<p>За запитом Alex Rovt – першим посиланням Google видає сайт Forbes. Це є безумовним свідченням того, що життя вихідця з Мукачева не є ординарним та посереднім. Своє місце у...
За запитом Alex Rovt – першим посиланням Google видає сайт Forbes. Це є безумовним свідченням того, що життя вихідця з Мукачева не є ординарним та посереднім. Своє місце у списку чотирьохсот найбагатших людей Америки Алекс Ровт отримав завдяки феноменальній бізнесовій інтуїції та вмінню правильно ставитися до грошей.
Нам він розповів свої життєві спостереження та поділився безцінною мудрістю людини, що зробила себе сама.
№1
Не можна обирати професію бездумно. Можна хотіти бути балеруном або віолончелістом, але наші таланти нам вкладаються батьками, вони закладені на генетичному рівні. Освіта – надзвичайно важлива річ, однак диплому не досить – вчитися треба для себе. Закінчити Оксфорд – не значить автоматично стати затребуваним та заможним. Свої переваги треба доводити роботою та розумом, а також мати великі амбіції.
№2
Ніколи не формуйте своє оточення, спираючись на політичні вподобання. Розвивайтеся самостійно, доводьте собі, що ви здатні на більше. Мені ніхто не допомагав, окрім батьків, які дали мені можливість закінчити університет. Зараз в Україні спостерігається тенденція, коли вишів багато, всі з дипломами. Тож, набираючи працівників до себе в Київський офіс, я під час співбесіди оцінюю потенціал людини, а на його «корочку» майже не звертаю уваги.
№3
Ставитися до грошей треба розумно та зважено. Якщо людина має сім’ю – оперувати фінансами треба обережно. Ніколи не ризикуйте добробутом своєї родини, пам’ятайте, що у вас завжди має бути прикритий тил – квартира, робота та необхідні речі. Не витрачайте перший капітал на розкіш. Я починав з простої машини і міняв авто на більш престижні по мірі зростання моїх заробітків.
№4
Немає нічого страшного у тому, щоб почати свій професійний шлях, працюючи на когось. Можна накопичити не лише гроші на власну справу, але й отримати корисний життєвий досвід. Я також почав з цього – спочатку я працював на державу, коли жив в Угорщині, і був простим робітником, хоч і з вищою освітою.
Коли пішов вгору по кар’єрній драбині, я захотів більшого і вирішив спробувати себе в Америці, про яку всі тоді мріяли. На той момент я вже мав сім’ю – жінку і одного сина, вони були проти цього експерименту. Я поставив собі дедлайн для досягнення успіху за океаном – п’ять років. В іншому разі, я би повернувся до Угорщини і продовжив працювати там. Однак, життя у США мені сподобалося, їхні принципи та цінності, демократія та можливість чесно вести бізнес – це те, що комфортно для мене.
№5
Люди, які виїжджають в інші країни – не зрадники батьківщини, це люди, які шукають оптимальних можливостей для самореалізації. Якщо фаховому інженеру не вдається на українську зарплату забезпечити свою родину, а за кордоном йому пропонують гідну оплату праці – він має право зробити вибір на свою користь.
Я не вважаю себе американцем, я – українець. Тут я народився і згадую про батьківщину з великою ностальгією. Я знаю людей, які виїхали сорок років тому і навіть не бажають приїхати на рідну землю. Вважаю, що це не правильно, адже вони їхали з Радянського Союзу, а зараз це зовсім інша – цивілізована та демократична країна.
Звісно, вона не ідеальна та має багато вад, але це перетворення – тривалий і непростий процес. Такою є історична дійсність – неможливо за двадцять років збудувати тут західну модель – ні економічну, ні соціальну.
№6
Україна – багата країна, головне її розумно розвивати. Інвестувати треба у те, що є природнім для цієї держави. Ми маємо сильні сторони – це і сільське господарство, і фермерство і індустрія, їх і треба піднімати. Треба пригадати уроки історії, адже до 1913 року Російська імперія експортувала зерно, а вже за Радянських часів зерно імпортували.
Лише зараз починає відроджуватися слава України, як житниці. Я пам’ятаю, як в 1962 році стояв у черзі за хлібом, тоді я не знав, що існує ще якась риба, крім скумбрії. Зараз – в Закарпаття їздять скуповуватися з сусідніх країн. Цей процес має пройти повний цикл.
№7
Я ніколи не купував акцій на біржі. Я не граю в казино, хіба що можу дозволити собі програти кілька сотень доларів в «двадцять одне», але за рулеткою ви мене не побачите – там від мене нічого не залежить, а мені це не подобається.
Вікторія Рижова, Varosh.com.ua
Фото: Віктор Дьомін
Читайте також:
- Поділитись:
- Twitter(X)
- Telegram
- Viber