Закарпатцям на замітку: що потрібно знати, аби відкрити равликову ферму (ФОТО)

Купив тонну равликів, закинув їм корму, зібрав восени врожай у десять тонн – і на експорт, а там уже з розкритими обіймами вичікують ресторатори з грошима.

Так про равликову ферму думають дилетанти. Насправді це таке ж фермерство – з усіма його недоліками і ризиками, розповідає Михайло Дем’ян, власник першої равликової ферми на Закарпатті.

Він розповів “ШоТам?” про усі небезпеки, з якими зіштовхнувся сам на початку створення равликового бізнесу.

Як став равлиководом

Равликова ферма підприємця Михайла Дем’яна розташована у Нижньому Селищі (Закарпаття). Харчових равликів виду Хелікс Мюллер вирощує разом з партнером по бізнесу третій рік. Каже, вирішив спробувати, бо також попався на чутки про надзвичайну прибутковість бізнесу.  

Спочатку тренувався вирощувати харчового равлика вдома і пробував реалізувати його. Потім пройшов навчання у країнах Європи.

 Вартість одного дня перебування на навчанні в Європі – десь 100 євро. Але довелось, бо навчання, яке пропонують у нас в Україні  – одноденне, взагалі ні про що, – розповідає Михайло Дем’ян.

Рік пішов на облаштування ферми та розведення маточного стада. Каже, благоустрій ферми – недешеве задоволення: після 50 тисяч доларів витрат компаньйони уже перестали рахувати гроші.

“Здається, що ферма з равликами – то просто: купив, вони собі паруються, тільки годуй і поливай, а як розплодяться, можна продавати пачками у ресторани. Якщо думаєте так, краще тримайте ахатіну (вид домашнього равлика – авт.)  у домашньому акваріумі, – каже равликовод”, – каже Михайло.

Як обладнати равликову ферму

На початку розмови Михайло особливо наголошує на тому, що при створенні ферми треба вкластись не тільки у закупівлю маточного стада (равликів, які потім відкладуть ікринки, з яких і виросте равликовий врожай – авт.), а ще обладнання та аренду приміщення, винаймання кваліфікованої (або хоча би сумлінної) робочої сили.

І обов’язково у витрати включіть свій власний час – чомусь ми не звикли його рахувати, але це теж гроші, – каже Михайло Дем’ян.

Підприємці планували вирощувати 10 тонн равлика з тонни репродукційного стада. Для цього обладнали приміщення у 250 квадратів – маточну репродукційну залу, і поле у півгектара – для вирощування равликового врожаю.

Підсобні приміщення та склад уже не рахую. Також врахуйте, що для вирощування 10 тонн равлика треба 11 тонн корму.

Причому, для складу недостатньо якогось підвалу, інакше корм зіпсується і це впливатиме на здатність равликів паруватись.

Взагалі готуйтесь до того, що будь-який нюанс впливатиме на їхню репродукційну здатність: не та вологість – не паруються, щось не так з кормом – не збираються розмножуватись, проблема з температурним режимом хоча би на пів градуса – і це теж вплине на особисті стосунки між молюсками. 

Для того, аби простіше контролювати ці нюанси, підприємці встановили контролер, систему вологого туману, яка підтримує потрібний рівень вологості, датчики температури.

І все ж треба постійно самому моніторити, що відбувається у репродукційній залі. Равлики чутливі до змін, тому треба потрапити в десяточку і з раціоном, і температурним режимом.

Замитнення і логістика в Європу лежить на плечах фермера.

“Не буває так, щоб рефрижератор приїхав одразу, забрав равлика, а ми тут же отримали гроші  – і всі щасливі. Тому обов’язково треба мати свою холодильну камеру для зберігання врожаю”, – каже Михайло.

Окрім того, холодильник – одна з умов внесення підприємства у список уповноважених експортерів України.

Як з тонни отримати десять

У перший рік підприємці встановили планку на врожай у 10 тонн равлика. Почали з 750-800 кілограм. І  – десяти тонн не отримали.

Якщо людина в перший рік з тонни хоче отримати врожай у 10 тонн равлика, треба планувати усі витрати як на 15 тонн.

Важливий нюанс перед стартом справи – врахуйте, що справжній корм для равлика в Україну завозиться під замовлення. Є три види корму – для репродукції, малька та відгодівлі.

