1. Новини Закарпаття
  2. >
  3. Вся область
  4. > >

Маріанна Колодій про причини популярності цивільних шлюбів, сімейне вогнище та джерело розлуки

14.09.2013 18:23 Архів

Маріанна Колодій викладач кафедри політології та державного управління УжНУ, соціолог, психолог, культуролог, політолог уже кілька років очолює Закарпатський...

Маріанна Колодій викладач кафедри політології та державного управління УжНУ, соціолог, психолог, культуролог, політолог уже кілька років очолює Закарпатський...
Маріанна Колодій викладач кафедри політології та державного управління УжНУ, соціолог, психолог, культуролог, політолог уже кілька років очолює Закарпатський обласний центр ґендерної освіти. Про те, як зберегти сім’ю, що є основною причиною розлучень та чому цивільний шлюб останніми роками набув такої популярності, ми розпитуємо у неї:

Маріанно Михайлівно, у одному з інтерв’ю Ви сказали, що займаєтеся вивченням людських взаємовідносин постійно, спостерігаючи за людьми в маршрутках, на роботі, в побутових ситуаціях. Розкажіть трохи про свої спостереження, про власні висновки.

Поради: Маріанна КолодійГадаю, що навичка спостереження у людей моєї професії це свого роду умовний рефлекс – коли бачу якусь цікаву соціальну дію, намагаюся її запам’ятати, щоб потім відтворити, проаналізувати і зрозуміти. Це щось подібне до поведінки митців, коли вони помічають певні образи, а потім відтворюють їх засобами живопису, скульптури, музики, кіно чи літературного твору. Із своїх спостережень можу винести єдиний висновок – всі люди різні, бо використовують різні засоби досягнення своїх життєвих мрій, – але всі вони однаковою мірою прагнуть щастя, радостей і гармонії у своєму житті, однаковою мірою страждають через труднощі, нещастя та втрати.

Якщо не помиляюся, Ви також займаєтеся сімейними консультаціями. Хто звертається до Вас за допомогою?

Через брак часу вже, на жаль і на щастя, не займаюся сімейним консультуванням. «На жаль», тому що бракує такого, безумовно, цікавого досвіду комунікації. «На щастя», тому що сімейне консультування відбирало у мене найбільше часу, життєвих сил та енергії. Найбільш енергетично затратними та складними для мене завжди були ситуації, у яких доводилося зустрічатися із питаннями насильства в сім’ї.

ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ЖИТЛА «ШЛЮБИ-ЗУСТРІЧІ» ТРИВАЮТЬ ПО 8-10 РОКІВ

В Україні погляди на сім’ю є досить традиційним, консервативним. Хоча останнім часом ці традиції значно втратили свою вагу, зокрема побільшало т.зв. «цивільних» шлюбів. Як вважаєте, що є причиною цього?

У цьому нема нічого дивного, це данина часу. Сьогодні молоді люди часто керуються девізом «тут і зараз». Вони одразу хочуть організувати собі дороге весілля, максимально облаштувати дім – купити пральну, посудомийну машину, дорогі меблі. На все це часто не вистачає коштів, а молодій парі хотілося б, аби все одразу було ідеально і так як треба. Та основною проблемою сучасної молодої сім’ї є відсутність житла. Адже сім’я – це соціальна структура, впринципі така ж, як і ваша робота. Ви ж маєте своє робоче місце? Так і сім’ї потрібна своя територія, «територія свого існування». Але ж почуття виникають, люди хочуть бути разом. Тому й приймають рішення створити свою «модель сім’ї». Вони думають так — зараз ми не можемо влаштувати все як треба, але ми спробуємо і нічого непоправного не станеться, якщо у нас «не складеться». В цьому випадку вони або знімають квартиру, або живуть у помешканні батьків, або практикують такий собі «шлюб-зустріч», зустрічаючись на чиїйсь території. До речі, сьогодні нерідко молоді люди зустрічаються по 8-10 років, що іще 20-30 років тому було великою рідкістю… Так, в «радянський» час у молодих людей було більше можливостей забезпечити себе роботою, житлом, і це, звичайно, впливало на якість стосунків.

Немалим фактором популярності незареєстрованих відносин є і масове безробіття серед молоді. Сьогодні молоді люди або не мають роботи, або часто перебувають на якихось тимчасових підробітках. І відповідно виникає питання – як я можу взяти на себе відповідальність за свого партнера, а тим паче за свою дитину, якщо я не можу подбати про себе?

ЛЮБОВ – ЦЕ ВОГОНЬ. ДО ЯКОГО ТРЕБА ПОСТІЙНО «ПІДКИДУВАТИ ДРОВА»
Тобто офіційний шлюб і громадянський несе за собою зовсім різні типи відповідальності?

