Жаб'яче царство Закарпаття

В Ужгородському Боздошському парку любителям земноводних є на кого глянути. Особливо активні тут безхребетні: ті, хто приходить тут на пікніки, чи то просто...

В Ужгородському Боздошському парку любителям земноводних є на кого глянути. Особливо активні тут безхребетні: ті, хто приходить тут на пікніки, чи то просто помилуватися природою, мають змогу помилуватися жабками, пише Зелене Закарпаття. Попри свою полохливість, ці тваринки часто-густо опиняються у вас у кросівці, чи то на ковдрі.

Більшість з нас всіх зеленувато-сірих, стрибаючих біля озер-річок земноводних, відносять до «жабок». Настравді ж, за словами доцента кафедри зоології УжНУ Федора Куртяка, безхвості амфібії – це цілий ряд земноводних, котрий включає в себе немало видів.

Одними з найпоширеніших на Закарпатті є кумки. У нас цей клас земноводних представлений двома видами: кумкою жовточеревою і кумкою червоночеревою. Перший вид занесений до третього видання «Червоної книги України», оскільки вважається вразливим видом і зустрічається найчастіш у передгірських територіях. Її родичка червоного забарвлення, навпаки, не полюбляє височінь: у Прикарпатті ареал поширення цієї червоночеревної кумки практично збігається з межею власне Карпат, а на Закарпатті – з територією Закарпатської рівнини.

Мелодійним співом, схожим до пташиного, біля закарпатських водойм часто привертає увагуропуха. І зелена, і сіра її представниці є  поширеними по території всієї України: як на низовинах, так і в передгірських територіях. На Вінничині розповідають, що ці жабии сім'ями з 10 – 12 одиниць розгулюють полями і лісовими трасами.

Менш цікавим, однак, приємним співом дивують самці квакші, або, як їх ще часто називають на Мукачівщині, деревні жаби – їхніми біотопами є світлі широколистяні і мішані ліси, сади виноградники і парки. Квакші живуть на більшій частині України, піднімаючись у гори на висоту до 1250 м. До речі, у цих безхребетних зараз ще сезон розмноження: співаючих самців квакші відзначають з березня – квітня до середини – кінця червня.

Наймасовішою, і, напевне, найбільш упізнаною, є родина, точніше, надродина безхвостих – справжні жаби. У просторіччі всіх представниць цієї родини зачасту називають просто «лягушками». За словами пана Федора, на Закарпатті із цієї надродини водяться 2 види: зелені та бурі. Перші традиційно вживаються в їжу у Західній Європі. Озерна та ставкова представниці зеленої поширені біля водойм на всій території України. Цікавим, що у бурої жаби, окрім цих двох видів, є так званий науковцями «вид гібридогенного походження». «Схрещуються озерна і ставкова жаба і народжується гібрид. Той, у свою чергу, спаровується з гібридом і несумісність їх геномів (сукупність всієї спадкової генетичної інформації організму) породжує ставкову жабу. Трапляються навіть одностатеві гібридогенні популяції. Що цікаво, у фауні Закарпаття вони представлені самками, а у природі Харківщини – самцями».

Вихід із ситуації зоолог бачить один – створення розплідників. Причому, як каже пан Куртяк, облаштовувати їх можна лише на низинних територіях, де водяться саме зелені жаби, які, на відміну від бурих, селяться на одному місці і не мігрують. Пропозиції та обґрунтування науковці вже тричі подавали на розгляд Управління екології та охорони природних ресурсів ОДА, був навіть підписаний відповідний договір. Однак далі справа наразі не зрушила.