Але в Україні його нема: треба або імпортувати з Європи (і розмитнення збільшує ціну корму на раз), або імпортувати основу для корму і взяти на себе відповідальність щодо наповнювача основи.

Формально в Україні немає корму для равликів. Коли у 2018 році купляли, там було написано не “корм для равликів” на мішках, а “корм для перепелів”.

Старт репродукції треба починати після того, як равлик встиг оклигати, набрати енергію для спаровування і відкладання ікри. Її равлик відкладе у спеціально підготовлену земляну суміш, а сам, скоріше за все, помре. Зазвичай після відкладання ікри залишається максимум 10-15% живих особин – і це природно, каже Михайло.

Равлик відкладає ікру в суміш яка знаходиться в горщиках, за один день виставляється до 200 горщиків загальною вагою на 10 тон.

Після збору ікра поміщається в інкубатор з ретельно підібраним температурним режимом. Маленькі равлики інкубуються у маленьких коробочках, всередині яких треба кожного дня перевіряти вологість із допомогою вологоміра. Слідкувати, аби не пропустити той момент, коли равлика час переміщати до холодильника.

“Якщо пропустити будь-який з тих етапів, замість запланованих на цей рік 10 тонн врожаю, фермер може отримати 2 тонни, 5 тонн, а може статись так, що у нього не виросте равликів першого класу”, – каже Михайло.

Дорослий равлик ділиться на три класи. До першого класу відносяться найбільші молюски, до третього – найменші, “некондиція”.

“Він дуже маленький, його зберігати не рентабельно – він не має енергії, аби перезимувати. А якщо його випустити на наступний рік вирощувати, виросте набагато раніше, ніж основна маса, раніше почне відкладати ікру, і тоді при зборі врожаю матимемо знову третій клас”, – каже Михайло.

Прибутки і як вийти на самоокупність

Равликівництво  – малоприбуткова справа, каже Михайло.

Цілий рік мучитися, вкладати купу грошей-часу-нервів, аби отримати з 10 тонн 15 тисяч євро. В Україні зараз дуже велика собівартість самого равлика: 1,5 -2 євро за кілограм живого равлика. Приготований – дорожче, але то прерогатива ресторанів, кафе, дегустаційних залів.

Окрім того, розповідає Дем’ян, равлик не користується великим попитом в Україні, бо українці поки ні фінансово, ні морально не готові їсти равликів.

Непогана модель виходу равликового господарства на прибутковість – позначити себе на туристичній мапі.

“Закарпаття вигідно вирізняється від інших регіонів кількістю туристів, тому ми налагодили співпрацю з туристичними агентствами. У нас на фермі можна замовити екскурсію і дегустацію равликів”, – каже Михайло.

Особливості європейського равликівництва

У Європі равликова ферма загалом не є основним джерелом доходу бізнесмена, розповідає Михайло. Виробничі потужності ніколи напряму з фермером не працювали і не працюють. Їм нецікаво купляти 10-15 тонн равлика, у них для того є посередники. Вони мають зобов’язання – поставити певну кількість равлика на рік.

Багато європейських фермерів користуються грантами від уряду. Так, знайомі Михайла облаштували нову ферму вартістю 110 тисяч євро: 50 тисяч – їхні, 60 їм презентувала держава.

І те, вони ще ретельно подумали, чи треба це їм. 

Європейцю собівартість равлика виходить, як і українцю, у 1,5 євро, але він продає равлика за 3,5 євро, і має на кілограмі 2 євро, на одній тонні – 2 тисячі, на 20 тоннах – 20 тисяч євро відповідно.

Поради майбутнім равлиководам

“Якщо людина дуже сильно хоче стати равлиководом, то моя порада – купити собі ахатіну і тримати її вдома в акваріумі. Не конкуренції боюся: тут конкуренції нема, бо це міжнародний ринок –  там десять ферм плюс, десять  мінус – без різниці”, – зазначає Михайло.

Якщо людина збирається останні гроші вкласти у равликову ферму і не виробляти хоча би 50 тонн равлика при цьому, підприємство буде збитковим, розповідає равликовод. І радить: аби справа була прибутковою, треба вирощувати равлика в промислових масштабах.

Нагадаємо, підприємство на Виноградівщині виробляє сучасний корм для домашніх тварин