Милиці президента. Чому група "Довіра" допомагає Зеленському

Мабуть немає в житті нічого дорожчого за довіру. Та й не лише в житті.

Ця ж сентенція буде цілком справедлива і щодо останнього скликання Верховної Ради.

Тільки довіру слід писати з великої літери і взяти в лапки – депутатська група "Довіра", пише УП.

Нижче подаємо текст авторства Романа Романюка мовою оригіналу:

Якби комусь забаглося зрозуміти, яке місце цього утворення в політичному житті України часів Зеленського, то це було б доволі складно.

"Довіра" не має якоїсь чіткої ідеологічної основи, як, скажімо "ЄС" Петра Порошенка. У групі складно знайти якогось харизматичного лідера, здатного на собі протягнути її в кілька скликань, як у тієї ж "Батьківщини" Юлії Тимошенко. 

Врешті "Довіра", мабуть, єдина у парламенті сила, яка не переймається своїм політичним майбутнім. Навіть найбільш структурно схожа на неї група "За Майбутнє" Палиці-Коломойського, і та вливає гроші й сили на створення якого не якого бренду. 

І тільки "Довіра" в нинішній Раді виглядає якимось ситуативним, позбавленим великих амбіцій, трохи навіть випадковим явищем. І це – найбільший політичний мінус групи, який, по суті, позбавляє її шансів на політичне майбутнє.

Але це – і її найбільший козир в політичному теперішньому. Адже годі знайти в парламенті іншу силу, яка була б настільки зручним партнером для президента Володимира Зеленського та його фракції.

"Вони особливо нічого не просять. У нас, можна сказати, річний абонемент: "Довіра" раз в рік приходить за "соцекономом" (субвенції з бюджету – УП) на округи, а коли нам дуже треба, вони допомагають", – ділиться секретами ідеальних стосунків один із керівників "Слуги народу". 

"Ну ще бувають всякі дрібниці, типу медальку комусь дати чи допомогти отримати якого "заслуженого". Але це навіть не за голосування, а просто так. Щоб підтримувати дружню атмосферу", – додає топ-"слуга".

Але скільки коштує така дружба? Чому для "Слуги" така критична підтримка "Довіри"? Яка роль аграрних олігархів Веревського і Косюка в житті групи та звідки там друзі Арсена Авакова?

"Українська правда" спробувала відповісти одне за одним на всі ці запитання. 

Скільки коштує "Довіра"

Одразу після приходу до влади команда Зеленського одним із перших рішень заблокувала освоєння мажоритарниками так званого соцеконому – субвенцій з державного бюджету на різні соціально значущі проекти в регіонах.

Логіка була проста: у "Слуги" монобільшість, чужі голоси їй не потрібні, а просто давати іншим мажоритарникам піаритись за державний кошт – як мінімум, нерозумно.

Принциповості нової влади вистачило ненадовго. За кілька місяців роботи монобільшість почала тріщати по товстих олігархічних швах. Не в останню чергу через погрози олігарха Ігоря Коломойського, що він розвалить президентську фракцію зсередини. 

Ці погрози були не безпідставні, адже на початках у фракції "Слуги народу" дніпровський олігарх міг розраховувати на підтримку кількох десятків депутатів. І вже навесні 2020-го він активно ілюстрував свої погрози зірваними голосуваннями, коли ККД "слуг" сягало максимум якихось 200 голосів.

Саме тоді у політичному середовищі вперше заговорили про непримітну групу "Довіра": малопомітних 20 депутатів, яких очолює полтавський мажоритарник Олег Кулініч. 

Поступово її два десятки голосів почали раз за разом виручати фракцію Зеленського у найскрутніші моменти. Будь то запуск ринку землі чи "антиколомойські закони". 

Станом на осінь 2021-го "Довіра" фактично здобула собі неформальний статус головного союзника Банкової поза монобільшістю.

"Вони по суті наші головні сателіти. Якщо нам не вистачає голосів, то з ними завжди можна домовитись. З ними набагато зручніше працювати ніж з тим же "За майбутнє". Бо якщо у "Майбаху" у когось одного щось сталось, то вся група не голосує автоматично. А з цими Коля Тищенко може поїхати на Закарпаття, зіпсувати там з усіма стосунки, кудись повлазити, але "Довіра" все одно дасть голоси", – привідкриває внутрішню кухню один із керівників СН.

У самій "Довірі" пояснюють таку лояльність до влади тим, що у групі зібрались "не-опозиціонери".

