Журналісти показали як Закарпаття виживає на контрабанді сигарет і горілки в Європу / ВІДЕО.

За рахунок контрабанди в Закарпатті живуть не тільки можновладці, але ж і звичайні люди. Для тисяч мешканців області це спосіб життя.

Журналіст Олексій Пшемиській у відеосюжеті "Подробностей" розповів докладніше про те, чим живуть закарпатці та як заробляють на контрабанді горілки та цигарок.

Щоранку з цього автовокзалу з Ужгорода відправляється автобус до Словаччини. До кордону всього кілька кілометрів. Саме на ньому місцеві возять до Європи горілку і сигарети, йдеться у сюжеті. Біля автобуса відразу з'являється мила бабуся. Таких людей називають "піджаки" - вони всі везуть на собі. П'ять хвилин і нас беруть в оборот.

- Ви везете сигарети хлопці. Можете дві пачки провезти?

Дві пачки і пляшка горілки - саме стільки одна людина може ввезти в Євросоюз.

- Ви з-за кордону перевезіть просто, а потім віддасте мені.

- А чого ви самі не можете?

- Я можу дві пачки, але хотілося б більше.

Більше - більше пачок. Відразу ж отримуємо інструктаж.

- Зайдіть на контроль. Працівниця митниці запитає, чи є сигарети і горілка? Вони відразу це запитують. Ви скажете, що "є".

Останнім часом заробіток зовсім мізерний. Горілка подорожчала в рази.

- Скільки можна заробить за день?

- 200 гривень. Більше не заробиш.

Автобус. Кордон. І ось ми вже в Словаччині. Віддаємо сигарети. Щоб перетнути кордон нам треба було всього півтори години. Ще 20 хвилин доїхати до найближчої автобусної станції. А значить, за день таких ходок можна зробити як мінімум 5.

Наша бабуся "піджак" швидко розчиняється в натовпі. А ми йдемо в найближчий магазин дізнатися, скільки б могли заробити. За рогом відразу ж зустрічаємо нашу бабулю "піджака". Товар збуває прямо з рук.

"Звичайно, звичайно. Треба тільки їм жити, більше нікому. Тільки уряду. Тільки їм треба, а нас тут подушити всіх. Ми тут хоч трохи собі можемо допомогти чимось. А вони душать це все. Тільки їм треба. Бізнес , сигаретний бізнес. Звичайно, коли цілу машину везуть, то хто возить - вони! " - Скаржиться на життя бабуся.

Повертаємося на Батьківщину. Їдемо перевірити ще один пункт - село Малі Селменці. Колись одне велике село, ще в 1946 році було розділене кордоном на дві частини. Тут майже немає вивісок українською мовою.

Сім'я Пачінскіх - колишні чорнобильці, зараз вони громадяни Словаччини. В Україні ходять пішки, щоб закуповуватися. Пункт пропуску розташований прямо посеред села. Так що в Україні завжди можна збігати за дешевою горілкою і сигаретами. Щоб знайти роботу в Євросоюзі, місцевим жителям не потрібні ніякі асоціацію з Євросоюзом, достатньо вийти в центр селища і підійти ось до цього стовпа. Наприклад, перше ж оголошення - робота в Чехії, зарплата 600 євро. Для тих, у кого є паспорт Євросоюзу, зарплата складе вже 1200 євро. Але є спосіб заробити набагато більше. Їдемо на конспіративну зустріч з контрабандистами. Вони приховують особи не від закону, а від бандитів.

"Я особисто возив сигарети мікроавтобусом. Намагаюся возити невеликими партіями. Великими ризиковано. На одному блоці можна заробити 40 євро. Я не домовлявся особисто. Ховав в в запаски, і хоч куди. Є у нас в області, я вам по секрету скажу, свої заводи з контрабандною продукцією з виготовлення контрабандних сигарет. Хтось на цьому заробляє дуже страшні гроші. У них є свої такі зв'язки на кордоні, що їм дозволяється бус цілий перегнати, а є й такі що цілу фуру з фури - я фурами не займався, чув приблизно 460 тис. Євро вони можуть заробити на одній фурі. Є у нас такий великий чоловік, таким займається, то він возить дві фури на тиждень. На місяць 5 млн. Доларів одна людина може мати, а обсяг страшний. Окрім тунелю були дельтаплани, то у Виноградівському. По річці Тиса пускали. Бувало просто з прикордонниками просто домовлялися, вони в лісі робили їм зелений коридор і просто на ручній поклажі по 20 кілограм сигарет - йде колона 8-10 чоловік ", - розповідає про способи контрабанди сигарет місцевий житель.

Найбільше наш співрозмовник боїться, що саме таких як він тепер поставлять до стінки. А фури під дахом держструктур продовжать спокійній перетинати кордон.

"Краще б вони не боролися, а зробили в державі умови для життя, просто-напросто, виключно моя суб'єктивна думка. Бо якщо боротися, то нічого не зміниться. Це багатомільярдний бізнес і в ньому зацікавлені багато", - розповідає місцевий житель.

Кордон з Румунією. Село Діброва, або Нижня Апша. Їдемо по селу. Бачимо всюди гігантські будинки і справжні палаци на 20-30 кімнат. Золото на парканах і дорогі машини. Саме тут, як вважають багато, і знаходяться ті самі підпільні заводи контрабандистів. Місцевий козопас Іван Алексендру знає, на якому фундаменті стоять ці будинки.

"Дивись, які будинки. Більшість на спирті. Черги стояли. У колодязі так вичерпували воду, що не вистачало навіть", - розповідає Іван Александру.

Горілкою єдиної тут живі вже багато років.

"Ось йде 20-тонна цистерна. Спереду проводжає міліцією і ззаду теж, і згортає в Діброву. Воно законно? І нікого не посадили, зловили, і сяк і так, відкупилися", - розповідає Іван Алексендру.

А головне, до кордону тут рукою подати. 5 хвилин пішки і опиняємося біля самого берега. І державний кордон тут гордо охороняє ось цей самотній стовп.