Так, і тут виникає певний психологічнмий парадокс. На Закарпатті до офіційного шлюбу ставляться дуже відповідально, серйозно. Цьому сприяє і наше релігійне виховання, той же обряд вінчання, яке вчить нас, що ми обираємо собі одну людину на все життя. Як наслідок виникає певна установка – ти не маєш права на помилку. Мовляв, це моя доля і після шлюбу у нас не буде ніяких проблем, усе буде ідеально. Дуже часто так думають дівчата. До цього готує нас і весь казковий фольклор. І тоді при перших проблемах (як правило вони пов’язані з народженням першої дитини), при перших навіть незначних сімейних труднощах, у молодих чоловіка і дружини виникають думки – все, це не моя доля, це не мій вибір на все життя, як так трапилося, як я міг так помилитися? І це провокує за собою велике розчарування і небажання якось вирішити проблему, поговорити.
Натомість у т. зв. «цивільному» шлюбі є більше комунікації, діалогу. У цьому випадку люди простіше ставляться до проблем, які виникають, адже ніхто відпочатку і не налаштовував себе на ідеальне і безхмарне співжиття. Тож цієї довіри, «діалогу», комунікації дуже не вистачає у офіційних шлюбах, де люди очікують від своїх партнерів забагато, і це руйнує стосунки. Зрештою, у твого чоловіка чи дружини теж може бути поганий настрій, якісь захворювання, свої проблеми на роботі, це треба враховувати, адже щастя поняття нестале. Стосунки і любов подібні до вогню, який постійно треба підтримувати. Як і вогнище, воно може виникнути з іскри, а може довго тліти, перед тим як розгорітися. І як для кожного вогню, до нього постійно треба «підкидувати дрова». Саме любов може дуже допомогти молодій сім’ї, коли буде складно. Це своєрідний підсилювач, так як і підсилювач звуку, наприклад. Коли вам подобається якась пісня ви можете зробити її гучніше, якщо не подобається – взагалі вимкнути. Так само і в шлюбі, де люди люблять одне одного — хороші риси партнера ставляться на перше місце, а погані нівелюються. Знову ж таки, нагадаю, що сім’я, є соціальною структурою. Як і ваша робота, наприклад. Не усі колеги вам на роботі подобаються, не усе вас влаштовує, правда? Але ви миритеся з цим, намагаєтеся з кимось знайти спільну мову, а з кимось – уникати конфліктів…

Сьогодні дуже багато людей, що живуть у т.зв. «цивільному» шлюбі не наважуються офіційно зареєструвати свої стосунки. Вони бояться, що після укладання шлюбу усе зруйнується, усе піде не так. Тому я й кажу у таких випадках — ці страхи є абсолютно безпідставними. Якщо людям добре разом, після укладання офіційного шлюбу у вас нічого не зміниться.

До того ж, в офіційного шлюбу є свої переваги. Навіть, якщо розглядати його з суто юридичного боку. Так, він може допомогти у поділі майна. Він більше розрахований на захист дітей – аби дитина в разі розлучення отримувала фінансову підтримку, аби однаково спілкувалася і з батьком і матір’ю. Це важливий фактор.

ПІД ЧАС РОЗЛУЧЕНЬ ЧОЛОВІКИ РІДКО ЙДУТЬ «В НІКУДИ»

Кажуть, що на Закарпатті реєструють найбільше шлюбів і найбільше розлучень по Україні. Чому і одного і іншого у нас так багато?

Щодо шлюбів, основною причиною напевно є збереження традицій, релігійність населення. У нас іще існує переконання, особливо на селах, хоча, зрештою, на Закарпатті і якихось великих міст нема, що з початком статевого життя молоді люди повинні побратися. Тому у відсотковому відношенні у нас шлюбів і справді більше, ніж по Україні. Проте сьогодні усе частіше статеві стосунки не є запорукою укладання шлюбу. Знову ж таки, через ряд соціально-економічних факторів, через зміну світогляду. Тому сьогодні люди все частіше побираються не тоді, коли мають серйозні відносини, а тоді, коли планують дітей, коли налаштовані на власну повноцінну сім’ю.

Щодо розлучень, то це дуже широка тема, адже і чоловіки і жінки, дивляться на розлучення по різному… Але мушу сказати, що на Закарпатті їх не більше ніж деінде. І статистика у нас є приблизно такою ж, як і по Україні – приблизно половина партнерів розриває свої стосунки.

Ви сказали, що жінки й чоловіки по різному ставляться до розлучень. Що маєте увазі?

