Нульова обробка ґрунту: Як фермери без оранки вирощують рослини і що з цього виходить, - ЕП.

Нова технологія вирощування рослин при якій не потрібно орати поле перед тим, як його засіяти.

Далі подаємо вам статтю видання "Економічна правда":

На початку двадцятого століття фермер-агроном Іван Овсинський видав книгу "Нова система землеробства". У ній він описав, як вирощувати рослини без глибокого зорювання землі. Цю технологію застосовують досі. Вона називається mini-till – мінімальний обробіток ґрунту.

У 1930-х роках США та Канада зіткнулися з явищем "пиловий казан". Це буря, спричинена агресивною обробкою землі та засухою.

Тоді вчені почали шукати способи більш делікатного вирощування рослин.

За десять років Едвард Фолкнер у книзі "Безумство орача" висловив сумніви щодо доцільності оранки.

Пройде кілька років, і фермери вперше використають технологію нульової обробки ґрунту.

Сприятиме цьому розповсюдження і доступність гербіцидів – хімічних препаратів для боротьби з небажаною рослинністю.

Перша механізована ферма, що почала працювати за методом No-Till, з'явилася в 1962 році в Сполучених Штатах.

Її власниками були Гарі та Лоуренс Янги. Пізніше їх досвід почали переймати інші фермери.

No-Till – це технологія землеробства без оранки. Інші її назви – нульова обробка ґрунту, прямий посів, бережливе землеробство.

Суть технології

Процес виглядає так. Рівну поверхню поля засівають сидератом – рослиною, що виконує роль добрива (зернові, гірчиця, бобові). Після дозрівання її скошують, а сіно чи солому подрібнюють і розкидають по ділянці рівномірним пластом. Чим більше подрібнених решток (мульчі), тим краще.

Далі сівалка робить у мульчованому ґрунті отвори, кладе в них насінини з добривом і закриває їх. Упродовж росту і дозрівання рослин поля періодично обробляють засобами захисту, а як приходить час – збирають урожай.

Роблять це двома способами, вибір яких залежить від культури та можливостей техніки. Перший – збирають тільки колоски, а стерню залишають. Другий – зрізають усе, відділяють урожай, а рослинні рештки подрібнюють і розкидають.

Для No-Till потрібні трактор, сівалка для прямого посіву, обприскувач, комбайн з функцією подрібнення та рівномірного розкидання рослинних решток. Технологія найбільш ефективна в сухому кліматі. Утім, її застосовують в усіх кліматичних зонах. Не підходять лише поля на заболоченій місцевості.

Чому традиційне землеробство шкодить ґрунту? Під час оранки перевертають верхній шар ріллі – 20-40 см. Це дозволяє збагатити землю повітрям і розпушити її, внести добрива, знищити шкідників та бур'яни. Однак це викликає ерозію ґрунту, вивільнює в повітря вуглець, сприяючи парниковому ефекту.

Крім того, коли рілля розорана, з неї швидше випаровується волога, отже, дощ і талий сніг не встигають повноцінно наповнити ґрунтові води.

Переваги No-Till

1. Збереження ґрунту та вологи.

В Україні розорано понад 78% земель. Це призводить до втрати родючості та поширення ерозії, від якої страждають понад 57% земель країни.

2. Зниження залежності врожаю від погоди.

3. Економія часу, пально-мастильних матеріалів, найманої праці.

Без оранки можна сіяти сою, жито, пшеницю, соняшник, кукурудзу, льон, вирощувати овочі. Наприклад, компанія Tobacco Road у штаті Коннектикут (США) таким чином вирощує капусту, гарбузи, часник, полуницю на понад 1 га землі. Правда, ця технологія підходить лише для маленьких господарств.

Однак моркву, буряки і картоплю без обробітку ґрунту виростити неможливо.