"Насправді в "Довірі" зібрались усі ті, хто не хотів мати проблем з владою. Тут всі бізнесмени, проблеми їм ні до чого", – пояснює один із депутатів із групи.

Натомість формальний лідер "Довіри" Олег Кулініч переконує, що у його групи і влади просто збігаються інтереси.

"Я б не сказав, що ми допомагаємо владі. Якщо у них є 240 голосів і ми голосуємо, то це не означає, що ми їм допомагаємо. Такі речі як "антиприватбанківський" закон ми голосуємо, бо це потрібно для країни, а не тому, що хочемо комусь допомогти", – переконує Кулініч в розмові з УП. 

Інше пояснення дружби "Довіри" і СН слід шукати у згаданому вище соцекономі. Група Кулініча повністю складається із мажоритарників, для яких вибивання дотацій на свої округи уже багато років є чи не основним хобі в парламенті.

І як тільки команда Зеленського повернула питання місцевих дотацій в порядок денний, депутати "Довіри" опинились в числі найбільших вигодонабувачів.

Відповідаючи на запитання УП, прем’єр Денис Шмигаль заявив, що не бачить у такій ситуації політичної корупції чи купівлі лояльності.

"Це не є політична корупція, бо коли є вибірковість, коли комусь щось дають ексклюзивне, то тоді можна було сказати, що це корупція. А коли мажоритарники мають доступ до соцеконому – всі, або більшість, то це не корупція", – сказав прем’єр УП.

З ним можна було б погодитись, якби згадана рівність була насправді. 

Як свідчать дані аналізу мережі ОПОРА, у влади є явні улюбленці в питаннях виділення соцеконому, а є ті, кому субвенцій не виділяють взагалі.

Наприклад, без субвенцій залишилось 6 із 7 округів, де обирались депутати ОПЗЖ, 2 із 3 округів "Голосу" та 8 із 16 округів позафракційних. 

Натомість у "Слуги народу" зі 122 округів без субвенцій залишилось всього 8 округів (менше 7%). 

У групи "Довіра" показник отримання соцеконому – 100%. Немає жодного округу без фінансування. 

Більше того, і в 2020-му, і у 2021-му депутати "Довіри" – стабільно серед лідерів за сумою субвенцій: цього року депутат Вельможний отримав на округ 30 мільйонів гривень, а минулого року серед лідерів був депутат Сергій Шахов із показником 31 мільйон. 

Для розуміння, рядовим мажоритарникам "Слуги народу" відписують близько 10 мільйонів на округ.

"У "Довіри" є така тема, що вони крім соцеконому наче і не просять нічого. Але раз в рік як прийдуть з чимось, таким, знаєте, масштабним. Як зменшення ПДВ на аграрку для Веревського і інших до 14%. І в нас у "Слузі" наші кричать, срачі. Але якщо ми самі не можемо голосувати, то мусимо цим дати, що вони просять", – розповідає один із топів фракції "Слуга народу".

"Ну і бізнесюкам завжди краще з нами дружити, щоб не дай Бог РНБО не збиралась через якогось Веревського чи Косюка", – додає з посмішкою він.

Хто зібрав "Довіру": два олігархи, місцеві барони і трошки Аваков

Як на таку невелику за чисельністю групу, у "Довіри" дуже багато "батьків-засновників".

З ким би із влади чи опозиції УП не вела розмови про цю групу, у них неодмінно зринало прізвище кількох людей.

Перш за все – аграрного олігарха, одного із найбагатших українців, власника "Кернел Групп" Андрія Веревського.

"Веревський на етапі кампанії допомагав своїм знайомим депутатам виграти вибори. Власне, він був одним з ідеологів створення "Довіри" як такої. Не думаю, що Андрій платить там всім зарплату. Може, комусь окремо, бо там такі депутати, що самі на себе заробляють", – розповідає один із топ-посадовців часів Зеленського.

За даними УП, Веревського із Зеленським познайомив чинний глава фракції "СН" Давид Арахамія, і з довіри між ними постала "Довіра" як сателіт "Слуги".

Правда, Олег Кулініч, який очолює групу, переконує, що роль Веревського набагато скромніша.

"Крім того, що це мій товариш, ми з Андрієм давно дружимо, він більше не має ніякого стосунку до "Довіри". Він з Полтави, я з Полтави, це бізнесмен світового рівня, який створив велику білу компанію. Але на групу він не впливає", – переконує Кулініч в коментарі УП.

