Місто, яке мало всі шанси конкурувати за центр однойменного району під час реформи децентралізації і укрупнення районів, раптово зникло із адміністративної арени завтрашнього Закарпаття.
Проте, чи так раптово?
Несподіванка сталась хіба для самих виноградівців. На регіональному рівні політики та фахівці розуміли, що місто поволі, але щодня і невпинно котиться у прірву. Проте, якщо останні не мали важелів впливу і могли обмежитись лише експертними рекомендацями, то перші, як носії політичної волі, свідомо знехтували майбутнім Виноградова.
Місцеві політики та чиновники мовчки спостерігали за розформовуванням регіональних представництв, скороченням відомств, тіньовою приватизацією майна, земельними схемами. Деякі з них через третіх осіб й самі приймали в цьому участь. Місцева влада втратила прозорість, здатність до діалогу.
Критичними для Виноградова стали останні три-чотири роки. Разом з відсутністю бачення стратегічного розвитку та пасивністю до реформи децентралізації, місто втратило інвестиційну привабливість та конкуреноспроможність. Це стало вирішальним при укрупненні районів та визначенні їхніх центрів.
Втім, сам Виноградів теж не було кому консолідовано відстоювати. І тут логічно виникає ще одне питання: чи залишилось за що боротись?
Згаслий «Промінь»
14 травня 2020 року під час проведення демонтажних робіт стався обвал будівлі колишнього кінотеатру «Промінь». Загинув 62-річний місцевий мешканець. За фактом трагічної події, правоохоронцями відкрито кримінальне провадження за частиною 2 статті 271 КК України (Порушення вимог законодавства про охорону праці, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки). Слідство триває.
Хто має відповісти за трагедію, яка трапилсь в центрі міста? Вже зруйновану будівлю колишнього кінотеатру та земельну ділянку під нею, в липні 2019 року придбало ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Попередніми власниками нерухомості були міські депутати та їх родичі з команди «JJ». Згідно реєстрів у приватну власність «Промінь» перейшов у 2009 році.
Продаючи майно громади Виноградова, втратили не лише відповідальність, а й історію цілої епохи.
Пошматований «Пластмасовик»
Ще одним комунальним об’єктом, який невдовзі може спіткати доля втраченого кінотеатру, ризикує стати стадіон «Пластмасовик».
У 2017 році міська влада анонсувала його реконструкцію. У 2018 році, навіть, затвердили дворічну програму утримання стадіонів міста, на яку в 2019-2020 роках виділили 2,1 мільйони гривень.
Проте, замість реконструкції, міські депутати поділили стадіон на кілька ділянок. Одна з яких сьогодні встигла «зникнути», а інша в жовтні 2019 відійти в оренду місцевому мешканцю Василю Мерингеру. Також раніше із «Пластмасовика» встигли вивести ще дві земельні ділянки, Пушкіна 33А та 33Б, які зараз належать Івану Данку.
Місцеві активісти стверджують, що згадані власники лише «піджаки», за якими стоять нардеп Владіслав Поляк та прокурор Берегівської місцевої прокуратури з Виноградова. На цих двох ділянках зараз йде активне будівництво.
Як роздають «зелені зони»
За два місяці Василю Мерингеру «пощастило» ще раз: він отримав в оренду «зелену зону» перед будівлею пошти. Зараз там м’ясний магазин.
Ще одна «зелена зона» відійшла у власність дружини вже згаданого народного депутата Владіслава Поляка - Олена Поляк. Це територія перед будівлею колишнього Виноградівського МРЕВ по вулиці Івана Франка, 112. Вона, поки що, не забудована. Враховуючи цільове призначення ділянки, там буде готель або ресторан.
В лютому 2018 року міська рада затверджує для «зеленої зони» проект землеустрою і готує її продаж через аукціон, а вже у квітні власницею землі стала Олена Поляк. Жодного публічного аукціону з продажу ділянки по Івана Франка 112 - не проводилось.
Аптека для сім’ї
Вже історичний кінотеатр «Промінь» чи стадіон «Пластмасовик» не єдині культові споруди міста, які через схеми перейшли з комунальної у приватну власність. Колишня аптека № 31 по вулиці Пушкіна 2, дісталась племіннику все того ж народного депутата - Норберту Штефану.
В той же час, згідно відкритих реєстрів, за цією адресою і зараз знаходиться КП «Аптека №31 Закарпатського обласного виробничого об’єднання «Фармація»» Закарпатської обласної ради.
У 2017 році депутати міськради звернулись до Закарпатської обласної ради про передачу аптеки у власність міста. У відповідь в області підготували перелік об’єктів спільної власності, які підлягають приватизації. До цього переліку ввійшла також згадана аптека, яка, на той час знаходиться в оренді у ТОВ «Рідний потік». ТОВ очолював швагер Владіслава Поляка Едуард Єрмаковіч.
За кілька днів напередодні того, як Норберт Штефан зареєстрував право власності на колишню аптеку в 2018 році, ТОВ «Рідний потік» припинило свою діяльність.