No-Till за кордоном

Точних даних, скільки земель у світі обробляють без оранки, немає. У 2009 році їх було 111 млн га. Найбільше технологію No-Till використовували в Аргентині, Бразилії, Канаді, США, Австралії та Новій Зеландії. У країнах Європи, Азії та Африки за такою технологією обробляли лише 3,7% земель.

Чи не найактивніше технологію нульового обробітку розвивають в Аргентині.

У 2016 році No-Till там застосовували на 91% сільськогосподарських угідь. Вирощували переважно сою. З 2018 року почали сіяти генетично модифіковану кукурудзу. Генетично модифіковане насіння сої та кукурудзи стійке до багатьох хвороб та до гліфосату, яким обробляють поля від бур'янів.

Як змінювалася частка угідь з No-Till в АргентиніДЖЕРЕЛО: AAPRESID.ORG.AR

Зростає частка посівних площ No-Till і в Канаді. У 2011 році вона становила 56,4% від загальної кількості аграрних угідь.

Як змінювалися підходи до обробітку земель у Канаді у 1991-2011 роках. Conventional tillage – глибока оранка, conservation tillage – неглибока оранка, No-Till – нульовий обробіток ґрунту.ДЖЕРЕЛО: STATCAN.GC.CA

У США у 2017 році понад 279 тис фермерів обробляли без оранки 42 млн га земель. Порівняно з 2012 роком частка посівних площ No-Till зросла на 8%.

Хто і як застосовує технологію в Україні

Серед інших в Україні технологію нульового обробітку ґрунту з кінця 1990-х розвиває агропромисловий холдинг "Агро-союз" на Дніпропетровщині. ТОВ "Союз-спецтехніка", що входить до складу холдингу, таким способом обробляє 8,5 тис га. Вирощує пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник, сорго та льон.

За словами директора ТОВ Едуарда Романькова, завдяки No-Till компанія скоротила витрати на техніку та пальне, оптимізувала чисельність персоналу, знизила норми використання добрив, поліпшила структуру ґрунту і підвищила родючість. Головна перевага – стабільні врожаї навіть у несприятливі сезони.

Едуарда Романьков

"У 1990-х ми зацікавилися ощадливими технологіями. За досвідом їздили в Північну Америку, Південну Америку, Нову Зеландію, Європу. Одного дня відмовилися від механічного обробітку ґрунту. Прямо з-за кордону наказали не випускати культиватори в поле – під загрозою звільнення", – згадує він.

Паралельно шукали ефективну техніку. У холдингу створили машинобудівне підприємство, де розробляли та вдосконалювали посівні комплекси.

З 2004 року компанія ділиться досвідом з іншими виробниками: влаштовує конференції, консультує і технологічно супроводжує ноутілерів-початківців.

Роман Бовкун з Умані обробляє близько 40 га землі. No-Till використовує п'ятнадцять років. Вирощує сою, пшеницю та кукурудзу.

"У цій технології мене найбільше приваблює економія ресурсів. No-Till – це мінус оранка та культивація. З тими ж енерговитратами та людськими ресурсами можна обробити більші площі та зменшити ерозію ґрунтів. Серед недоліків – цей стиль вимагає багато уваги і не вибачає помилок", – каже він.

За словами фермера, урожайність при цьому методі така ж, як і при традиційному обробітку, але собівартість вирощування на 10% менша.

Фермер Михайло Драганчук живе в Криму. Про технологію дізнався на конференції "Агро-союзу" у 2006 році. Застосувати No-Till одразу завадила відсутність спеціальних сівалок, які на той момент були надто дорогі.

"Потім я купив дві стернові сівалки прямого посіву виробництва "Червоної зірки". Віддав за них 50 тисяч гривень. Ця техніка дозволила посіяти зерно без обробки ґрунту. З цього й почався мій шлях у No-Till", – згадує підприємець.