"З нас всі сміються, що ми "хор Вєрьовки", типу на Веревського працюємо. Але тут такі люди, що вони з Андрієм на рівних говорять. А Кулініч взагалі йому друг", – бідкається один із "хористів".

Однак, за даними УП, якщо задум у Кулініча і його колег був ще у минулій Раді, то його реалізація в новому скликанні дуже відрізнялась від початкової версії.

"Ви знаєте, що спочатку це мала бути одна група "За майбутнє". І назву цю придумали наші хлопці, Кулініч придумав. Але потім побачили, що там один Коломойський. І ті, хто не захотіли залежати від нього, або кого, як Іванчука, він сам би не пустив у групу, відійшли набік. І створили "Довіру", – розповідає не під запис один із депутатів групи.

"І коли у Коломойського почались проблеми із Зеленським, то всі зрозуміли, що правильно зробили", – додає він. 

З небажання опинитись "людьми Коломойського", як розповідають співрозмовники УП, до групи Кулініча пристала група закарпатських депутатів. Із Закарпаття у "Довірі" четверо депутатів: Валерій Лунченко, Роберт Горват, Владіслав Поляк та Василь Петьовка.

Початково вони орієнтувались на тодішнього главу МВС Арсена Авакова, який переконував їх іти в "За майбутнє". Але вони відмовились.

"Закарпатські прийшли через Авакова. На початку Арсен активно включився в Раді і по "Довірі", і по "За майбутнє". Але тоді Зеленський йому сказав "не займатись" цим, і той відійшов. Можна було більші групи зібрати, але Зе побоявся, що буде один Бєня і Аваков", – розповідає співрозмовник з оточення колишнього глави МВС.

Крім груп Веревського-Кулініча та закарпатських друзів Авакова, у "Довірі" можна виділити ще дві мікрогрупи: умовні "луганські" із "Нашого краю" та "вінницькі" з орбіти олігарха Юрія Косюка.

"Луганські" – це Сергій Шахов, Сергій Вельможний та Олександр Сухов. "Вінницькі" – Геннадій Вацак, Микола Кучер й Лариса Білозір. Двоє останніх, до речі, є батьком і дочкою.

"Хто у нас головний? Олег Кулініч. Вірите, всі правда йому вірять і делегували представляти нас. У нас не партія, щоб була якась ідеологія і можна було підставитись. А чисто по-людськи Олегу всі довіряють", – розповідає в коментарі УП депутат із "Довіри" Андрій Іванчук.

"Група треба була усім для того, щоб не загубитись. Так у нас є голова Кулініч, він ходить на наради до Разумкова, комунікує зі "Слугами", а ми можемо вибивати щось для своїх округів. Та і просто право на виступи з трибуни як група ми маємо", – додає колишній соратник Яценюка.

Про те, що групою реально керує Кулініч, розповідають і в монобільшості.

"В "Довіру" у мене єдиний вхід – напряму спілкуюсь із їхнім керівником Кулінічем. Він дуже діловий, з ними легко працювати", – розповів у коментарі УП Давид Арахамія. 

"Про більшість речей прямо в залі домовляється від нас Давид. Але є питання, які Зеленський чи Єрмак вирішують із Веревським. І йому в групі рідко відмовляють", – додає інший співрозмовник із керівництва "СН".

*  *   *

"У нас не було якихось домовленостей про створення партії на вході. Але деякі хлопці намагаються рухатись у цьому напрямку, на місцеві вибори ходили", – розповідає в розмові з УП Іванчук.

"У нас є партія "Довіра". Базовий регіон – Полтава, ми там дуже непоганий результат показали, виграли вибори. У нас найбільше депутатів усіх рад там. І в Тернополі ми серйозно зайшли. 

Але я вважаю, що треба все поступово. Має ж бути якась ідеологія, розуміння, чи люди нас сприймають як партію на державному рівні", – додає глава "Довіри" Кулініч.

Його колеги по групі набагато скептичніші у питанні політичного майбутнього групи. 

"Якщо чесно, то уже зараз багато хто у нас придивляється, з ким на наступних виборах іти. Може і зі "Слугою", – розповідає один із депутатів групи в розмові з УП.

Власне, поглинання "Довіри" гуртом чи в роздріб було б логічним завершенням їхнього співжиття із "Слугою народу". 

"Ми б із задоволенням багато кого забрали собі. Вони на місцях там у себе в областях розривають всіх конкурентів. Ми б тільки виграли", – каже співрозмовник УП у президентській партії.

По суті, він визнає, що на минулих виборах "робили їх разом", а на наступних спробують "робити щось з ними разом".