1. Новини Закарпаття
  2. >

Як закарпатці вирощують в одній бочці помідори для всієї родини

04.07.2014 Архів

Василь Соханич експеримент із помідорами у бочці провів спочатку в себе вдома на Закарпатті. А потім поїхав на Волинь. Це було після розпаду сільгосппідприємств....

Поради: 1Василь Соханич експеримент із помідорами у бочці провів спочатку в себе вдома на Закарпатті. А потім поїхав на Волинь. Це було після розпаду сільгосппідприємств. Колишній колгосп з радістю розпродав йому бочки. І тепер тільки на одній сотці землі пан Василь вирощує помідори і для себе, і на продаж.

Господар каже, що навіть зазвичай не дуже урожайні сорти тут дають гарний «приплід». Ще одна підказка: треба садити різні сорти цього овоча, то й результат буде кращим.

Отже, у Василя Соханича помідори ростуть у бочці — металевій, яка дуже добре прогрівається літом. Але непогано взяти і стару дерев’яну бочку. Спочатку, звичайно, вирізати або ж вибити дно, щоб зайва вода виводилася в землю і взагалі, щоб ця «конструкція» якнайкраще контактувала із грунтом.

Взагалі в найнижчий шар дуже добре укласти просто… рештки їжі — кісток, яєчної шкаралупи, овочів, фруктів, навіть зіпсованого сиру, борщу і т.д. Це прекрасний «торт» для ваших помідорів. Не треба дбати, щоб збирати все це в окремі ємності. Якщо вони будуть разом і гуртом перегниють, це чудове частування для ваших майбутніх томатів.

Потім у бочку городник засипав добру землю – з перегноєм. По всьому периметру просвердлено отвори для розсади помідорів. Відстань між ними – сантиметрів 20—25. Бочку треба дуже сумлінно поливати, особливо в наші недощові дні. Крім того, що літо останнім часом нас зустрічає засухами, треба не забувати, що земля в бочці більш щільна, аніж на грядці. Та й її не пересапаєш. Тому дехто радив Василю Соханичу пересипати землю крихтами пінопласту. Та все ж газда каже, що це штучний матеріал, і тут йому не місце.

А от поливати такі помідори треба часто і добре. Пан Василь спростив для себе цей марудний процес. У центр бочки – аж до дна, він помістив шланг, попередньо зробивши 10 надрізів із різних боків, від початку шлангу, який торкається грунту, і аж до тої відмітки, де шланг виходить із бочки назовні. Тому він просто вмикає воду хвилин на 10-20, залежно від того, яка погода надворі, і грунт у бочці просочується водою. А зайва волога іде в землю, що теж непогано, бо це запрошує до роботи черв’яків.

Пан Василь каже, що цим методом так захопилися його сусіди, що в хід пішли не тільки бочки, а й саморобні дерев’яні «пристрої» для вирощування розсади помідорів, наприклад, із дерева. Один одному переказують помилки, та додають нові якісь переваги. Тому і читачі зможуть згодом цей метод ще добряче вдосконалити.

Цікаво також, що свою справу із помідорами в бочці він не наважився доручити дружині. Сміється, що «інженерну конструкцію» має випробувати сам автор. Перший саджанець посадив не в отворах, а в центрі бочки. Нижні листочки обірвав, через кілька годин ранки загоїлися. Ну, а потім обсадив по всьому периметру помідорами. У час особливих холодів закрив розсаду плівкою. Зробити це було неважко.

Каже, що таку дивну круглу грудку можна буде ще кілька разів підживити, настоявши у воді рослини – кульбабу, хрін, кропиву і т.д., або ті ж самі рештки їжі. Василь Соханич зазначає, що його сусіди навіть пішли далі. В таких бочках вони вирощують ще й огірки, баклажани, кабачки, горошок. А дехто примудряється зверху бочки вирощувати редиску, моркву, навіть буряк та гарбузи, а по боках ті ж самі помідори.

Марина БОДНАР, газета «Новини Закарпаття»

Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Стрічка
Система Orphus