Так, ставлення є різним. Наприклад жінка дуже рідко є ініціатором розлучення. Хоча під час сварок, конфліктів жінки дуже люблять апелювати до розлучення, погрожувати розривом стосунків. Але сьогодні соціальні умови у нас є такими, що жінка у шлюбі часто є залежною від чоловіка. Тому розлучення стає для неї фактично «дорогою в нікуди». Зазвичай, у жінки нема свого житла, часто роботи. Після розлучення вона часто залишається з дітьми, а тому вона переконана, що її статус на «шлюбному ринку» є невисоким, адже є ще багато молодших і бездітних жінок. До речі, у нас розлучені чоловіки набагато частіше укладають повторний шлюб, ніж розлучені жінки. І чоловік з дітьми сприймається не так, як жінка з дітьми. Це така психологічна установка і особисто я з нею не згодна. Вважаю, що навіть з вісьмома дітьми жінка спокійно може вийти заміж ще раз, просто не треба на цьому зациклюватися.

Як би там не було, наші жінки подають на розлучення рідко. Хіба що у випадку подружньої зради або через шкідливі звички партнера: пияцтво, вживання наркотиків, ігроманію. Серед основних причин розриву стосунків є і домашнє насильство. Проте, на жаль, наші жінки схильні терпіти насильство над собою, в тому числі і насильство над дітьми, і довго не наважуються на розірвання шлюбу у цьому випадку.

Натомість чоловіки майже ніколи не йдуть із сім’ї «в нікуди», хіба що на це є якісь серйозні причини – знову ж таки – зрада, наркоманія, пияцтво дружини. Як правило, ініціюючи розрив, чоловік має вже нові стосунки. Проте, навіть в цьому випадку чоловік рідко робить вибір на користь нового захоплення. Часто чоловік або одночасно підтримує і ті, і ті відносини, або все-таки залишається в сім’ї.

Що найчатіше є причиною розлучень?

До розлучення у першу чергу веде відсутність спілкування, відсутність спільного вирішення проблем, які виникають. Часто причиною свого розриву партнери називають «несумісність характерів». Але якщо з ними поговорити, «копнути глибше», то виявиться, що це цілком конкретні фактори – алкоголізм, насильство, наркоманія. А може, і не такі серйозні причини. Тому, ще раз наголошу, що люди, які вирішили створити власну сім’ю мають навчитися довіряти одне одному, говорити одне одному про свої проблеми, навчитися разом їх долати.
Адже розрив між партнерами, неважливо чи це був офіційний чи неофіційний шлюб, провокує величезну психологічну кризу. Бо були почуття, були певні емоції, і коли все це зникає, людині важко з цим впоратися. Тому працювати над стосунками у сім’ї однозначно треба.

Над чим Ви порадили би більше працювати партнерам, аби зберегти сім’ю?

Переконана, що якогось єдиного рецепту чи формули не існує, але сім’ю неможливо уявити без таких складових:

  • 1. Повага. Сімейне життя не мислиме без поваги – поваги подружжя один до одного, батьків до дітей, дітей до батьків, поваги до своїх рідних і близьких у першу чергу як до людей. Сім’я, члени якої поважають один одного ніколи не знатиме, що таке сварки, образи й насильство.
  • 2. Спілкування і розуміння. Сімейне спілкування дуже важливе, спілкуватися з своїми близькими варто часто, обговорювати з ними радощі і турботи, свої особисті переживання. Через спілкування у сім’ї варто прагнути зрозуміти іншу людину (чоловіка/дружину, батька/матір, сина/доньку, дідуся/бабусю ін.) її поведінку, почуття, переживання тощо, а не прагнути, щоб розуміли тільки вас.
  • 3. Довіра. Стосунки між членами сім’ї можуть бути стійкими протягом довгих років, запорукою цього буде довіра. Сім’я це те середовище у якому людина може бути сама собою, не прикрашаючи себе, не вигадуючи для себе ролі, там де її сприйматимуть «справжньою».
  • 4. Любов. Основа взаємостосунків у сім’ї, це те, що створює особливий тип відносин між близькими та рідними людьми – це почуття, емоції і переживання, які стають найважливішими і значимішими у житті кожного члена сім’ї.
  • 5. Відпочинок і почуття гумору. Сім’я — це люди, між якими найлегше виникає сварка, але так само легко настає порозуміння. Сім’я – це місце, деприємно відпочивати і розважатися. Багато, хто зауважує, що найважче відпочивати разом з сім’єю, але ж і приємних спогадів, як правило, найбільше від сімейного відпочинку.

Зазвичай, у психологові бачать людину, яка знає вирішення усіх життєвих проблем. Тому, наостанок, універсальна порада від Вас кожному читачу…
Ну, вирішити всі життєві проблеми я точно не зможу…

У всіх своїх інтерв’ю я наводжу слова Еміля Золя «…запорука сімейного щастя у доброті, відвертості та чуйності один до одного…».

Христина Горват, «Новини Закарпаття»
загрузка...