спеціалізуються на переводі нелегалів лісами через кордон з Польшею. У цьому бізнесі зайнято половина населення. І якщо на Виноградівщині, наприклад, між контрабандистами існує якась конкуренція, то тут всі в ділі: і влада, й опозиція, й населення.