Еволюція клейових сумішей: від перших складів до сучасних технологій.

⠀

Якість будівельно-оздоблювальних робіт безпосередньо залежить від експлуатаційних властивостей використовуваних матеріалів. Один з обов'язкових компонентів більшості завдань – клейові суміші, які мають гарну адгезію до будь-яких поверхонь. А огляд історії розвитку цього матеріалу дасть змогу повною мірою оцінити переваги сучасних рішень.

Традиційні клеї на основі природних матеріалів

З давніх-давен люди використовували природні матеріали для з'єднання різних предметів і будівельних конструкцій. Для цієї мети застосовували:

рослинні смоли – у Стародавньому Єгипті та Римі цей компонент використовували при виготовленні для дерев'яних виробів і меблів;
тваринний колаген – екстракт зі шкіри, кісток і хрящів тварин використовувався в середньовічній Європі для склеювання деревини, шкіряних виробів і навіть у паперовій промисловості;
молоко – у деяких культурах використовували молочний білок – казеїн, для створення клейових складів для будівельних робіт і декору.

Для виробництва застосовували і луску, а також інші частини риб сімейства осетрових. Ця ідея народилася в Голландії ще 1690 року і поступово поширилася по всьому світу. Але лише через майже 200 років почалося масове виробництво.

Перехід до сучасних технологій

З початком промислової революції почався перехід до складніших і ефективніших клейових технологій:

смоли – на початку 20 століття з'явилися синтетичні смоли, які значно поліпшили властивості клейових складів, включно з їхньою міцністю і стійкістю до вологи і температурних коливань;
поліуретанові клеї – виробництво почалося в середині 20 століття і вдалося домогтися відмінної адгезії та еластичності, що відкрило нові можливості для різних застосувань.

Це стало основою для появи нових розробок: базові рішення поступово адаптувалися і вдосконалювалися, що дало змогу багаторазово поліпшити експлуатаційні властивості і якість фіксації на різних типів поверхонь.

Сучасні синтетичні клейові суміші

Сучасні суміші значною мірою засновані на синтетичних полімерах, які зручні в застосуванні і отримали відмінні характеристики:

епоксидні – відомі своєю високою міцністю і стійкістю до хімічних впливів;
акрилові – забезпечують хорошу адгезію до різних поверхонь і мають відмінну прозорість, що робить їх ідеальними для використання в скляних конструкціях;
силіконові – мають високу стійкість до температурних коливань і впливу вологи, активно застосовуються для герметизації.

Натуральні склади на основі колагену або рослинних смол мали обмежений спектр застосування. Сучасні клейові суміші універсальні і можуть бути задіяні для будь-яких завдань, як і застосовуватися в найрізноманітніших галузях.