1. Новини Закарпаття

Цікаві традиції чаювання з усього світу

В Китаї чай почали пити ще за 2000 років до нашої ери. Дещо запізнились з чаюванням в Японії – тут воно з'явилось у VII віці нашої ери й було привілеєм вельмож. Приблизно у XIII столітті напій поширився в Тибеті. В Індії та Шрі-Ланці, які стійко асоціюються з чаєм, він став популярним після 1850 років. А в Європі почав свою тріумфальну ходу у середині XII століття. Та до чого це ми… Стільки «чаєнізованих» країн — не дивно, що з'явилось так багато способів його використання, різних ритуалів та цікавих церемоній, про які зараз й розповімо. А деякі церемонії свідомо проігноруємо, адже писали про них окремо — про способи приготування матча в Японії та рецепт тибетського чаю чайсума.

Марокко

Марокканський чай, м'ятний чай Магрибу, чай Туарег — усі ці назви позначають один напій, приготований з китайського зеленого чаю, м'яти та цукру. Його пропонують усім гостям без винятку й часом навіть при них готують (нагадує японські традиції, еге ж?). Чай пропонують тричі й подають у високих келихах, в які його наливають з висоти не менше 30 см. Так рідина насичується повітрям, а зверху утворюється пінка. Незвичним є те, що кожного разу напій має інший смак. Місцеві говорять про цю особливість так: «Перше горнятко ніжне, друге — сильне, як любов, третє — гірке, мов смерть».

Туреччина

Насправді чай в Туреччині — така сама частина національності ідентичності, як в Японії чи Китаї. Це легко помітити: турки насолоджуються чаєм удень та вночі, готують його вдома, а за годину йдуть пити до улюбленого кафе. А ще він такий самий міцний, як найстаріший чай пуер на Teaonline. Щоб досягти такої насиченості, використовують незвичайні двоповерхові чайники. Подають напій в дуже естетичних прозорих склянках, що за формою нагадують бокал. Тут не додають до чаю молоко, але не шкодують цукру — буває, навіть до солодкого настою приносять ще декілька шматочків.

Південна Корея

Корейський чай не такий популярний, як китайський чи японський. Але він існує — це переважно зелені сорти, які проходять ледь помітну ферментацію з нагріванням та скручуванням, тому зберігають тонкий смак й сонячний колір, що дуже схожий на відтінок, який має наш гречаний чай за посиланням.

Корейська церемонія приготування чаю зветься «дадо», що перекладається як «шлях чаю». І вона відрізняється від чайних ритуалів сусідів. Тут велику увагу приділяють процесу наливання води та насипання заварки в чайник — він зветься «тоода». Так, в залежності від сезону та потреб, використовують наступні варіанти:

  • верхній — наливають 100% води й висипають заварку;
  • середній — спершу 50% води, потім чай, потім інші 50% води;
  • нижній — кладуть увесь чай і виливають 100% води.

Настій в чайнику не змішують та не переливають до іншого посуду, а щоб напій мав збалансований смак і не гірчив, виливають його потрохи. Спершу заповнюють чашки на третину, потім на дві третини, й наостанок доливають по вінця.

Нові традиції чаювання — це завжди новий цікавий досвід, а інколи вони можуть відкрити справжні скарби. Наприклад, ще 5 років тому ніхто не чув про Анчан та зелений матча, а сьогодні вони — в топі уподобань світових та українських прихильників.