Озимі, вирощені Михайлом Драганчуком за технологією No-TillФОТО МИХАЙЛА ДРАГАНЧУКА

Зараз він не тільки вирощує рослини за No-Till, а й організовує конференції, веде канал на YouTube, де розповідає про досвід інших ноутілерів.

"Ми сіємо в необроблений ґрунт. Забираємо тільки зерно. Солому залишаємо на місці, а потім сіємо прямо по ній. Поживні рештки тримають вологу, захищають від бур'янів, зберігають землю від ерозії", – розповідає Драганчук.

За словами Романькова, ноутілерів з кожним роком стає більше. "Наші клієнти працюють в усіх куточках України. Найбільша концентрація ноутілерів – у посушливих регіонах: на півдні, у центрі та на сході країни. Вони вирощують пшеницю, соняшник і навіть екзотичні сорго та коріандр", – каже він.

За оцінками Драганчука, в Україні за технологією No-Till обробляють 5-10% земель. Скільки це компаній – достеменно невідомо.

"Я помітив, що спочатку це були великі компанії, а зараз цікавляться і дрібні фермери. Серед прихильників – люди не лише з півдня, а і з півночі та заходу України", – говорить Драганчук.

Проблеми та міфи No-Till

Незважаючи на відносно дружний до природи спосіб господарювання, No-Till – не органічне виробництво. На полях можуть вирощувати рослини з ГМО-насіння, застосовувати гербіциди, фунгіциди та інсектициди.

Наразі фермери не можуть отримати сертифікат Organic, використовуючи No-Till. Уся справа в бур'янах. Органічні виробники видаляють їх механічним способом, а технологія нульового обробітку не дозволяє це робити.

Олексій Язиков

На Житомирщині є органічне фермерське господарство "Жива нива", що обробляє 3 тис га землі. Сіють ріпак, сою, кукурудзу, гречку, просо, соняшник та спельту. Уся продукція має органічні сертифікати.

Частину полів керівник підприємства Олексій Язиков виділив на експерименти з органічним No-Till. Думають, як позбутися бур'янів без культивації.

"Органічного ноутілу у світі нема. Я бачив тільки експерименти. Треба якось впоратися з бур'янами, а варіантів, крім культивації, поки що немає. Ми експериментуємо з покривними культурами, але безуспішно.

Сіяли жито, воно добре витісняє бур'яни, притискали його катком і сіяли по ньому сою. Але жито забирає вологу, тому соя по ньому погано росте. Та й складно зробити так, щоб жито потім не піднімалося разом із соєю.

Будемо пробувати ще цього року, коли дощі закінчаться. Уже купили спеціальний каток, побачимо, що з того вийде", – поділився планами Язиков.

У No-Till є чимало противників. Вони мають три головні претензії до цієї технології: збільшення використання гербіцидів, розведення мишей на полі, дорога техніка. Наскільки проблемні ці питання з точки зору фермерів?

Часто перед сівбою використовують гербіциди суцільної дії на кшталт гліфосату, які знищують усі рослини. У перші роки після переходу на No-Till може знадобитися більше агрохімії, але з часом потреба в ній зменшується. Для цього слід дотримуватися сівозміни і правильно застосовувати технологію.

Для боротьби з бур'янами використовують жито, спальту та пожнивні рештки.

Факт збільшення кількості мишей на полях фермери підтверджують. Це відбувається через неможливість внести отруту безпосередньо в ріллю. Однак їх чисельність контролюють лисиці та птахи-хижаки. "Тут головне не втручатися. Природа сама відкоригує популяцію", – упевнений Романьков.

Для переходу на No-Till потрібно мати знаряддя для посіву в необроблений ґрунт. За словами Драганчука, хтось користується саморобними сівалками, хтось купує спеціальні комплекси. Тобто справа не в грошах, а в бажанні.

"Основні складнощі – в головах. Важко переконати агрономів та механізаторів, які роками працювали за традиційною технологією, що треба виходити в неоране поле і сіяти в стерню. Тут головне – почати", – каже Романьков.