В жовтні 2019 міська рада надала племіннику нардепа право оренди на земельну ділянку по Пушкіна, 2. Наступним і остаточним кроком у схемі переведення комунального майна у приватну власність, стане погодження депутатами на відведення землі.
«Земельні» сесії розбрату
Мова йде про сесії міської ради, на яких вирішуються земельні питання. Проекти рішень для них оприлюднюються з порушенням Закону «Про доступ до публічної інформації», тобто не за 20 робочих днів. А ті, що оприлюднюються, не містять повної достовірної інформації.
Найскандальнішою такою сесією стало друге засідання 34 сесії міськрди 26 грудня 2019 року. На ній дозвіл на складання проекту землеустрою відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку мали отримати 244 особи. Сумарно під забудову планувалось роздати понад 70 га землі.
Проект земельного рішення, що з'явився в публічному просторі за кілька годин до самої сесії, наробив чимало галасу серед містян. Люди, які біля 20-ти років стояли в черзі на земельну ділянку, не знайшли себе в проекті рішення. Натомість, депутати міської ради, їх родичі та «піджаки» там були.
Після хвилі обурення «земельне» рішення 34 сесії було відкориговано. Туди додали ще понад 200 чоловік та прийняли вже на 38 сесії у квітні 2020.
Тротуари, підтоплені вулиці й зграї собак
На фоні тіньового виводу майна з комунальної власності, земельних схем і чиновницького свавілля жорстко контрастує безвідповідальна господарність, яка коштує місту привабливості та безпеки. Потенційних інвесторів, гостей міста та і самих мешканців відлякує бездоріжжя, відсутність комфорту, сміття та зграї безпритульних собак.
Тротуари
В травні місцеві активісти проінспектували їх на доступність для маломобільних груп населення: літніх людей, людей з інвалідністю та молодих мам. «Прогулянки» по вулицям Станційна, Миру та Персикова стали справжнім викликом.
Але якщо тротуари по вулицях Станційна і Миру можна виправити відновивши їх чи зробивши з них з’їзди, то, схожий на «американські гірки» тротуар на Персиковій встиг ще і «зацвісти». Міському бюджету такий ремонт коштував 1,2 мільйони гривень.
Після привернення уваги до недоступних тротуарів у міській раді пообіцяли їх відремонтувати та облаштувати з’їзди. Пройшло два місяці, але жодних робіт так і не було розпочато.
Виноградівська «Венеція»
Ще одна проблема міста – відсутність каналізаційних зливів обабіч доріг. Через це після кожної потужної зливи місто перетворюється на «Венецію». Правда, виклядає це не так романтично, як у відомому італійському місті. Та і загалом здається, що турбує це лише самих виноградівчан.
2017 рік:
2020 рік:
Зливи непрацюють, навіть, на нововідремонтованій дорозі державного значення Виноградів-Іршава Т-0719:
Безпритульні собаки
Але, мабуть, найбільше тероризують мешканців Виноградова зграї безпритульних собак. Грайливі і лагідні у люблячих господарів, на вулиці вони стають агресивні та небезпечні.
У травні собача зграя покусала вагітну жінку з малолітніми дітьми, а останній час загрожує жителям мікрорайону Корятовича.
У 2016 році Виноградівською міською радою була затверджена «Програма поводження з безпритульними тваринами та регулювання їх чисельності у місті Виноградів на 2016 – 2020 роки», на яку у 2019 році виділили 2 мільйони гривень. В тому ж році, КП Виноградівської міської ради «Центр інвестицій та розвитку» залучило по Програмі транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 600 тисяч євро на будівництво притулку для покинутих тварин. У 2020 році з міської ради на цей проект виділили 13,6 мільйонів гривень.
За два роки, замість вирішення проблеми з безпритульними тваринами у місті, директор КП «Центр інвестицій та розвитку» Артур Шерегі, вивів з цього та ще одного транскордонного проекту на своїх «піджаків» 1,5 мільйона гривень. Міська рада пообіцяла провести перевірку даного факту, результати якої залишаються не відомі.
Директор КП, Артур Шерегі, працює політтехнологом у народного депутата Владислава Поляка.
За матеріалами журналістського розслідування, прокуратура області зареєструвала кримінальне провадження за частиною 2 статті 191 КПК України. Слідство по ньому ведуть виноградівські слідчі за процесуального нагляду обласних прокурорів.
Чи є майбутнє у Виноградова? Так, але лише як в центра Виноградівської ОТГ.
26 жовтня 2020 року на новій адміністративній мапі Закарпаття не буде ні Виноградівського району, ні міста Виноградів. Місцевим можновладцям та політикам вдалося те, що сотні років було не під силу угорським племенам, татарам, могутнім європейським імперіям та республікам чи, навіть, радянській комуністичній машині. Вони відправили Виноградів у небуття.
Раніше експертна громадськість та ексголови Закарпатської ОДА вислововились про створення п'ятого району Закарпаття.
Нагадаємо, за 2019 зарплата мера Виноградова зросла на понад 100 тисяч і становить більше півмільйона гривень.